Єдиний унікальний номер 259/5026/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2518/2014
Головуючий в 1 інстанції: Гаврилов В.А.
Категорія 44 Доповідач: Шевченко В. Ю.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
«05» березня 2014 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Шевченко В. Ю.
суддів: Агєєва О.В. ,Новосьолової Г.Г.,
при секретарі: Стрижак О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 17 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія Куйбишевського району м.Донецька», про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Куйбишевського районної у м.Донецьку ради, про вселення,встановлення порядку користування жилим приміщенням та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні жилим приміщенням,
В С Т А Н О В И В :
04 червня 2013р. ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 13.09.2005 року йому належить квартира АДРЕСА_1. Відповідачка ОСОБА_1 з травня 2009 року виїхала та не проживає у спірній квартирі. Без його згоди у даному жилому приміщенні зареєструвала своїх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, Майна, належного відповідачці, у квартирі не має. Фактично вона проживає зі своїми дітьми в АДРЕСА_4. Він вимушений сплачувати комунальні послуги за усіх зареєстрованих у квартирі осіб. Просив визнати ОСОБА_1 та її дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування жилим приміщенням, усунути перешкоди у користуванні власністю.
ОСОБА_1 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_2, в якому просила вселити її та її дітей у спірну квартиру, встановити порядок користування даним жилим приміщенням та зобов'язати не чинити перешкоди у користуванні ним. Свої вимоги мотивувала тим, що вони з відповідачем ОСОБА_2 проживали однією сім»єю без реєстрації шлюбу з травня 2004р. по травень 2009р. У цей період вона вселилась та була зареєстрована у спірній квартирі. З травня 2009р. вона не проживає з відповідачем. Проте неодноразово зверталася до нього з проханням добровільно виділити їй кімнату у вказаній квартирі, однак він заперечує проти цього та перешкоджає її вселенню.
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 17 січня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні власністю та визнано ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.
У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 про вселення у квартиру АДРЕСА_1 , встановлення порядку користування зазначеним жилим приміщенням, зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні жилим приміщенням відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у позові та задовольнити її зустрічний позов у повному обсязі, посилаючись на неповне з»ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не врахував те, що вона була відсутня за місцем реєстрації з поважних причин. Вона неодноразово зверталась до ОСОБА_2 з проханням вселитися до квартири, проте він заперечував проти цього. 21 червня 2013р. звернулась із заявою до Куйбишевського районного відділу ДМУ ГУМВС України в Донецькій області, в якій зазначила, що відповідач перешкоджає їй у користуванні жилим приміщенням. Також в рішенні суду зазначено, що ОСОБА_2 несе комунальні витрати, однак суд не врахував, що він ніколи не пропонував їй нести комунальні витрати порівну або у якійсь долі. Також суд першої інстанції не заслухав думку Служби у справах дітей Куйбишевської районної в місті Донецьку ради, яку вона просила залучити у якості третьої особи.
В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. ОСОБА_1 надала заяву про розгляду справи у її відсутність
ОСОБА_2 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом при розгляді даної справи встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 13.09.2005 року ОСОБА_2 належить квартира АДРЕСА_1. У серпні 2007р. ОСОБА_1, яка на той час проживала однією сім»єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу, вселилась у вказану квартиру та була зареєстрована у ній. У травні 2009 року ОСОБА_1 з спірної квартири виїхала. Згідно виписки з особового рахунку ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_2 зареєструвала у спірній квартирі своїх дітей, батьком яких є ОСОБА_5: ІНФОРМАЦІЯ_1 - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 - сина ОСОБА_4. Майна ОСОБА_1 та її дітей у квартирі не має. Комунальні послуги вона не сплачує.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд дійшов до висновку, що остання не проживає без поважних причин у вказаній квартирі понад шість місяців, підстав для вселення її та її дітей не має, у зв»язку з чим відповідно до вимог ст.71 ЖК України вона втратила права користування жилим приміщенням.
Проте повністю погодитись з таким висновком суду не можна, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що сторони проживали однією сім»єю з серпня 2007р. по травень 2009р., що встановлено рішенням Куйбишевського районного суду м.Донецька від 28 грудня 2010р., яке набрало чинності ( а.с.13). 21 серпня 2007р. ОСОБА_1 вселилась та була зареєстрована у якості члена сім»ї власника квартири ОСОБА_2, що підтверджується випискою з особового рахунку ( а.с.10). У травні 2009р. ОСОБА_1 виселилася із спірної квартири та не проживає у ній до теперішнього часу. У 2012р. та 2013р. у квартирі без згоди її власника зареєстровані діти ОСОБА_1 від шлюбу з ОСОБА_5. Зазначені обставини сторонами не оспорювались.
Розглядаючи справу, суд повно та правильно встановив обставини справи, відповідно до вимог ст.212 ЦПК України дав належну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов до обґрунтованого висновку про те, що з 2009р. ОСОБА_1 не проживає у вказаній квартирі без поважних причин.
Доказів, які б спростовували висновки суду в цій частині, ОСОБА_1 не надано.
Оскаржуючи рішення в апеляційному порядку, апелянт не посилалася на те, що судом першої інстанції було неправомірно відмовлено у дослідженні певних доказів, також нею не було надано нових доказів до суду апеляційної інстанції, які б спростовували висновки місцевого суду.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 намагалась вселитися у спірну квартиру, що підтверджується її зверненням до Куйбишевського РО ДГУ ГУМВД України в Донецькій області з відповідною заявою, встановлені судом обставини не спростовують, оскільки вказана заява була подана нею 21 червня 2013р., тобто після звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням (а.с.47).
Однак, вирішуючи спір, суд неправильно визначився з нормою матеріального права, яка регулює правовідносини сторін у справі.
Права власника жилого будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Встановлено і це не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 була зареєстрована у якості члена сім»ї власника житла. Рішенням суду від 28 грудня 2010р., яке вступило у законну силу, встановлено, що сторони проживали однією сім»єю з серпня 2007р. по травень 2009р. Сімейні стосунки припинені з травня 2009р., після чого ОСОБА_1 виїхала з квартири та не проживає у ній до теперішнього часу. Припинення сімейних відносин з власником будинку( квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням (ч.4ст.156 ЖК України).
Згідно ч.2ст.405 ЦК України, на норми якої у тому числі посилався у позові ОСОБА_2, член сім»ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім»ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Судом на підставі наданих сторонами доказів встановлено, що ОСОБА_1 не проживає у спірній квартирі з травня 2009р., тобто понад один рік, без поважних причин, у зв»язку з чим вона є такою, що втратила право користування жилим приміщенням відповідно до вимог ч.2ст.405 ЦК України.
За таких обставин, правових підстав для вселення ОСОБА_1 разом з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у спірну квартиру не має.
Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4ч.1ст.309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_2 та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 з інших правових підстав.
Керуючись ст.ст. 307,309,316 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 17 січня 2014 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія Куйбишевського району м.Донецька», про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням задовольнити.
Усунути перешкоди у користуванні власністю та визнати ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Куйбишевського районної у м.Донецьку ради, про вселення,встановлення порядку користування жилим приміщенням та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні жилим приміщенням відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: