АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХ В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 травня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.
суддів: Нежури В.А., Шахової О.В.
при секретарі Охневській Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 23.01.2014 в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 23.01.2014 в порядку забезпечення позову накладений арешт на 1/2 частину квартиру АДРЕСА_1, шляхом заборони будь-яким особам вчиняти дії щодо його відчуження, до вирішення спору в суді.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням 07.04.2014 відповідачем подано апеляційну скаргу. Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала незаконна, необґрунтована, перешкоджає реалізації прав власника, тому підлягає скасуванню. Свої вимоги мотивує тим, що суд не з'ясував: наявність у власника наміру розпорядитися вказаним майном; невідповідність видів забезпечення позову, так як позовні вимоги є немайнового характеру; наявність реальної загрози утруднення чи неможливості виконання можливого рішення суду, оскільки позивач не є стороною оспорюваного правочину. Також посилається на відсутність в ухвалі мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення позивача про те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити виконання рішення суду.
Відповідач у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній та просила скасувати ухвалу суду першої інстанції.
Представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу вважають законною та обґрунтованою, просили залишити її без змін.
Заслухавши доповідь судді Соколової В.В., пояснення осіб, які приймали участь у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про задоволення вимог позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що продаж спірної частини квартири, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а тому вважав, що заява позивача підлягає задоволенню та застосував заходи забезпечення позову у вигляді арешту на майно, що є предметом спору.
Справа № 758/168/14-ц
№ апеляційного провадження:22-ц-796/6390/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Васильченко О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи та в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства.
Перевіряючи обставини справи апеляційним судом встановлено, що 06.01.2014 (згідно штампу вхідної кореспонденції) позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснив відчуження 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 без додержання вимог ст.362 ЦК України, порушивши право позивача щодо переважного права на купівлю цієї частини квартири.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 22.01.2014 відкрито провадження у вказаній справі.
Одночасно з позовною заявою, позивачем була подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частину квартиру АДРЕСА_1. В обґрунтування даної заяви посилається на те, що існує загроза того, що спірна частина квартира може бути відчужена, що в свою чергу може значно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду за результатами розгляду вищезазначеного позову.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 23.01.2014 зазначену заяву задоволено, накладений арешт на 1/2 частину квартиру АДРЕСА_1.
Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 роз'яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Судом було повно та всебічно досліджені обставини виникнення спору між сторонами, вивчені матеріали справи, вид забезпечення позову відповідає заявленим позовним вимогам, оскільки 1/2 частина квартири АДРЕСА_1є предметом спору і подальше її відчуження може ускладнити або зробити неможливим подальше виконання можливого рішення суду.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що позивач не є стороною оспорюваного правочину, не можуть бути прийняті до уваги апеляційного суду в якості підстав для скасування даної ухвали, так як питання обґрунтованості заявлених позивачем вимог вирішується судом при постановленні рішення, а не при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно, що належать відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб.
А отже обраний судом першої інстанції спосіб забезпечення позову не суперечить вимогам чинного законодавства.
Посилання апелянта на не встановлення судом першої інстанції особи власника, на відсутність перевірки існування реальної загрози неможливості виконання рішення суду, врахування лише інтересів позивача, та залишення поза увагою інших осіб, судом апеляційної інстанції не приймаються, так, як метою забезпечення позову є вжиття заходів, що унеможливлять подальше порушення прав осіб, що беруть участь у справі, стосовно предмету спору, зокрема, забезпечить збереження спірного майна до вирішення справи по суті та виконання рішення в майбутньому. Ухвала про забезпечення позову не вирішує питання щодо особи власника, не припиняє і прав власника, а лише застосовує обмеження щодо відчуження та носить тимчасовий характер.
Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції порушено вимоги ст. 209 ЦПК України та п. 7 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 спростовуються матеріалами справи, так, як з тексту оскаржуваної ухвали чітко вбачається, що мотивом постановлення зазначеної ухвали було недопущення відчуження спірної квартири, що може утруднити або унеможливити виконання судового рішення
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.
Згідно ч. 2 ст. 307, п.2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право, зокрема, постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 23.01.2014 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: