УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Новікова Р.В.
Суддів: Кузнєцової О.О., Чистякової Т.І.
При секретарі: Галіч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Управління санаторно-курортних закладів в Автономній Республіці Крим Державного управління справами про скасування наказу, поновлення на публічній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2007 року, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління санаторно-курортних закладів в Автономній Республіці Крим Державного управління справами про скасування наказу про звільнення, поновлення на публічній службі на посаді головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку, фінансів і планування Управління санаторно-курортних закладів в Автономній Республіці Крим Державного управління справами (далі - Управління) та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з
09.06.2006 року в розмірі 21683 грн.42 коп.
Позовні вимоги позивачка мотивує тим, що вона з 20.12.1999 року прийнята на посаду головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку, фінансів і планування Управління із присвоєнням відповідного рангу державного службовця. З 18.05.2006 року по 09.06.2006 року включно знаходилась на лікуванні. Наказом №108/лс від 07.06.2006 року її звільнено за п.1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України у зв'язку із скороченням штатної чисельності. На її заперечення про незаконність звільнення в трудовій книжці був зроблений запис про недійсність наказу №108/лс від 07.06.2006 року. Проте 10.06.2006 року під час виходу на роботу її повідомили, що з 09.06.2006 року її звільнено наказом №116/лс від 09.06.2006 року за п.1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України у зв'язку із скороченням штатної чисельності. Звільнення вважає незаконним, оскільки звільнення відбулось в період тимчасової непрацездатності, тобто в порушення ч.3 ст. 40 Кодексу Законів про працю України. Крім того, вважає, що вона має переважне право як робітник з високим рівнем кваліфікації і продуктивності праці, і вказана перевага не обговорювалась на засіданні комітету профспілки з участю представника адміністрації. Позивачка також посилається на те, що посада, з якої її було звільнено, фактично існувала в штатному розписі до кінця 2006 року, що свідчить про те, що скорочення штатної чисельності фактично не відбулось.
Представник відповідача позов не визнав, пояснивши, що процедуру скорочення штатної чисельності і звільнення позивачки було проведено згідно з нормами діючого законодавства.
Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від
11.07.2007 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду як необгрунтовану, прийняту з порушенням норм матеріального права, і прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Справа №22-а-6261/07 Головуючий в першій
інстанції, суддя - Савранська Т.І.
Доповідач, суддя - Чистякова Т.І.
В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просить постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення за необґрунтованістю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача і представників позивача і відповідача, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка 20.12.1999 року прийнята на посаду головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку, фінансів і планування Управління із присвоєнням 8 рангу 4 категорії державного службовця. Наказом №116/лс від 09.06.2006 року позивачка звільнена за п.1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України у зв'язку із скороченням штатної чисельності (а.с. 12). На підставі наказу №90/лс від 03.05.2007 року дату звільнення змінено на 12.06.2006 року (а.с. 90).
Згідно з п.1 ч.1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
16.03.2006року Першим заступником керівника державного управління справами начальнику Управління санаторно - курортних закладів в АР Крим надіслано для керівництва і виконання постанову Кабінету Міністрів України від 09.03.2006року №268 „Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів". З урахуванням вимог зазначеної постанови в строк до 30.03.2006року начальнику Управління санаторно - курортних закладів в АР Крим необхідно було подати на затвердження штатний розпис Управління, а також здійснити відповідні заходи щодо упорядкування умов оплати праці державних службовців.(а.с. 34)
Скорочення чисельності штатів в Управлінні проводилось відповідно до наказу №64/лс від 05.04.206року (а.с. 32) на підставі Розпорядження керівника Державного управління справами „Про підвищення ефективності діяльності Управління санаторно-курортних закладів в Автономній Республіці Крим" №36 від 07.02.2006 року (а.с. ЗЗ).
Наказ №64/лс від 05.04.2006року виданий начальником Управління санаторно - курортних закладів в АР Крим в межах повноважень, наданих йому Положенням про Управління санаторно - курортних закладів в АР Крим.
Згоду виборного органу профспілкової організації Управління санаторно - курортних закладів в АР Крим на розірвання трудового договору у відповідності до ст. 43КЗпП України було одержано ( а.с. 42)
Про наступне вивільнення позивачку було попереджено 7 квітня 2006року за два місяці і запропоновано іншу роботу на посаді ведучого бухгалтера фінансово - економічного відділу, але від переведення на іншу роботу позивачка відмовилась.( а.с. 39)
Штатним розписом державних службовців Управління санаторно - курортних закладів в АР Крим Державного управління справами на 2006р, затвердженим 11.03.2006р, встановлений штат державних службовців в кількості 15 одиниць, визначено, що фінансово економічний відділ має дві штатних одиниці завідуючого та заступника завідуючого відділом. Тобто відділ бухгалтерського обліку, фінансів і планування був реорганізований, а всі посади спеціалістів зі статусом державної служби - скорочені.
В скарзі апелянт посилається на те, що суд необгрунтовано не прийняв до уваги те, що вона має переважне право на залишення на роботі, оскільки пропрацювала 10 років, має трудовий загальний стаж 28 років, має високу кваліфікацію і продуктивність праці. Колегія суддів вважає, що вказані обставини суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги.
Згідно зі ст. 42 Кодексу Законів про працю України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва виробництва і праці переважне
право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивності праці.
З сенсу вказаної норми закону виходить, що до кола робітників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, і робітники, які не мають таких переваг, а тому мають бути звільнені, входять всі робітники, які займають таку саму посаду і виконують таку саму роботу на підприємстві. Тобто, суд правильно дійшов до висновку, що для вирішення питання про переважне право на залишення на роботі позивачки відсутні підстави, оскільки з матеріалів справи вбачається, що під час реорганізації відділу бухгалтерського обліку, фінансів і планування Управління всі посади спеціалістів зі статусом державної служби були скорочені.
Що стосується доводів скарги про те, що позивачку було звільнено в період тимчасової непрацездатності, оскільки з 18.05.2006 року по 09.06.2006 року включно вона знаходилась на лікуванні, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що під час звільнення ч.3 ст. 40 Кодексу Законів про працю України порушено не було, оскільки на підставі наказу №90/лс від 03.05.2007 року дату звільнення змінено на 12.06.2006 року (а.с. 90), тобто, на момент вирішення спору в суді першої інстанції питання що до дати звільнення вирішено без порушень ч.3 ст. 40 Кодексу Законів про працю України.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2007 року ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, і підстави для її скасування за доводами апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного і керуючись статтями 195, 198, 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення.
Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця.