ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2014 р. Справа № 923/533/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖИ ПРОДАКТ" м. Київ

до публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" м. Херсон

про стягнення 51751грн. 81коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Кедровська Ю.Ю.

від відповідача - уповноважена особа Литовський І.С.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИ ПРОДАКТ» (позивач) звернулося з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (відповідач) 50000грн. 00 коп. як безпідставно отриманих відповідачем коштів перерахованих позивачем платіжним дорученням №76 від 04.11.2013року. Крім того, позивач просить стягнути 1406грн.60коп. втрат від інфляції та 345грн.21коп.3% річних, посилаючись на прострочку виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Відповідач позовні вимоги не визнає, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що позивач перерахував зазначені кошти 04.11.2013року як обов'язок поручителя перед ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1» за договором поруки, в той час як на момент перерахування коштів він не був поручителем за договором №488 від 07.11.2013року.

Оскільки в наступному позивач не надав довідку обслуговуючого банку про відкриття обслуговуючого рахунку, відповідач не міг повернути йому зазначену суму.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Відповідно до платіжного доручення №76 від 04.11.2013 року (оригінал якого було надано на огляд в засіданні суду) товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖИ ПРОДАКТ" (позивач) сплатило публічному акціонерному товариству "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (Новокаховський РЕЗ і ЕМ) 50000грн.00коп. з призначенням платежу передоплата за активну електричну енергію згідно рахунку №488 від 24.10.2013року за договором постачання електричної енергії №488 від 24.10.2013року укладеним між відповідачем та ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1».

07.11.2013року позивач звернувся до відповідача з листом №31 яким просив кошти перераховані платіжним дорученням №76 від 04.11.2013року зарахувати як оплату за активну електричну енергію згідно з договором поруки №448/1 від 07.11.2013 року. Листом від 25.12.2013року№ 170 позивач повторно просив про зарахування зазначених коштів як оплату за активну електричну енергію по рахунку №488 від 24.12.2013року.

Розглянувши вищезазначені листи, відповідач листом від 30.12.2013року №21-6539-10 повідомив позивача про відсутність підстав зарахування 50000грн.00коп. в погашення боргу за активну електричну енергію та запропонував повернути кошти позивачу після надання позивачем оригіналу довідки обслуговуючого банку про відкриття розрахункового рахунку.

Документального підтвердження надання зазначеної довідки позивач суду не представив. Однак, 25.02.2013року позивач надіслав відповідачу претензію, якою просив повернути перераховані 50000грн.00коп. на підставі ст.. 1212, 1213 ЦК України як безпідставно отримані. Зазначена претензія було отримана канцелярією відповідача 26.02.2014року через кур'єрську службу доставки, однак залишена без відповіді.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави ( безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути це майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення зазначеної норми застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, в тому числі і до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язані, (п.3 ч.2 ст. 1212 ЦК України).

Статтею 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Доказів на підтвердження наявності правових підстав отримання коштів від позивача, відповідачем суду не надано, як не надано і документального підтвердження того, як вони обліковуються за даними первинного бухгалтерського обліку відповідача.

Таким чином, відповідач безпідставно набув кошти в сумі 50000грн.00коп., тому вимоги позивача про повернення цих коштів підлягають задоволенню, оскільки відповідач незаконно отримав ці кошти за рахунок позивача.

Посилання відповідача на те, що позивач не надав оригінал довідки обслуговуючого банку безпідставне, оскільки повернення виконаного однією із сторін у зобов'язані здійснюється на підставі ст. 1212 ЦК України у зв'язку з виконанням, що виходить за межі зобов'язання. Як зазначено вище, позивачем перераховано 50000грн.00коп. платіжним дорученням, в якому зазначено усі банківські реквізити, в тому числі і реквізити позивача та назва банку, тому будь-яких перешкод повернення коштів у відповідача не було.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції та 3% річних, які позивач просить стягнути на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, суд виходить із наступного.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, Так, частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною другою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи статті 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доказів існування будь-яких правовідносин відповідно до яких у сторін виникли грошові зобов'язання, в тому числі обов'язок відповідача сплатити позивачу кошти в певний строк, після якого виникає прострочка виконання грошового зобов'язання, позивачем не надано, тому підстави стягнення втрат від інфляції та 3% річних саме на підставі ст.. 625 ЦК України відсутні.

В той же час позивач не позбавлений права на відшкодування одержаних відповідачем доходів від безпідставно набутого майна відповідно до вимог ст. 1214 ЦК України.

З урахуванням вищезазначених норм права позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в частині стягнення 50000грн.00коп.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" м. Херсон, вул. Пестеля, 5, р/рахунок № 26007010068166 у ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767, ідентифікаційний код 05396638 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖИ ПРОДАКТ" м. Київ, вул. Олеся Гончара, 52, оф.11, р/рахунок № 26007012924401 у ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346, ідентифікаційний код 23494714 - 50000грн. 00 коп. основного боргу, та 1765грн. 16 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.В решті суми позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16 травня 2014р.

Суддя З.І. Ємленінова