Головуючий суду 1 інстанції - Цибульник С. І.

Доповідач - Медведєв А. М.

Справа № 426/597/13-ц

Провадження № 22ц/782/1688/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Медведєва А. М.,

суддів: Дмитрієвої Л. Д., Лозко Ю. П.,

при секретарі - Івасенко І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 25 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Сватівської районної державної адміністрації Луганської області, про відібрання малолітньої дитини без позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Сватівської районної державної адміністрації Луганської області, про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, посилаючись на те, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 Від шлюбу вони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу за рішенням суду проживає разом із матір'ю - ОСОБА_3, яка належним чином не слідкує за станом здоров'я їх сина, не приймає заходів для лікування зубів дитини, а тому третина зубів їх малолітнього сина уражена карієсом. Свою бездіяльність відповідач пояснює відсутністю грошових коштів, хоча сама отримує від нього аліменти на утримання дитини, у зв'язку з чим він вважає, що проживання разом із матір'ю є небезпечним для життя і здоров'я їх малолітнього сина ОСОБА_4

Із зазначених підстав, передбачених п. п. 2-5 ч. 1 ст. 164 та ч. 1 ст. 170 СК України, ОСОБА_2 просив суд відібрати малолітню дитину - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, від матері - ОСОБА_3, не позбавляючи її батьківських прав, і передати дитину йому - ОСОБА_2.

Оскаржуваним рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 25 березня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з рішенням суду не згоден, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення було ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу ОСОБА_2 такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини 1 ст. 164 СК України, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.

Згідно з п. п. 2-5 ч. 1 ст. 164 СК України такими випадками є: ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоке поводження з дитиною; хронічний алкоголізм або наркоманія батьків; вдавання батьків до будь-яких видів експлуатації дитини, примушення її до жебракування та бродяжництва.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ОСОБА_2 не було надано доказів того, що наявне у його малолітнього сина захворювання (карієс молочних зубів) є небезпечним для життя та здоров'я дитини, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Такі висновки суду відповідають матеріалам справи і вимогам закону.

При цьому судова колегія враховує, що позивачем у суді першої інстанції не було надано жодного доказу і того, що відповідач ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, жорстоко поводиться з сином, є хронічним алкоголіком чи наркоманом, вдається до експлуатації дитини або примушує її до жебракування чи бродяжництва.

Посилання апелянта на те, що він сплачує аліменти, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ці кошти відповідач повинна витрачати на утримання дитини, а на лікування дитини позивач повинен надавати відповідачу додаткові кошти, доказів чого матеріали справи не містять.

Не можуть бути прийняті до уваги доводи апелянта і в частині того, що відповідач не займається лікуванням зубів дитини, так як ці доводи спростовуються відповіддю Головного лікаря КУ «Сватівська районна стоматологічна поліклініка» ОСОБА_5 на запит суду, з якої вбачається, що ОСОБА_3 з 2012 року по 2013 рік зверталась до КУ «Сватівська районна стоматологічна поліклініка» з приводу лікування її сина - ОСОБА_4, 2004 року народження (а. с. 72, 82), а також поясненнями у суді першої інстанції свідка - лікаря стоматолога ОСОБА_6, який здійснював лікування малолітнього ОСОБА_4 і у судовому засіданні пояснив, що у дитини зараз іде процес заміни молочних зубів на постійні, частина молочних зубів дійсно уражена карієсом, але ці зуби змінюються на постійні, у зв'язку з чим немає потреби у їх видаленні чи протезуванні.

Не може слугувати підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду і посилання апелянта на те, що висновок експертизи по дослідженню зубів дитини складено 26 грудня 2013 року, а відповідач надала суду фіскальні чеки на пальне за проїзд на автомобілі до м. Одеса і зворотно від 20 та 21 листопада 2013 року, так як це є відповіддю «Інституту стоматології Національної академії медичних наук України» у м. Одеса від 26 грудня 2013 року на запит суду з приводу обстеження зубів малолітнього ОСОБА_4, 2004 року народження (а. с. 46), а не висновком експертизи від 26 грудня 2013 року, а тому судова колегія вважає, що таке дослідження могло бути проведено і раніше, а відповідь з цього приводу на запит суду дана пізніше, тобто 26 грудня 2013 року. При цьому у цій відповіді взагалі не зазначена дата проведення обстеження зубів малолітнього ОСОБА_4 і вона не містить висновку стосовно того, що виявлений у ОСОБА_4 карієс зубів є небезпечним для його життя чи здоров'я (а. с. 46).

Посилання апелянта на те, що з нього на користь ОСОБА_3 підлягали стягненню понесені відповідачкою витрати за її проїзд разом із дитиною до м. Одеса і зворотно тільки у розмірі 643 грн. 30 коп., а не у розмірі 1 812 грн. 33 коп., з тих підстав, що для поїздки відповідач могла використати залізничний, а не приватний транспорт іншої особи, також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вибір транспорту є правом, а не обов'язком відповідача. Крім цього, розмір понесених відповідачем витрат на пальне у розмірі 1 812 грн. 33 коп. був підтверджений у судовому засіданні фіскальними чеками (а. с. 54) і розрахунком цих витрат (а. с. 55).

Враховуючи те, що висновки суду відповідають матеріалам справи, вимогам закону і не спростовуються доводами апеляційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 25 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом 20-ти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: