Єдиний унікальний номер 271/6496/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2591/2014

Головуючий у 1 інстанції Кулик Т.Г

Доповідач - Бугрим Л.М.

Категорія 25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Бугрим Л.М.,

суддів: Халаджи О.В., Космачевської Т.В.,

при секретарі: Лавицькому Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рітейл-Страхування» на заочне рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 27 січня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рітейл-Страхування» про стягнення страхового відшкодування,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Червоногвардійського районного суду м. Макіївки з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рітейл-Страхування» ( далі страхова компанія ) про стягнення страхового відшкодування. В обґрунтування позову він посилався на те , що 18 грудня 2012 року між ним та страховою компанією було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу . 28 січня 2012 року рухаючись на шляху від м. Маріуполя до м. Слов'янська з під автомобіля вилетів камінь та вдарив у переднє скло автомобіля внаслідок чого з'явилась тріщина та виникла необхідність його заміни . Вказана подія є страховим випадком у відповідності до положень договору страхування і тому він в той же день звернувся до страховика з письмовою заявою про страховий випадок та надав акт огляду колісного транспортного засобу в якому було зазначено про пошкодження лобового скла. Вартість ремонту у зв'язку з заміною лобового скла за висновком спеціаліста станції технічного обслуговування автомобілів « Subaru « складає 10958 грн. 22 березня 2013 року він отримав відмову страхової компанії у виплаті страхового відшкодування з якою не згодний. Відмовлячі у виплаті страхового відшкодування страхова компанія посилалась на те, що лобове скло автомашини , мало пошкодження ще до укладання договору страхування , а тому вказаний випадок не є страховим , з чим він не згоден. Перед укладенням договору страхування представником страхової компанії було проведено огляд автомашини і будь - яких пошкоджень на лобовому склі виявлено не було, про що зазначено в акті. Оскільки страхова компанія необґрунтовано відмовила у виплаті страхового відшкодування вона повинна на підставі ч.5 ст. 10 Закону України « Про захист прав споживачів сплатити пеню у розмірі 3% від суми страхового відшкодування , що складає за один день суму 328 грн. 74 коп. за період з 27 лютого по 9 квітня 2013 року , тобто за 42 дня розмір пені складає 13807 грн. Окрім того діями відповідача йому була спричинена моральна шкода . яку він оцінює у 10 000 грн. та просив стягнути . На підставі наведеного ОСОБА_1 просив задовольнити позов.

Заочним рішенням Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 27 січня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Рітейл-Страхування» про стягнення страхового відшкодування задоволені частково. Стягнено з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рітейл-Страхування» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 10958 гривень 00 копійок, пеню у розмірі 13807 гривень 08 копійок, судові витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката та його явкою до суду у розмірі 8409,65 гривень, а всього стягнути 33 174 (тридцять три тисячі сто сімдесят чотири) гривні 73 копійки.

З вказаним рішенням суду не погодилась страхова компанія та подала апеляційну скаргу у якій ставиться питання про скасування рішення посилаючись на те, що воно є незаконним, постановлене на неповним з'ясуванних обставинах справи , що мають істотне значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт просив постановити нове рішення , яким у позові ОСОБА_1 слід відмовити. Зокрема,страхова компанія посилалась на те, що на лобовому склі автомашини належній позивачеві було пошкодження , що було зафіксовано представником страхової компанії при огляді автомашини та її фотографуванні, а тому це вплинуло на технічний стан скла при попаданні на нього камінця. Також апелянт вважав , що судом невірно було визначено розмір пені та витрат на правову допомогу..

В судове засідання апеляційного суду представник ПАТ «Страхова компанія «Рітейл-Страхування» не з'явився , про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка .

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_2 просили рішення суду залишити без зміни та відхилити апеляційну скаргу .

Заслухавши доповідача, пояснення позивача та його представника , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково , а рішення суду в частині стягнення суми страхового відшкодування , пені , витрат на правову допомогу - зміні з наступних підстав .:

Судом першої інстанції було встановлено, що 18 грудня 2012 року між позивачем та ПрАТ «СК «Рітейл-Страхування» був укладений договір добровільного страхування наземного транспортних засобу № 2152.01.12 (а.с.11-18). Застрахованим транспортним засобом по вказаному договору є автомобіль «SUBARU TRIBECA» 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ,який належить позивачеві

У відповідності до умов договору страхування , позивач зобов'язався сплатити загальний страховий платіж у сумі 11980 грн. рівними частками по 2995 грн до 20.06.2013 року , а відповідач у свою чергу зобов'язався здійснити страхове відшкодування при настанні страхового випадку ( а.с. 11 ). Перший страховий платіж на користь страхової компанії позивачем було сплачено 21 грудня 2012 року у сумі 2995 грн. ( а.с. 28, 56 )

Відповідно до акту огляду транспортного засобу належного позивачеві «SUBARU TRIBECA» який було здійснено 18 грудня 2012 року при укладанні договору страхування наявних пошкоджень автомобіля не встановлено (а.с. 10).

28 січня 2013 року у процесі руху по трасі на лобове скло автомашини попав камінь , внаслідок чого воно було пошкоджено .і того ж дня з заявою про настання страхового випадку з застрахованим транспортним засобом позивач звернувся до страхової компанії з відповідною заявою ( а.с. 19 ).

Відповідно до заяви про настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування 28 січня 2013 року з застрахованим транспортним засобом стався страховий випадок, передбачений п. 5 частини «А» договору страхування (вплив предметів),

28 січня 2013 року гарантійним ТОВ «Автоекспрес» був складений акт огляду колісного транспортного засобу (а.с. 21), відповідно до наряду замовлення №6928 від 16 лютого 2013 року про надання послуг з технічного обслуговування і ремонту, складеного уповноваженою особою ТОВ «Автоекспрес» сумарна вартість скла, витратних матеріалів та робіт склала 10985,00 гривень (а.с. 40).

Листом від 05 березня 2013 року за №131/13 відповідач повідомив позивача, про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі п.п. 3.3.1, 6.3, 13.1.3 договору, оскільки застрахований автомобіль отримав пошкодження, що сталися до моменту вступу дії договору (а.с.29).

Відповідно до п.6.3. частини «Б» договору - договір набирає чинності з моменту вказаного як початок періоду страхування, але не раніше надходження страхового платежу (першого платежу) в повному розмірі (а.с. 13).

Виходячи з фактичних обставин справи та умов договору ,суд першої інстанції прийшов до правильного висновку , про те , що мало місце пошкодження лобового скла у процесі руху автомашини і ця подія є страховим випадком , а тому у позивача ОСОБА_1 виникло право на отримання страхового відшкодування . а у страхової компанії виник обов'язок по сплаті страхового відшкодування .

Апеляційний суд не може погодитись з доводами апеляційної скарги про те. що пошкодження лобового скла на автомобілі належного позивачеві мало місце ще до укладання договору страхування , оскільки як вважає апелянт на склі було невеличке пошкодження у вигляді « цяточки» , що видно на фотографії, яка була зроблена під час фотографування у процесі його огляду . У даному випадку якщо такі пошкодження були вони повинні бути зазначеними в акті огляду , однак представник страхувальника підписав акт огляду транспортного засобу без зауважень, будь - які дані про пошкодження лобового скла в акті відсутні. Доводи апелянта про те, що пошкодження у вигляді « цяточки « на лобовому склі вплинуло на цілісність скла при попаданні на скло каменю є лише припущенням та висновки суду в цієї частині рішення не спростовують . ( а.с. 10 )

Стаття 26 Закону України «Про страхування» визначає підстави за яких страховик може відмовити у виплаті страхового відшкодування. Зокрема п.3 ч.1 зазначеної статті передбачає, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування може бути подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку. Однак, таких доказів про надання позивачем неправдивих відомостей про предмет страхування , або про факт настання страхового випадку суду не надано.

Статтею 988 ч.1 ЦК України передбачено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч.2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно п.3 ст. 20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ч.1 ст.25 Закону України «Про страхування»).

Виходячи з наведеного , висновок суду першої інстанції про стягнення страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 відповідає наданим доказам та вимогам закону .

Разом з тим , стягуючи на користь позивача суму страхового відшкодування суд першої інстанції не врахував , що у відповідності з положеннями умов договору , зокрема п.9.2.14 частини Б страхувальник зобов'язаний достроково сплатити всі чергові платежів у повному розмірі протягом двох робочих днів з моменту прийняття страховиком рішення про виплату страхового відшкодування . Якщо страхувальник не виконає умови цього пункту, страхове відшкодування виплачується з вирахуванням чергових платежів несплачених за цим договором . Аналогічні положення містяться і в п. 12.11.7 частини Б згідно з якими страхове відшкодування визначається з вирахуванням суми несплачених чергових платежів за договором , якщо страхувальник не виконав умови п.9.2.14 цього договору .

Таким чином , суд першої інстанції повинен був при визначенні суми страхового відшкодування до сплати на користь позивача врахувати несплачені ним три страхових платежі по 2995 грн. кожний, на загальну суму 8985 грн. З врахуванням несплачених позивачем платежів за договором страхування розмір страхового відшкодування на його користь становить ( 10985 грн - 8985 грн.) 2000 грн., тому рішення суду в цієї частині згідно з положеннями п.4 ч1. Ст.. 309 ЦПК України підлягає зміні і на користь позивача зі страхової компанії слід стягнути страхове відшкодування в сумі 2000 грн.

Також апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині стягненні пені за прострочення страховиком зобов'язання сплатити суму страхового відшкодування .

Як вбачається з позовної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача за прострочення зобов'язання пеню на підставі п. .5 ст. 10 Закону України « Про захист прав споживачів» , яка складає 3% від суми страхового відшкодування та за 42 дні прострочення становить суму 13807 грн. 08 коп. . З таким висновком погодився суд першої інстанції та стягнув зазначену суму пені .

Між тим, судом першої інстанції не було враховано , що відповідальність сторін за прострочення зобов'язання передбачена умовами договору страхування наземного транспортного засобу.

Зокрема , згідно з п.16.1 частини Б договору страхування за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу , що діяла на момент прострочення платежу , за кожен день прострочення платежу.

Таким чином умовами договору страхування передбачена конкретна відповідальність страховика, а саме : сплата пені в розмірі подвійної ставки Національного банку України у випадку невиконання грошового зобов'язання страхувальником , а тому у даному випадку не можуть бути застосовані положення п.5 ст. 10 Закону України « Про захист прав споживачів « , якими передбачена сплата пені у розмірі 3% .

Апеляційний суд вважає , що позивачем доказаний факт порушення страховою компанією зобов'язання за договором страхування , оскільки вона не сплатила у добровільному порядку страхове відшкодування , а тому у такому випадку наступає відповідальність страхової компанії на підставі п. 16.1 частини Б договору страхування . Розмір облікової ставки НБУ станом на лютий , березень 2013 року складав 7,5 % , а подвійна ставка складає 15 % .Виходячи з наведеного розмір пені за договором страхування за прострочення зобов'язання за 42 дні складає ( 10985 грн х ( 15% : 365 днів :100 %=0,04109 % ) х 42 : 100 %) суму 189 грн. 11 коп. , яку і слід стягнути зі страхової компанії , тому рішення суду в цієї частині у відповідності з п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні.

Також апеляційний суд не може погодитись з висновкам суду і частині стягнення витрат на правову допомогу.

Вказані правовідносини регулюються Законом України « Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» У відповідності зі ст. 2 вказаного закону розмір компенсації витрат на правову допомогу виплачується стороні на користь якої ухвалене судове рішення іншою стороною та не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні , під час вчинення процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді , що визначається у відповідному судовому рішенні.

Між тим , в рішенні суду не наведені доводи та обгрунтування відносно стягнення витрат на правову допомогу у сумі 8409 грн. 65 коп..

Адвокатом ОСОБА_2 . який приймав участь у справі наданий розрахунок вказаної суми ( а.с 103 ), однак він не відповідає дійсності та вимогам закону. Зокрема, в розрахунку суми витрат наданого адвокатом зазначено про те, що він знайомився з матеріалами справами 3 години ,. за що нарахував суму 1374 грн. у той час як в матеріалах справи відсутня його заява про надання справи для ознайомлення і відмітка суду про те. що він знайомився з матеріалами справи . Разом з тим , адвокатом ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду визнано , що він з матеріалами цивільної справи не ознайомлювався , тому відсутні підстави для стягнення витрат за ознайомлення з матеріалам справи. Адвокат приймав участь у судовому засіданні , яке відбулося 6 грудня 12 мін ( а.с. 74 ) і виходячи із 40% розміру мінімальної заробітної за 2013 рік . яка становить 1147 грн оплата компенсації становить за цей час становить суму 91 грн. 76 коп. ( 1147 грн. х 40 % х 12 хвилин : 60 хвил..). Адвокат також приймав участь у судовому засіданні 27 січня 2014 року , яке відбувалось на протязі 64 хвилин . Виходячи з цього , та розміру мінімальної заробітної плати на цей час у сумі 1218 грн компенсація витрат на правову допомогу за цей час становить суму ( 1218 грн х 40 % х 64 хвил : 60 хвил ) 519 грн 68 коп. , а за усі засідання сума компенсації становить 611 грн. 44 коп. , яку і слід стягнути на користь відповідача зі страхової компанії , а рішення суду в цієї частині у відповідності і з положеннями п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України також слід змінити.

В іншій частині рішення суду слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рітейл-Страхування» задовольнити частково.

Заочне рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 27 січня 2014 року в частині стягнення суми страхового відшкодування, неустойки (пені) та витрат на правову допомогу змінити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рітейл-Страхування» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень, пеню за неналежне виконання умов договору у розмірі 189 (сто вісімдесят дев'ять) гривень 11 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 611 (шістсот одинадцять) гривень 44 копійки.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: