Єдиний унікальний номер 235/6240/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3734/2014
Головуючий у 1 інстанції Токарєв А.Г.
Доповідач - Бугрим Л.М.
Категорія 48
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
7 травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М.,
суддів: Халаджи О.В., Космачевської Т.В.,
при секретарі: Лавицькому Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини. В обґрунтування позову він посилався на те, що з відповідачкою знаходився в зареєстрованому шлюбові, який було розірвано. Від сумісного життя мають малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживав з ним і на утримання дитини за рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03 травня 2012 року на його користь з відповідачки були стягнуті аліменти в розмірі ? частини усіх видів її доходу , але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку. Однак, вказане рішення відповідачкою не виконувалось і вона не сплачувала аліменти на утримання дитини Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 березня 2013 року відповідачку було звільнено від сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3,оскільки ОСОБА_1 забрала дитину.. У період з 22 березня 2012 року по 28.12.2012 року коли діяло судове рішення про стягнення аліментів відповідачка заборгувала на його користь суму 5892 грн. 19 коп..Згідно з положеннями ст. 196 СК України оскільки відповідачка ухилялась від сплати аліментів, вона повинна сплатити йому неустойку у вигляді пені за весь час прострочення з 1 квітня 2012 року у сумі по 29 жовтня 2013 року у сумі 25 198 грн. 58 коп.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2неустойку за прострочення сплати аліментів за період з 22 березня 2012 року по 28 грудня 2012 року в розмірі 5900 грн..
З вказаним рішенням суду не погодилась відповідачка ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду , постановлення нового рішення про відмову у позові .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вона посилалась на те, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом не було враховано відсутність її вини у несплаті аліментів . Позивач незаконно силою забрав у неї дитину та удержував у себе , а вона з цього часу приймала усі можливі заходи для повернення дитини до себе . Рішенням Красноармійського міськрайоного суду від 9 серпня 2013 року вже було визначено місце проживання дитини саме з нею , однак, позивач не віддавав її дитину і лише 4 грудня 2013 року вона забрала дитину , яка з цього часу проживає з нею. Судом не було враховано , що позивач не сплачує аліменти на утримання дитини і має велику заборгованість . Вона зараз існує з дитиною на свою невеличку заробітну плату, а тому стягнення пені ще більш погіршить їх можливість вижити на ці кошти . Рішення суду порушує права та інтереси малолітньої дитини і її вини в несплаті аліментів немає.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримувала доводи апеляційної скарги . посилалась на те. що нею було повідомлено виконавчу службу про місце роботи і про його зміну. Вона особисто надавала державному виконавцеві копію трудового договору з приватним підприємцем ОСОБА_4 та від сплати аліментів не ухилялася, а тому відсутня її вина в несплаті аліментів . Зараз вона отримує невеличку заробітну плату у мінімальному розмірі і ледве виживає на неї з дитиною. Іншої роботи вона знайти не може . Позивач ОСОБА_2 ухиляється від сплати аліментів на утримання дитини . має заборгованість. Вважала , що рішення суду не враховує інтереси малолітньої дитини , яку вона отримує лише на свою заробітну плату та не може забезпечити дитині належне існування.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 діючи на підставі довіреності просила рішення суду скасувати та у позові відмовити , оскільки судом не було враховано відсутність вина відповідачки у несплаті аліментів, а окрім того рішення суду порушує в першу чергу інтереси дитини . Судом не було враховано . що пеня стягується на користь батька , який сам ухиляється від сплати аліментів на дитину, яка зараз знаходиться на утримання матері.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чнном , про що свідчить судова розписка , копїї телефонограм.
Третя особа: відділ держаної виконавчої служби Красноармійского міськрайонного управління юстиції в судове засідання не заявився,,про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить судова розписка. Окрім того виконуючий обов'язки начальника ВДВС направив на адресу апеляційного суду листа у якому просив справу розглянути у відсутність представника ВДВС.
Третя особа : орган опіки та піклування в особі представника Серпецької О.М. направив на адресу суду листа у якому просив задовольнити скаргу ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідача, пояснення відповідачки та її представника , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню,рішення суду- скасуванню , а по справі слід постановити нове рішення . яким відмовити ОСОБА_2 у позові з наступних підстав.
Задовольняючі позовні вимоги частково та стягуючи на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 неустойку у вигляді пені за прострочення сплати аліментів, суд першої інстанції виходив з того , що відповідачка ухилялась від сплати аліментів через що утворилась заборгованість на суму 5892 грн. 19коп., а тому у позивача виникло право на стягненні пені за прострочення сплати аліментів за період з 22 березня 2012 року по 29 жовтня 2013 року у сумі 25193 грн.58 коп., а з врахування матеріального становища позивачки розмір пені було зменшено до 5900грн.
Однак, з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він зроблений на неповно з'ясованих обставинах справи та з порушенням вимог закону.
Зокрема, згідно з положеннями ч.1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені ) у розмірі 1 відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Таким чином, із змісту вказаної норми закону вбачається . що необхідною складовою для виникнення права на стягнення неустойки за прострочення зобов'язання є вина платника аліментів .
Між тим , вказані обставини , які пов'язанні із з'ясуванням причини несплати аліментів відповідачкою на користь позивача залишились поза увагою суду . В обґрунтування своїх висновків щодо стягнення пені , суд першої інстанції не навів взагалі будь - яких міркувань. щодо наявності вини відповідачки в несплаті аліментів , не перевірив її посилання на відсутність вини в утворенні заборгованості по аліментам та не дослідив відповідних доказів..
З матеріалів справи вбачається , що за рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 3 травня 2012 року були стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження з відповідачки ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі ? частини її доходів до повноліття дитини . але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідно віку.
Як вбачається з довідки наданої старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції від 6 травня 2014 року за № 1035/4-29/ 17 травня 2012 року виконавчий лист державним виконавцем було направлено за місцем розташування центрального офісу роботи ОСОБА_1 до ВДВС Кіровського районного управління юстиції м. Дніпропетровська . 7 серпня 2012 року виконавчий лист з примусового виконання з Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ було повернуто до ВДВС Красноармійського міськраойнного управління юстиції з зазначенням що аліменти не утримувались. Із зазначеної відповіді ВДВС не вбачається , що відповідачка ухилялась від сплати аліментів , викликалась до ВДВС та не приходила на виклики.
Як пояснила відповідачка її вини в неутриманні аліментів із її заробітної плати немає , оскільки вона на час направлення виконавчого листа до Кіровського ВДВС Красноармійського МУЮ працювала в мережі магазинів « АТБ- Маркет» і чому з її заробітної плати не утримувались аліменти її невідомо. 11 вересня 2012 року вона уклала договір з приватним підприємцем ОСОБА_4 і копію цього договору надала особисто у державну виконавчу службу , однак її відмітку про прийняття цього договору не зробили. До відділу державної виконавчої служби з приводу несплати аліментів її не викликами, вона не укривала місце своєї роботи, На цей час судом 9 вересня 2012 року вже було постановлено рішення про визначення місця проживання дитини - сина ОСОБА_3 2012 року саме з нею за її позовом . який вона подала до суду ще у травні 2012 року , однак позивач укривав від неї місцезнаходження дитини і лише 4 грудня 2012 року вона змогла насильно вирвати дитину від родичів позивача .
Із наведеного вбачається, що відсутні підстави вважати , що відповідачка ухилялась від сплати аліментів .
Як вбачається з ухвали апеляційного суду Донецької області від 19 вересня 2012 року у процесі розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини судом першої інстанції було встановлено , що після розірвання шлюбу між сторонами ОСОБА_1 (ОСОБА_1) переїхала разом з дитиною у м. Скадовськ де під час відвідування дитини батьком у присутності позивачки та представника соціальної служби без дозволу матері дитину самовільно забрав батько та дитина з того часу проживала з ОСОБА_2 Як пояснювала ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 тривалий час укривав від неї місце знаходження дитини.
Судом першої інстанції не звернуто увагу на те, що позивач ОСОБА_2, який заявив позов про стягнення пені за прострочення сплати аліментів та зобов'язаний до сплати аліментів на утримання дитини сина ОСОБА_3 на підставі судового рішення, сам ухиляється від сплати аліментів на утримання дитини ,що підтверджується відповідною довідкою начальника ВДВС Красноармісйського МУЮ з якої вбачається, що за період з 1 травня 2013 року по 20 січня 2014 року заборгованість по аліментам у ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 на утримання дитини сина ОСОБА_3 становить 3518 грн. 08 коп. ( а.с. 45 )
Окрім того ,апеляційний суд вважає , що постановлене судом рішення порушує законні права та інтереси неповнолітньої дитини, які закріплені в міжнародній Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року . яка була ратифікована державою Україна 27.02.1991 року. У відповідності до вказаної Конвенції дитина знаходиться під особистим захистом держави і має право на належний рівень життя, який повинні забезпечити батьки та держава. Постановлення судового рішення про стягнення пені на користь батька . який сам не сплачує аліменти на утримання дитини становить її у надзвичайно тяжкий матеріальний стан враховуючи мінімальний розмір доходів матері на утриманні якої знаходиться дитина. .
Вказані обставини також залишилися поза увагою суду першої інстанції .
Таким чином , апеляційний суд вважає , що позивач не довів наявність вини ОСОБА_1 у несплаті аліментів, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позову.
З врахуванням наведеного та положень п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України , апеляційний суд вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати . постановити нове рішення . яким у задоволенні позову відмовити у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2014 року скасувати.
ОСОБА_2 у позові до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: