УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2007 року Колегія суддів судової
палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого - судді Курської А.Г.,
суддів - Горбань В.В., Шаповалової О.А.,
при секретарі - Архаровій К.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_1на постанову Алуштинського міського суду АР Крим від 12 червня 2007 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1до відділення по справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Алуштинського MB ГУ MBС України в АР Крим про скасування рішення про видворення за межі України,
ВСТАНОВИЛА:
13.03.2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відділення по справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Алуштинського MB ГУ МВС України в АР Крим про скасування рішення про видворення за межі України, згідно з яким на неї покладено зобов'язання залишити територію України у строк до 10.03.2007 року та їй заборонено в'їзд в Україну строком на 5 років. Позивачка вважала прийняте відповідачем рішення незаконним і просила його скасувати, оскільки, на її думку, у відповідача не було достатньо законних підстав для прийняття такого рішення.
У судовому засіданні позивачка доповнила свій позов вимогою про необхідність зобов'язання відповідача надати їй документи, які б підтверджували законність її перебування на території України на період розгляду зазначеної справи і до моменту набрання рішенням по справі законної сили. Свої вимоги мотивувала тим, що являється громадянкою Російської Федерації. 14.12.2006 року вона прибула в Україну до своєї матері ОСОБА_2, яка мешкає в смт. Партеніт. На період перебування у матері вона працевлаштувалася у перукарню - студію «Стиль» у м. Алушті без належного дозволу, за що постановою Алуштинського міського суду від 15.02.2007 року була притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 203, ч. 1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., який вона добровільно сплатила. Коли вона прийшла у відділення ПРФО Алуштинського MB за паспортом, з'ясувалося, що її відповідно до прийнятого рішення від 27.02.2007 року видворено за межі України. її матір ОСОБА_2є людиною похилого віку, вона потребує допомоги. Крім; того, позивачка є свідком у цивільній справі за позовом ОСОБА_3. до її матері про визнання права власності на майно, а тому її перебування у м. Алушта на період розгляду цієї справи вона вважає необхідним. За таких обставин позивачка вважає, що видворяти її за межі України не було достатніх підстав.
Справа №22-а-5546/2007 Головуючий у першій
інстанції - Гордєйчик Т.Ф.
Доповідач - Шаповалова О.А.
Постановою Алуштинського міського суду АР Крим від 12 червня 2007 року позов задоволено частково. Рішення начальника відділення по справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Алуштинського MB ГУ МВС України в АР Крим Ларіонова В.А. від 27.02.2007 року про видворення за межі України громадянки Росії ОСОБА_1 та заборони в'їзду в Україну строком на 5 років змінено в частині строку заборони в'їзду, та заборонено ОСОБА_1 в'їзд в України строком на 1 рік. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на те, що
Постанова суду ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вважає, що суд невірно застосував норми Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та не обґрунтував в постанові прийняте рішення щодо того, що лише скоротив в'їзд позивачки до України.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1, яка підтримала свою апеляційну скаргу, розглянувши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги в межах ст. 195 КАС України, вважає їх необгрунтованими, а апеляційну скаргу - такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою під час перебування в України двічі були вчинені адміністративні правопорушення, за які вона притягувалася до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим рішення відповідача щодо її видворення за межи України, на думку суду, не суперечить вимогам закону. В той же час суд зазначив, що правопорушення, вчинені позивачкою, не є тяжкими та не спричинили істотної шкоди, через що встановлення обмежень на в'їзд в Україну строком на п'ять років для ОСОБА_1 є занадто суворим. За таких обставин суд прийняв рішення про скорочення строку заборони в'їзду позивачки ОСОБА_1 в Україну до 1 року.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та зроблені з дотриманням вимог чинного законодавства.
Так, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є громадянкою Російської Федерації, яка постійно зареєстрована у АДРЕСА_1 (а.с. 3).
Позивачка прибула в Україну 14.12.2006 р. їй було видано імміграційну картку про перетин межі на КПП „Козача Лопань" (а.с. 4).
Під час перебування в Україні ОСОБА_1 двічі притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень: постановою начальника прикордонної застави „Кипарисне" від 14.02.2007 р. - за ст. 202 КУ-пАП (а.с. 7), та постановою судді Алуштинського міськсуду від 15.02.2007 р. - за ст. 203, ч. 1 КУпАП (а.с. 6).
27.02.2007 р. начальником відділення по справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Алуштинського MB ГУ МВС України в АР Крим Ларіоно-вим В.А. на підставі ст. 32 Закону України „Про правовий статус іноземців" було прийнято рішення про видворення за межі України громадянки ОСОБА_1в термін до 10.03.2007 р. та заборону в'їзду в Україну строком на 5 (п'ять) років (а.с. 73-74).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про необхідність часткового задоволення вимог позивачки та обґрунтовано скоротив час заборони її в'їзду в Україну.
В той же час, на думку колегії, позивачкою не надано переконливих доказів того, що судом був неправильно застосований матеріальний закон і що її права істотно порушені відповідачем.
Щодо доводів позивачки про незаконність прийняття відповідачем рішення про видворення її за межі України, то судова колегія вважає недоведеним ОСОБА_1 той факт, що відповідачем відносно неї були вчинені будь-які протиправні дії.
Відповідно до положень статті 32 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець, який вчинив злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про видворення його за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років.
Як вбачається із змісту цієї норми, видворення особи за межи України та заборона подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років за своєю правовою природою не є додатковими мірами адміністративного стягнення, а є мірами профілактичного характеру, які застосовуються до іноземців після вчинення ними правопорушень з метою попередження нових правопорушень.
За таких обставин доводи скарги щодо того, що відповідачем неправильно були застосовані міри адміністративного стягнення, на думку колегії, не ґрунтуються на законі і тому на увагу не заслуговують.
Суд першої інстанції під час розгляду справи врахував усі доводи позивачки, дав їм належну оцінку і прийняв законне та обгрунтоване рішення.
Отже, доводи апеляції про невірне застосування судом першої інстанції матеріального і процесуального закону та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи не заслуговують на увагу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 211 КАС України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- залишити без задоволення.
Постанову Алуштинського міського суду АР Крим від 12 червня 2007 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.