Судове рішення #3684135
УХВАЛА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

 

20 грудня 2007 року                                                                     Колегія суддів судової

палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого - судді                                                  Курської А.Г.,

суддів -                                                                       Горбань В.В., Шаповалової О.А.,

        при секретарі -                                                  Архаровій К.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_1на постанову Алуштинського міського суду АР Крим від 12 червня 2007 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1до відділення по справах громадянства,  імміграції та реєстрації фізи­чних осіб Алуштинського MB ГУ MBС України в АР Крим про скасування рішення про видворення за межі України,

 

ВСТАНОВИЛА:

 

13.03.2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відділення по справах громадянства,  імміграції та реєстрації фізичних осіб Алуштинського MB ГУ МВС України в АР Крим про скасування рішення про видворення за межі України,  згідно з яким на неї покладено зобов'язання залишити територію України у строк до 10.03.2007 року та їй заборонено в'їзд в Україну строком на 5 років. Позивачка вва­жала прийняте відповідачем рішення незаконним і просила його скасувати,  оскіль­ки,  на її думку,  у відповідача не було достатньо законних підстав для прийняття та­кого рішення.

У судовому засіданні позивачка доповнила свій позов вимогою про необхід­ність зобов'язання відповідача надати їй документи,  які б підтверджували законність її перебування на території України на період розгляду зазначеної справи і до момен­ту набрання рішенням по справі законної сили. Свої вимоги мотивувала тим,  що яв­ляється громадянкою Російської Федерації. 14.12.2006 року вона прибула в Україну до своєї матері ОСОБА_2,  яка мешкає в смт.  Партеніт. На період перебування у матері вона працевлаштувалася у перукарню - студію «Стиль» у м.  Алушті без нале­жного дозволу,  за що постановою Алуштинського міського суду від 15.02.2007 року була притягнута до адміністративної відповідальності за  ст.  203,  ч. 1 КУпАП у ви­гляді штрафу у розмірі 340 грн.,  який вона добровільно сплатила. Коли вона прийш­ла у відділення ПРФО Алуштинського MB за паспортом,  з'ясувалося,  що її відпові­дно до прийнятого рішення від 27.02.2007 року видворено за межі України. її матір ОСОБА_2є людиною похилого віку,  вона потребує допомоги. Крім; того,  позивачка є свідком у цивільній справі за позовом ОСОБА_3.  до її матері про визнання пра­ва власності на майно,  а тому її перебування у м.  Алушта на період розгляду цієї справи вона вважає необхідним.  За таких обставин позивачка вважає,  що видворяти її за межі України не було достатніх підстав.

 

Справа №22-а-5546/2007                       Головуючий у першій

інстанції -        Гордєйчик Т.Ф.

Доповідач -      Шаповалова О.А.

 

Постановою Алуштинського міського суду АР Крим від 12 червня 2007 року позов задоволено частково. Рішення начальника відділення по справах громадянства,  імміграції та реєстрації фізичних осіб Алуштинського MB ГУ МВС України в АР Крим Ларіонова В.А. від 27.02.2007 року про видворення за межі України громадян­ки Росії ОСОБА_1 та заборони в'їзду в Україну строком на 5 років змінено в частині строку заборони в'їзду,  та заборонено ОСОБА_1 в'їзд в України стро­ком на 1 рік. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить постанову суду скасу­вати та прийняти нову постанову,  якою задовольнити її позовні вимоги,  посилаючись на те,  що

Постанова суду ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуа­льного права,  що призвело до неправильного вирішення справи. Вважає,  що суд не­вірно застосував норми Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та не обґрунтував в постанові прийняте рішення щодо того,  що лише скоротив в'їзд позивачки до України.

Судова колегія,  заслухавши суддю-доповідача,  пояснення апелянта ОСОБА_1,  яка підтримала свою апеляційну скаргу,  розглянувши матеріали справи та про­аналізувавши доводи апеляційної скарги в межах  ст.  195 КАС України,  вважає їх не­обгрунтованими,  а апеляційну скаргу - такою,  що не підлягає задоволенню,  з наступ­них підстав.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову,  суд першої інстанції ви­ходив з того,  що позивачкою під час перебування в України двічі були вчинені адмі­ністративні правопорушення,  за які вона притягувалася до адміністративної відпові­дальності,  у зв'язку з чим рішення відповідача щодо її видворення за межи України,  на думку суду,  не суперечить вимогам закону. В той же час суд зазначив,  що право­порушення,  вчинені позивачкою,  не є тяжкими та не спричинили істотної шкоди,  че­рез що встановлення обмежень на в'їзд в Україну строком на п'ять років для ОСОБА_1 є занадто суворим.  За таких обставин суд прийняв рішення про скорочен­ня строку заборони в'їзду позивачки ОСОБА_1 в Україну до 1 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції,  оскі­льки вони відповідають фактичним обставинам справи та зроблені з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так,  із матеріалів справи вбачається,  що ОСОБА_1 є громадянкою Росій­ської Федерації,  яка постійно зареєстрована у АДРЕСА_1 (а.с.  3).

Позивачка прибула в Україну 14.12.2006 р. їй було видано імміграційну картку про перетин межі на КПП „Козача Лопань" (а.с.  4).

Під час перебування в Україні ОСОБА_1 двічі притягувалася до адмініст­ративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень: постано­вою начальника прикордонної застави „Кипарисне" від 14.02.2007 р. - за  ст.  202 КУ-пАП (а.с.  7),  та постановою судді Алуштинського міськсуду від 15.02.2007 р. - за  ст.  203,  ч. 1 КУпАП (а.с.  6).

27.02.2007 р. начальником відділення по справах громадянства,  імміграції та реєстрації фізичних осіб Алуштинського MB ГУ МВС України в АР Крим Ларіоно-вим В.А. на підставі  ст.  32 Закону України „Про правовий статус іноземців" було прийнято рішення про видворення за межі України громадянки ОСОБА_1в термін до 10.03.2007 р. та заборону в'їзду в Україну строком на 5 (п'ять) років (а.с.  73-74).

Колегія суддів вважає,  що суд першої інстанції зробив правильний висновок про необхідність часткового задоволення вимог позивачки та обґрунтовано скоротив час заборони її в'їзду в Україну.

В той же час,  на думку колегії,  позивачкою не надано переконливих доказів то­го,  що судом був неправильно застосований матеріальний закон і що її права істотно порушені відповідачем.

 

Щодо доводів позивачки про незаконність прийняття відповідачем рішення про видворення її за межі України,  то судова колегія вважає недоведеним ОСОБА_1 той факт,  що відповідачем відносно неї були вчинені будь-які протиправні дії.

Відповідно до положень статті 32 Закону України „Про правовий статус інозе­мців та осіб без громадянства" іноземець,  який вчинив злочин або адміністративне правопорушення,  після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміні­стративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про видво­рення його за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років.

Як вбачається із змісту цієї норми,  видворення особи за межи України та забо­рона подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років за своєю правовою приро­дою не є додатковими мірами адміністративного стягнення,  а є мірами профілактич­ного характеру,  які застосовуються до іноземців після вчинення ними правопору­шень з метою попередження нових правопорушень.

За таких обставин доводи скарги щодо того,  що відповідачем неправильно були застосовані міри адміністративного стягнення,  на думку колегії,  не ґрунтуються на законі і тому на увагу не заслуговують.

Суд першої інстанції під час розгляду справи врахував усі доводи позивачки,  дав їм належну оцінку і прийняв законне та обгрунтоване рішення.

Отже,  доводи апеляції про невірне застосування судом першої інстанції матері­ального і процесуального закону та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи не заслуговують на увагу.

Відповідно до положень ч. 1  ст.  200 КАС України суд апеляційної інстанції за­лишає апеляційну скаргу без задоволення,  а постанову суду - без змін,  якщо визнає,  що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рі­шення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись  ст.  ст.  195,  196,  198,  199,  200,  205,  206,  211 КАС України,  колегія суддів

 

УХВАЛИЛА:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- залишити без задоволення.

Постанову Алуштинського міського суду АР Крим від 12 червня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення,  однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного міся­ця з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація