Справа № 407/929/14-к
1-кп/407/194/14
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2014 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області
у складі: головуючого судді Чигриної Л.Г.
при секретарі Самігулліній К.Р.
за участю: прокурора Шуліка Є.С.
захисника- адвоката ОСОБА_1
за участю сторін кримінального провадження: потерпілої ОСОБА_2
обвинуваченого ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Антрацит
матеріали кримінального провадження № 12013030130002833 відносно
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився
у м. Антрацит Луганської області, громадянина України, з середньо - спеціальною
освітою, одруженого, який має малолітніх дітей: дочку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, сина - ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не засудженого, який не працює, який
зареєстрований та проживає за адресою:АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 164 ч. 1 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 164 ч. 1 КК України при наступних обставинах.
Згідно рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 31.10.2008 року, обвинувачений ОСОБА_3 зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини - дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі ? частини зі всіх видів заробітку, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму щомісячно, починаючи з 22.10.2008 року і до повноліття дитини.
Однак, обвинувачений ОСОБА_3, достовірно знаючи про необхідність щомісячної сплати встановлених рішенням суду аліментів, злісно ухиляється від їх сплати, не працює, на обліку в Антрацитівському міськрайцентрі зайнятості не значиться, іншої матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, внаслідок чого за період з 20.07.2012 року по 01.12.2013 року утворилась заборгованість у розмірі 17 972 гр.67 коп., що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провинність у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 164 ч. 1 КК України, при вищевикладених обставинах визнав повністю та пояснив, що він дійсно зобов'язаний до сплати аліментних платежів на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму щомісячно, починаючи з 22.10.2008 року і до повноліття дитини, однак аліменти не сплачував у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість.
Зобов'язується сплачувати аліменти та вирішити питання щодо погашення заборгованості.
Встановлені судом обставини підтверджуються:
- Свідченнями потерпілої ОСОБА_2, яка суду пояснила, що ОСОБА_3 зобов'язаний до сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі ? частини зі всіх видів заробітку,але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму щомісячно, починаючи з 22.10.2008 року і до повноліття дитини.
Аліментні платежі ОСОБА_3 не сплачував регулярно і повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість.
Їй одній важко утримувати дитину. Вона несе великі витрати на забезпечення дитини всім необхідним для навчання.
Дитина за станом здоров'я потребує лікування, оскільки перебуває на обліку з приводу хвороби очей.
- Довідкою ВДВС Антрацитівського міськрайонного управління юстиції від 17.12.2013 року про розмір заборгованості обвинуваченого ОСОБА_3, яка за період з 20.07.2012 року на станом на 01.12.2013 року складає 10 813 гр. 74 коп., що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
Загальна сума заборгованості по аліментах станом на 01.12.2013 року складає 17 972 гр. 67 коп.( а.с. 10)
- Актом амбулаторної судово - психіатричної експертизи № 55 від 28.01.2014 року відносно ОСОБА_3, згідно якого ОСОБА_3 будь-яким психічним захворюванням не страждає у теперішній час, та не страждав у період часу, який відноситься до кримінального правопорушення, у якому він підозрюється.
Здатен усвідомлювати свої дії та керувати ними у теперішній час, а також був здатен усвідомлювати свої дії та керувати ними у період часу, який відноситься до кримінального правопорушення, у якому він підозрюється.
У разів пред'яви обвинувачення ОСОБА_3 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Раніше, у 2002 році, ОСОБА_3 переніс гострий психотичний розлад нез'ясованої етіології ( можливо інтоксикаційної ), ознаки якого у подальшому, у тому числі на період часу, який відноситься до кримінального правопорушення, а також у теперішній час не виявляються. ( а.с. 53-56)
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності його позиції та роз'яснив, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Розгляд судового провадження провадився відносно обвинуваченого ОСОБА_3 в межах пред'явленого йому обвинувачення.
При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення під час судового провадження доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 своїми умисними діями, скоїв злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), оскільки він не працював, аліменти не платив, на попередження державного виконавця не реагував, що призвело до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, який сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КК України, а провинну його повністю доказаною.
В судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_3 подана заява про застосування до нього Закону України " Про амністію у 2014 році " від 08.04.2014 року .
Вирішуючи вказану заяву ОСОБА_3 суд виходить з наступного.
Згідно ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» рішення про застосування чи незастосування амністії приймається судом стосовно кожної особи індивідуально.
Установивши в стадії судового розгляду кримінального справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням обвинуваченого від відбуття покарання.
Відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України " Про амністію у 2014 році " від 08.04.2014 року підлягають звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими, відповідно до ст.12 КК
Украины, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими, відповідно до ст.12 КК України особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років, дітей- інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.
Згідно ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році " від 08.04.2014 року амністія не застосовується до осіб, зазначених у ст.. 4 Закону України « Про застосування амністії в Україні», а також до осіб, у тому числі, які мають дітей, яким не виповнилось 18 років, дітей - інвалідів та/ або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами, і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров'я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих дітей.
Не дивлячись на те, що обвинувачений ОСОБА_3:
- скоїв умисний злочин невеликої тяжкості;
- вчинив такий злочин до набрання Законом України « Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року;
- має на утриманні малолітніх дітей: дочку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, в свідоцтві про народження яких він значиться батьком, та щодо яких він не позбавлений батьківських прав;
- стосовно нього протягом останніх десяти років не було застосовано амністію, однак, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 не є суб'єктом даного Закону України.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, а саме, злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), що посягає на охоронювані законом права та інтереси його малолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, а тому він не може бути амністованим та звільненим від відбування покарання.
Цивільний позов у справі не заявлений.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії невеликої тяжкості, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони ( а.с. 48) є особою, яка раніше не засуджувалась, на утриманні має малолітню дитину - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. ( а.с. 42,46,49).
Пом'якшуючою обставиною щодо обвинуваченого ОСОБА_3 суд визнає його щире каяття.
Обтяжуючих обставин щодо обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.
З урахуванням обставин, характеру, ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особи обвинуваченого ОСОБА_3, думки потерпілої
ОСОБА_6, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
Суд вважає можливим застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 правила ст.ст.75,76 КК України, звільнивши його від відбуття покарання з випробуванням.
Речових доказів не має.
На підставі викладеного,
керуючись ст.ст. 370,374,395 КПК України, суд
ЗАСУДИВ :
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 164 ч. 1 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 ( одного ) року обмеження волі, а відповідно до ст.ст. 75,76 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням, строком на 1 ( один) рік, поклавши на ОСОБА_3 обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання;
- періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально - виконавчої інспекції.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Антрацитівського
міськрайонного суду Л. Г. Чигрина