АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц796\565 Головуючий у 1 інстанції - Савлук Т.В.
м.Київ Доповідач - Борисова О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: Калініній Я.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином,-
В С Т А Н О В И Л А:
В липні 2012 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив втягнути з ОСОБА_4 на свою користь 2 680 грн. в якості матеріальної шкоди та 50 000 грн. - в якості моральної шкоди, заподіяних йому злочином та 3000 грн. витрат на правову допомогу.
В мотивування вимог посилався на те, що відповідачем йому було нанесено тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості, у вигляді перелому носа зі зміщенням, ускладненого сильною кровотечею, також ОСОБА_4 погрожував позивачу наступною розправою.
Крім того, внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 позивач змушений був перебувати на стаціонарному лікуванні, що потягло за собою витрати на придбання відповідних ліків.
Вказував, що в результаті нанесених тілесних ушкоджень, глаукома, на яку він страждав, почала стрімко прогресувати, внаслідок чого, йому довелось провести позапланову операцію на очах вартістю 1360 грн.
Зазначив, що були також пошкоджені його особисті речі - куртка та окуляри, які після вчинення дій відповідачем стали непридатними для використання, а тому потребують відшкодування їх вартості.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.
В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу та посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення його позову в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що суд без достатніх на те підстав відмовився долучити до матеріалів справи товарознавче дослідження пошкоджених речей.
Крім того, суд першої інстанції не врахував проходження ОСОБА_2 амбулаторного лікування в Київській міській психіатричній лікарні № 2, яке він пов'язує з діями ОСОБА_4
Зазначив, що визначений судом розмір моральної шкоди є абсурдним, оскільки дії відповідача встановлені вироком суду як такі, що вчинені з грубим порушенням громадського порядку та супроводжувались особливою зухвалістю.
Також не було враховано понесені позивачем витрати на позапланову операцію на очах.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином, а тому колегія суддів прийшла до висновку про розгляд справи у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, понесених позивачем на проведення операції в сумі 1360 грн. та витрат на лікування в сумі 500 грн., суд виходив з того, що ці вимоги є необґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно вимог ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Судом встановлено, що вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 13 вересня 2012 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України та призначено покарання у виді 3-х років обмеження волі.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання у виді обмеження волі, з випробуванням строком на 3 роки.
Відповідно до положень частин 1, 2 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов'язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.
Відповідно до роз'яснень викладених Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, це судове рішення є обов'язковим для суду лише щодо з'ясування питань, чи мали місце такі дії та чи вчинені вони цією особою. Тому розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може лише вирішувати питання про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями ст. 212 ЦПК України.
На підтвердження висновку суду щодо розміру збитків у рішенні, крім посилання на вирок у кримінальній справі чи постанову у справі про адміністративне правопорушення, необхідно також вказати докази, подані сторонами при розгляді цивільної справи (наприклад, врахування матеріального становища відповідача або вини потерпілого).
Звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання у виді обмеження волі не є реабілітуючою обставиною, а тому, в даному випадку, наявність вини в діях відповідача щодо заподіяння позивачу тілесних ушкоджень є доведеною.
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я від 26 липня 1999 року № 184 «Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в стаціонарах лікувально-профілактичних закладів» обов'язковою документацією, що використовується в стаціонарах лікувально-профілактичних закладів, зокрема, є форма №003/о Медична карта стаціонарного хворого, форма № 003-4/о «листок лікарських призначень», форма № 005/о «Листок реєстрації переливання трансфузійних рідин» тощо.
Зазначена документація являється основними медичними документами стаціонару, які заповнюються на кожного хворого, ведеться у всіх лікарнях, стаціонарах диспансерів, клініках ВУЗів та НДІ, а також санаторіях.
Дані медичної карти стаціонарного хворого дають можливість контролювати правильність організації лікувального процесу і використовуються для видачі довідкового матеріалу за запитами відомчих закладів (суд, прокуратура, експертиза, тощо).
Разом з тим, питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я та стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача пов'язані з лікуванням потерпілого є недоведеними, оскільки внаслідок вчиненого злочину, позивач не перебував на стаціонарному лікуванні, факт звернення позивача за медичної допомогою зафіксовано лише в листку непрацездатності, відповідно до якого, ОСОБА_2 перебував на амбулаторному лікуванні з 24 січня 2011 року по 28 січня 2011 року, з встановленою причиною непрацездатності: загальне захворювання (а.с. 14), при цьому інших доказів які мали підтвердити факт проходження позивачем лікування після вчиненого проти нього злочину, суду надано не було, а копії фіскальних чеків, які долучено до позовної заяви (a.c.l3), не містять найменувань медичних препаратів, які призначались відповідно до рекомендацій лікарів, а також за датами їх придбання не відповідають періоду лікування.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду про те, що безпідставними є вимоги позивача про відшкодування збитків, пов'язаних з витратами понесеними позивачем за проведену в Київській клінічній офтальмологічній лікарні «Центр мікрохірургії ока» 27 квітня 2011 року операцію на очах, оскільки до позову не було долучено належних доказів щодо понесених позивачем фактичних витрат на лікування та не доведено причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача, внаслідок вчинено злочину, та станом здоров'я позивача, після отриманих тілесних ушкоджень, з урахуванням проведеної в межах розгляду кримінальної справи судової медичної експертизи, якою не зафіксовано отримання позивачем внаслідок вчиненого злочину травм очей, в той же час під час розгляду цієї справи позивачем не заявлялось клопотання про призначення у справі судово-медичної експертизи.
Колегія суддів також погоджується з висновками суду щодо часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди з наступних підстав.
З конструкції ст.ст. 23 ч. 2 п. 1, 1167 ч. 1 і ч. 2 ЦК України убачається, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до роз'яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
При з'ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Апеляційна інстанція погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, оскільки подія у вигляді отримання позивачем тілесних ушкоджень мала місце та призвела до притерпіння останнім фізичного болю та страждань, з урахуванням обставин вчинення злочину, а тому суд першої інстанції виходячи з принципів розумності та справедливості вірно визначив розмір моральної шкоди в 5000 грн.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не надано оцінку доказам, які містяться в матеріалах кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.296 КК України, а саме: товарознавчому дослідженню спеціаліста на предмет встановлення вартості пошкодженої внаслідок злочину куртки та окулярів позивача, а також фототаблиці речових доказів (а.с. 45 том №1 кримінальної справи № 2604/13209/12).
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи № 2604/13209/12, а саме з вироку Дніпровського районного суду м.Києва від 13 вересня 2012 року вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, підтверджується доказами, які були зібрані в ході досудового слідства, а саме: заявою потерпілого ОСОБА_2 (т.1 а.с.19); протоколом усної заяви про злочин (т.1 а.с.22); фототаблицею із зображенням пошкоджених речей потерпілого (т.1 а.с.45); протоколом очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (т.1 а.с.78-80); протоколом очної ставки між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (т.1 а.с. 81-85); висновком експерта № 675/Е (т.1 а.с. 90-93).
Відповідно до висновку товарознавчого дослідження спеціаліста ОСОБА_7 (кримінальна справа № 2604/13209/12 т.2, а.с. 34-38), вартість нової куртки, аналогічної, яка досліджується становила 1500 грн., але з урахуванням її зносу і пошкоджень даним дослідженням встановлюється її вартість в 700 грн.
Щодо окулярів, то з урахуванням зносу, в ході дослідження вартість металевої оправи становить 120 грн. Вартість скла для окулярів неможливо дослідити без рекомендації та рецепту лікаря, а також особливих вимог користувача.
Згідно зі ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Давши оцінку наданим доказам, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем доведена вартість пошкодженої куртки в розмірі 700 грн. та вартість пошкоджених окулярів в розмірі 120 грн., а тому колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 820 грн. підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 820 грн. (вартість куртки в розмірі 700 грн. та вартості окулярів в розмірі 120 грн.).
Крім того, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови позивачу у відшкодуванні витрат на правову допомогу з наступних підстав.
Згідно з п.2 ч.3 ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу належать до судових витрат.
Частиною 1 ст.56 ЦПК України визначено, що правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, адвокат ОСОБА_3 виконав роботу по наданню правової допомоги ОСОБА_2, а саме: підготував позовну заяву; знайомився з матеріалами справи; брав участь у судових засіданнях, за що ОСОБА_2 було сплачено адвокату ОСОБА_3 3000 грн.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік» встановлено, що мінімальна заробітна плата з 1 січня по 1 грудня 2013 року становить 1147 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на правову допомогу в сумі 1031 грн. 83 коп. - пропорційно до тієї частини позовних вимог, які задоволені.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин по справі колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди та витрат на правову допомогу з ухваленням нового рішення в цій частині. Згідно ст. 88 ЦПК України, колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп. В решті рішення суду залишити без змін. Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 820 грн. та витрат на правову допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.
Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 820 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 1031 грн. 83 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий:
Судді: