ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2014 року Справа № 925/663/14

Господарський суд Черкаської області в особі судді Шумка В.В., при секретарі судового засідання Пастуховій О.С., за участю представників сторін:

позивача - Бережка С.І. - за довіреністю,

відповідача - Кучеренка С.П. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» про стягнення 134103, 24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Подано позов про стягнення з відповідача на користь позивача 111752,70 грн. пені, 22350,54 грн. - 3% річних за договором купівлі-продажу природного газу №60-ТКЕ(Н), укладеного сторонами 25.04.2012.

Представник позивача позов на вказану суму підтримав з викладених у заяві підстав та мотивів.

Відповідач проти позову заперечив частково - в частині стягнення 22350,54 грн. - 3% річних, подав суду клопотання про зменшення заявленої до стягнення пені до 1000,00 грн.

Заперечення відповідача проти стягнення 3% річних полягає у неправильному застосуванні позивачем норм чинного законодавства щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача сторін суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав та мотивів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини. на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач довів, що 25.04.2012 ним та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» укладено договір купівлі-продажу природного газу №60-ТКЕ(Н) (у подальшому тексті рішення «договір» у відмінках).

Відповідно до п.1.1 договору та додаткових угод до нього продавець (позивач за позовом) зобов'язується передати покупцеві (відповідач за позовом) у 2012 році газ для виробництва теплової енергії для потреб населення, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі та на умовах, визначених договором.

На виконання договору та додаткових угод до нього, протягом квітня-грудня 2012 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 9256,004 тис. м3 на загальну суму 5891569,96 грн. (з врахуванням вартості транспортування).

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості газу протягом місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Це підтверджено поданими суду письмовими доказами - копіями договору №60-ТКЕ(Н) купівлі-продажу природного газу, актів приймання-передачі природного газу, іншими матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідач порушив умови договору в частині строків оплати отриманого газу. Станом на 20.05.2012 він заборгував позивачеві 812967,30 грн., які погашав щомісячно, частинами до 26.09.2012.

Це підтверджено поданим позивачем помісячним розрахунком та не спростовано відповідачем.

На підставі цього, згідно зі статтею 230 ЦК України, підпунктом 7.2, підпунктом 9.2 пункту 9 договору, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" позивачем нарахована та підлягає стягненню з відповідача пеня в розмірі 111752,70 грн.

Клопотання відповідача, з посиланням на частину 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру пені до 1000,00 грн. мотивовано відсутністю збитків позивача та нетривалим періодом прострочення виконання грошових зобов'язань.

При цьому відповідач в односторонньому порядку визначив відсутність збитків позивача та нетривалість строку порушення зобов'язань.

Наявність чи відсутність збитків позивача не є предметом цього судового спору.

Представник позивача у засіданні суду проти клопотання відповідача про зменшення пені заперечив.

Пунктом 3) ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідачем не доведено наявності виняткових обставин для зменшення судом пені, яка підлягає стягненню.

За таких обставин підстави для задоволення клопотання відповідача про стягнення пені відсутні.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з цією нормою цивільного законодавства позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних від простроченої суми, що становить 22350,54 грн.

Заперечуючи проти позову в цій частині відповідач зіслався на постанову Верховного Суду України від 24.12.2013 по судовій справі №08/5025/1402/12.

Мотивуючи відмову позивачеві у стягненні 3% річних в аналогічній правовій ситуації по вказаній справі Верховний Суд України зазначив наступне.

Частиною третьою статті 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно з чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Частиною 3 статті 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3% річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Разом із цим згідно з положеннями статті 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

На підставі цього Верховний Суд України дійшов висновку, що одночасне стягнення пені та процентів за користування чужими грошовими коштами за один і той же період порушення виконання грошового зобов'язання є безпідставним.

Частинами першою, другою ст. 11128 ГПУ України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Згідно з цією нормою, враховуючи висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 24.12.2013 у справі №8/5025/1402/12 у подібних правовідносинах суд вважає за необхідне відмовити позивачеві в позові в частині стягнення з відповідача 3% річних.

Спір виник з вини відповідача, тому судові витрати, згідно з ст. 49 ГПК України, покладаються судом на нього.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85, 11128 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз", м. Черкаси, вул. Громова, 142, код 03361402, на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, код 20077720, 111752,70 грн. - пені, 2235,05 грн. відшкодування сплаченого судового збору.

У задоволенні решти вимог позивача відмовити.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.05.2014.

Суддя В.В. Шумко