АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1068/14Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 27 Казидуб О. Г.

Доповідач в апеляційній інстанції

Нерушак Л. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л. В.

суддівЄльцова В.О., Карпенко О.В.

при секретаріАнкудінову О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 та апеляційну скаргу представника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - Новіка Владислава Ігоровича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 березня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_6, ОСОБА_8, третя особа: Відділ ГІРФО УМВС України в Черкаській області, орган опіки та піклування м. Черкаси про звернення стягнення на предмет іпотеки ,-

в с т а н о в и л а :

31 липня 2013 року представник АТ «Банк «Фінанси та Кредит» - Миронець Олексій Андрійович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_8, третя особа: Відділ ГІРФО УМВС України в Черкаській області, орган опіки та піклування м. Черкаси про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 20 квітня 2007 року між ОСОБА_6 та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», в особі його філії «Полтавське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», (із 30 вересня 2010 року правонаступником є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») було укладено кредитний договір № 656-ЧД.

За умовами пункту 2.1. кредитного договору банк надав ОСОБА_6 кредит на суму 95000 дол. США, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності. Оплата за користування кредитними коштами - проценти в розмірі 10 % річних з строком повернення до 19 квітня 2027 року.

Дана обставина встановлена рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області у справі № 2-37/2011 від 26 квітня 2011 року про стягнення заборгованості.

Згідно п. 3.2. кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредитні кошти банку до 19 квітня 2027 року шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок та сплатити проценти щомісячно в строк до 10 числа кожного місяця в сумі 395, 83 дол. США, згідно графіка зниження розміру заборгованості.

Пунктом 4.1. кредитного договору встановлено, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами у валюті кредиту за процентною ставкою 10 % річних.

ОСОБА_6 несвоєчасно та не в повному обсязі здійснювала зарахування коштів на погашення заборгованості по кредиту, чим порушила умови кредитного договору.

Станом на 28 квітня 2012 року заборгованість за кредитним договором № 656-ЧД від 20 квітня 2007 року ОСОБА_6 перед банком становить 3978123,58 грн.

Позивач зазначає у позові, що в забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між ОСОБА_6 та банком було укладено іпотечний договір № 656-ЧД, згідно якого відповідач передала в іпотеку AT «Банк «Фінанси та Кредит» нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1

Пунктом 8.4.3. іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані.

Тому представник позивача просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру під номером АДРЕСА_1 власником якої є ОСОБА_6 За рахунок виручених від реалізації предмета іпотеки коштів задовольнити вимоги AT «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Полтавське РУ» AT «Банк «Фінанси та Кредит» а саме: заборгованість - 3978123,58 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 72205,12 дол. США, що складає по курсу НБУ станом на 28 квітня 2012 року 576911,69 грн.; заборгованості за простроченим кредитом - 15042,55 дол. США, що складає по курсу НБУ станом на 28 квітня 2012 року 120188,47 грн.; - заборгованості за простроченими % по кредиту - 37509,92 дол. США, що складає по курсу НБУ станом на 28 квітня 2012 року 299655,49 грн.; заборгованості за простроченою комісійною винагородою банку по кредиту - 41258,50 грн.; заборгованості по пені - 2940109,43 грн. Визнати право за AT «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське РУ» AT «Банк «Фінанси та Кредит» від свого імені продати предмет іпотеки, а саме: квартиру під номером АДРЕСА_1 будь-якій особі на підставі договору купівлі - продажу, за ціною відповідно до грошової оцінки квартири, проведеної на момент продажу. Визнати за AT «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське РУ» AT «Банк «Фінанси та Кредит» право підпису договору купівлі-продажу в якості продавця, одержання дублікатів правовстановлюючих документів, а саме: договору купівлі-продажу квартири за реєстраційним номером 1461 від 06 квітня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_10, отримання Витягу з реєстру прав власності на дане нерухоме майно, отримання довідок та документів, що будуть необхідні для укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, доступу до квартири квартиру під номером АДРЕСА_1. Визнати за AT «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське РУ» AT «Банк «Фінанси та Кредит» право на отримання довідки про склад сім'ї, що зареєстрована у квартирі, за адресою: АДРЕСА_1. Визнати за AT «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське РУ» AT «Банк «Фінанси та Кредит» право здійснення оцінки нерухомого майна, а саме: квартиру під номером АДРЕСА_1. За участю суб'єкта оціночної діяльності за власним вибором з виготовленням звіту незалежної оцінки, бути замовником виготовлення та одержання витягу з реєстру прав власності на дане нерухоме майно від БТІ, бути замовником здійснення поточної інвентаризації вищевказаної квартири, одержати копії технічного паспорту та інших правовстановлюючих документів на дану квартиру, по необхідності виготовити та одержати новий технічний паспорт та інші правовстановлюючі документи на квартиру, за допомогою БТІ здійснити продаж предмету іпотеки за ціну відповідно до звіту незалежної оцінки майна. Визнати за AT «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське РУ» AT «Банк «Фінанси та Кредит» право здійснювати будь-які платежі, що стосуються предмету іпотеки. Виселити із квартири під номером АДРЕСА_1 проживаючих осіб, а саме: ОСОБА_6 Зняти з реєстрації в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 осіб, які зареєстровані в ній, а саме: ОСОБА_6; витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

24 лютого 2014 року представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - Новік В.І. подав до суду заяву про уточнення позовних вимог та просив звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру загальною площею 86,1 кв.м., жилою площею 56,3 кв.м. під номером АДРЕСА_1 власником якої є ОСОБА_6 та ОСОБА_8 шляхом визнання права власності на зазначену квартиру за ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в рахунок погашення заборгованості перед АТ «Банк «Фінанси та Кредит» а саме: заборгованості в розмірі 2171271,79 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 72205,12 дол. США, що складає по курсу НБУ станом на 28 квітня 2012 року 576911,69 грн.; заборгованості за простроченим кредитом - 15042,55 дол. США, що складає по курсу НБУ станом на 28 квітня 2012 року 120188,47 грн.; заборгованості за простроченими % по кредиту - 37509,92 дол. США, що складає по курсу НБУ станом на 28 квітня 2012 року 299655,49 грн.; заборгованості за простроченою комісійною винагородою банку по кредиту - 41258,50 грн.; заборгованості по пені - 1133257,64 грн. Виселити із квартири під номером АДРЕСА_1 проживаючих осіб, а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_11 Зняти з реєстрації в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 осіб, які зареєстровані в ній, а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_11 Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 березня 2014 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_6, ОСОБА_8, третя особа: Відділ ГІРФО УМВС України в Черкаській області, орган опіки та піклування м. Черкаси про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру загальною площею 86,1 кв. м, жилою площею 56,3 кв. м під номером АДРЕСА_1 власником якої є ОСОБА_6 та ОСОБА_8 шляхом визнання права власності на зазначену квартиру за Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» в рахунок погашення заборгованості перед АТ «Банк «Фінанси та Кредит», а саме: заборгованість 2171271,79 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом - 72205,12 дол. США, що складає по курсу НБУ станом на 28 квітня 2012 року - 576911,69 грн.; заборгованість за простроченим кредитом - 15042,55 дол. США, що складає по курсу НБУ станом на 28 квітня 2012 року - 120188,47 грн.; заборгованість за простроченими відсотками по кредиту - 37509,92 дол. США, що складає по курсу НБУ станом на 28 квітня 2012 року - 299655,49 грн.; заборгованість за простроченою комісійною винагородою банку по кредиту - 41258,50 грн.; заборгованість по пені - 1133257,64 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» судовий збір в сумі 3306,00 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 та представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - Новік В.І. подали апеляційні скарги на рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 посилається на те, що вказане рішення суду в частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає дійсним обставинам справи. Просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 березня 2014 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_6, ОСОБА_8, судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - Новік В.І. посилається на те, що рішення в частині відмови банку у виселенні проживаючих осіб не відповідає нормам матеріального права, в зв'язку з чим просить рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 березня 2014 року в частині відмови у виселенні з іпотечного майна скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити та виселити із квартири АДРЕСА_1 проживаючих осіб, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_11 В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає відхилення, а апеляційна скарга представника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - Новіка В.І. підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог позивача в частині відмови у виселенні з іпотечного майна, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону відповідає не повністю.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, та задовольняючи його в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на зазначену квартиру за ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», суд першої інстанції виходив з того, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання - ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно п. 11. договору іпотеки від 20 квітня 2007 року за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п. п. 11.3.1. даного договору задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання за кредитним договором у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Право позивача на пред'явлення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки ґрунтується на умовах договору іпотеки, кредитному договорі, підтверджене матеріалами справи, витікає із доказів та розрахунків позивача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині виселення із спірної квартири та зняття з реєстрації в даній квартирі зареєстрованих осіб, а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_11, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 3 ст. 109 ЖК України та ч. 1 і 2 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Також суд дійшов висновку, що вимога щодо зобов'язання зняття осіб з реєстрації, які зареєстровані в квартирі її будинку АДРЕСА_1 не може підлягати до задоволення, оскільки відповідач ОСОБА_6 та неповнолітній ОСОБА_11, за даним позовом до зняття з реєстрації не мають відношення та не можуть нести цивільно-правову відповідальність за такими вимогами. Відповідачем за такою вимогою вважав суд має бути визначено орган державної влади, в повноваження якого входить підняте питання, та в силу цього, це має вирішуватися в порядку норм КАС України.

Колегія суддів вважає, що повністю з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки даний висновок про відмову у задоволенні вимоги про виселення проживаючих осіб із спірної квартири, яка є предметом іпотеки, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому , відмовляючи в задоволенні позовних вимог банку в частині виселення, суд допустився помилки.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 20 квітня 2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 656-ЧД, відповідно до якого банк надав позичальнику ОСОБА_6 в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 95000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 10 % річних.

20 квітня 2007 року в забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки № 656-ЧД, згідно якого ОСОБА_6, як іпотекодавець передала в іпотеку іпотекодержателю квартиру під номером АДРЕСА_1

В зв'язку з неналежним виконанням умов даного кредитного договору ОСОБА_6, банк звернувся до суду та на підставі рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26 квітня 2011 року було стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість по кредитному договору в сумі 874912,69 грн. та судові витрати, яке рішенням колегії суддів судової палати апеляційного суду Черкаської області від 06 липня 2011 року скасоване та винесене нове рішення, яким дану заборгованість стягнуто з ОСОБА_6

Крім того, із матеріалів справи вбачається та встановлено в судовому засіданні, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 липня 2013 року визнано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Виділено у власність та визнано за ОСОБА_8 та ОСОБА_6 право власності по 1/2 частині даної трикімнатної квартири, яке ухвалою колегії суддів судової палати апеляційного суду Черкаської області від 04 вересня 2013 року залишене без змін. Дані рішення ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2013 року залишено без змін.

Відповідно вимог ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Статтею ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно ст. 33 даного Закону, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш, ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Так, зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Як передбачено ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Частини 2 і 3 зазначеної статті встановлюють певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст. ст. 39 - 40 ЗУ «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Згідно наданої довідки від 04 грудня 2012 року № 4065, виданої КП «Придніпровська СУБ» вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_6, як наймач та її син - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 42).

11 травня 2012 року банком, в порядку ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», на адресу ОСОБА_6, було надіслано вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором. Одночасно відповідача повідомлено, що у разі невиконання даної вимоги, необхідно звільнити спірну квартиру. Вказаний лист було отримано ОСОБА_6 12 травня 2012 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого міститься у матеріалах справи (а.с.15), однак дана вимога ОСОБА_6 не була виконана.

Згідно п.44 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» визначено, що при розгляді справ про визнання недійсними договорів іпотеки з підстав не врахування прав неповнолітніх на проживання в будинках (квартирах), переданих в іпотеку, суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Суд першої інстанції не звернув належної уваги на обставини справи та надані сторонами докази, дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні вимог про виселення відповідача ОСОБА_6 та її сина ОСОБА_11, не врахувавши вимог діючого законодавства, оскільки вимоги банку щодо виселення проживаючих осіб із спірної квартири ґрунтуються на вимогах закону та доведені належними і допустимими доказами.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_6, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

В судовому засіданні достовірно встановлено та вбачається із договору купівлі продажу квартири, який міститься в матеріалах справи (а. с.19 ), що дана квартира була придбана відповідачем 20 квітня 2007 року, того ж дня, коли було укладено іпотечний договір, в зв'язку з чим, на час укладення кредитного договору та договору іпотеки у спірній квартирі неповнолітній син зареєстрований не був, а був зареєстрований вже після укладення договору іпотеки без згоди банку.

Відповідно до вимог ч.6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності з вимогами ст. 176 ч. 2 Сімейного кодексу України, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 1 ст. 405 ЦК України права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюється законом, діти - члени сім'ї власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником.

Доводи апелянта ОСОБА_6 про те, що орган опіки та піклування на вчинення правочину з переходу права власності на квартиру до банку згоди не надавав, не підлягають до задоволення, оскільки на момент укладення іпотечного договору в квартирі, яка є предметом іпотеки, малолітній син відповідача ОСОБА_6 не проживав, права власності на нерухоме майно він не мав, у зв'язку з чим, не має потреби отримувати згоду органу опіки та піклування на перехід права власності на квартиру до банку.

Інших доводів, які б спростовували законність рішення суду першої інстанції апеляційна скарга ОСОБА_6 не містить.

Колегія суддів вважає доводи апелянта - представника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - Новіка В.І. в частині відмови в задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_6 та ОСОБА_11 обґрунтованими, що підлягають до задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги щодо виселення ОСОБА_6 та ОСОБА_11 з спірної квартири знайшли своє підтвердження належними доказами в матеріалах справи, і враховуючи обставини даної справи, відповідач із сином підлягають виселенню із спірної квартири.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не може залишатись в силі, так як при його ухваленні судом допущено порушення норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення суду і ухвалення нового рішення в частині відмови у виселенні із спірної квартири проживаючих в ній осіб та задоволення позовних вимог банку про виселення ОСОБА_6 та ОСОБА_11 із займаної квартири АДРЕСА_1.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Апеляційну скаргу представника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - Новіка Владислава Ігоровича - задовольнити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 березня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_6, ОСОБА_8, третя особа: Відділ ГІРФО УМВС України в Черкаській області, орган опіки та піклування м. Черкаси про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати в частині відмови у виселенні проживаючих осіб із спірної квартири, яка є предметом іпотеки та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимог про виселення проживаючих осіб із спірної квартири, яка є предметом іпотеки.

Виселити з квартири № 1 в будинку АДРЕСА_1 яка є предметом іпотеки ОСОБА_6 та ОСОБА_11.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :