У Х В А Л А

14 травня 2014 р. Справа № 283вр-14/2а/0470/5541/12

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали подання державного виконавця Центрально-міського відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_1 у адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 1762,80 грн., -

ВСТАНОВИВ

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2012р. у справі №2а/0470/5541/12 позовні вимоги позивача були задоволені та стягнено з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області заборгованість у сумі 1762,80 грн.

На виконання вищевказаної постанови суду, 09.11.2012р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист за №2а/0470/5541/12 про стягнення з боржника вищевказаної суми.

13.05.2014р. державний виконавець Центрально-міського відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області звернувся з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України у даній адміністративній справі на підставі ст. 124 Конституції України, п.18 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», ст.217 ЦПК України, ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України», п.8 ст.19, п.4 ст.20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».

Проаналізувавши зміст вищевказаного подання, норми чинного законодавства, які регулюють дані правовідносини, суд дійшов до висновку, що зазначене вище подання не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.

Згідно п.18 ч.3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державному виконавцю надані повноваження звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Так, питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується судом за правилами цивільного судочинства в порядку, передбаченому ст. 377-1 ЦПК України, яка міститься у гл. УІ ЦПК «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)». За змістом цієї статті вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується в порядку, передбаченому цим Кодексом щодо боржників у виконавчому провадженні, за будь-якими виконавчими документами, передбаченими ст.17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання яких здійснюється ДВС.

Інші процесуальні кодекси - Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України та Кримінальний процесуальний кодекс України - не містять відповідних норм у розділах, що регулюють вирішення процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень, ухвалених за нормами цих кодексів.

Також, Кодекс адміністративного судочинства України містить розділ У «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах», однак зазначені положення не містять норм щодо процесуального порядку обмеження права боржника на виїзд за межі України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ст. 377-1 ЦПК є спеціальною нормою, яка застосовується на стадії виконання судових рішень, ухвалених незалежно від виду судочинства.

Відповідна правова позиція узгоджується і з позицією Верховного Суду України, яка викладена у роз'ясненні від 01.02.2013р. «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що подання державного виконавця Центрально-міського відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника у адміністративній справі № 2а/0470/5541/12 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 1762,80 грн. не підлягає розгляду у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства, так як даний Кодекс не містить відповідних процесуальних норм, які б регулювали питання розгляду такого подання державного виконавця.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на вищевикладене, вказане вище подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України не належить розглядати у порядку, визначеному нормами Кодексу адміністративного судочинства України, а тому слід відмовити у прийнятті такого подання.

При цьому, слід роз'яснити державному виконавцю, що відповідне подання підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства згідно до вимог ст. 377-1 ЦПК загальним місцевим судом.

Керуючись ст.ст.17, п. 1 ч. 1 ст. 109, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

УХВАЛИВ

Відмовити державному виконавцю Центрально-міського відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області у прийнятті подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України у адміністративній справі №2а/0470/5541/12.

Копію ухвали разом із поданням та доданими матеріалами надіслати державному виконавцю.

Роз'яснити державному виконавцю, що відповідно до ч. 5 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим поданням не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали згідно ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва