АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа №22-ц/796/3362/2014 Головуючий 1 інстанції - Шевченко Н.М.
м. Київ Доповідач - Борисова О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Г.
при секретарі: Калініній Я.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3, правонаступником якого є ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання, -
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив розірвати договір довічного утримання (догляду) від 29.01.2010 року укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_2
Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідач всупереч умовам укладеного договору, не забезпечує його харчування та належним доглядом, ліками, не сплачує комунальні послуги за квартиру, не переймається увагою до його потреб, не здійснює матеріального забезпечення, що визначене сторонами в розмірі 700 грн. на місяць, тим самим систематично не виконує умови договору довічного утримання, що є підставою звернення позивача з даним позовом до суду.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02 грудня 2011 року позов задоволено.
Розірвано договір довічного утримання (догляду) від 29.01.2010 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києві від 26 грудня 2013 року заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати його та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що висновки не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.
Зазначає, що з листопада 2011 року оплачувати комунальні послуги став сам ОСОБА_3, мотивуючи це бажанням відслідковувати графік платежів та відсутності заборгованості особисто. Проявляючи повагу до прохання людини похилого віку, він почав передавати позивачу, крім оговореної у договорі суми щомісячного забезпечення у розмірі 700 грн., ще і кошти для сплати комунальних платежів. Жодних нарікань чи незадоволення з приводу такого перерахунку від ОСОБА_3 до нього не надходило.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Про факт його смерті йому стало відомо із значним запізненням. Ні працівники ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів», ні агент, з яким було укладено договір щодо супроводу договору довічного утримання, ні жодна інша особа, що мала відповідні відомості не повідомила його про трагічну подію.
Вказує, що за свідоцтвом про право на спадщину квартира, про яку йшлося у договорі, та яку він не безпідставно вважав своєю, відійшла до ОСОБА_4 Жодних відомостей про дану особу, її відношення до померлого, підстави, на яких її було визнано спадкоємицею у нього не має та не було.
В судовому засіданні правонаступник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та її представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення, осіб, які приймали участь у справі, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив з його доведеності та обґрунтованості.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Відповідно до ст.744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Умовами п.1 ч.1 ст.755 ЦК України передбачено, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, прийнятих на себе за договором, незалежно від його вини. Правовими наслідками такого розірвання є те, що відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення, а усі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню (ст.756 ЦК України).
За правилами ст.749 ЦК України сторони, укладаючи договір довічного утримання повинні визначити всі види матеріального забезпечення, обсяг, способи та форми. Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.
Судом встановлено, що 29 січня 2010 року між ОСОБА_3 (відчужувач) та ОСОБА_2 (набувач майна) укладено договір довічного утримання (догляду), згідно з п. 1 якого, ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_2 належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1, взамін чого, ОСОБА_2 зобов'язався забезпечувати ОСОБА_3 утриманням (доглядом) довічно на умовах договору (а.с.6).
Відповідно до умов п.7 зазначеного договору ОСОБА_2 зобов'язався довічно утримувати ОСОБА_3, забезпечувати його харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи медичну, з грошовим еквівалентом і оцінюється сторонами за спільною згодою у розмірі 700 грн. на місяць, які будуть надаватись щомісячно.
Крім того, ОСОБА_2 зобов'язаний щомісячно виплачувати кошти на оплату комунальних послуг до 10 числа за квартиру у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким вони укладені. До оплачуваних комунальних послуг належать: плата за користуванням природним газом, теплопостачання, водопостачання та електроенергія в обсязі до 150 кВт, абонентська плата за телефон, оплата за обслуговування домофона та за послуги соціального пакету кабельного телебачення.
Відповідно до п.13 договору довічного утримання договір може бути розірваний за згодою сторін, а у випадку невиконання його істотних умов і відмови від добровільного розірвання однієї із сторін - у судовому порядку.
З матеріалів справи убачається, що згідно розписки від 23.06.2010 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 55 грн. та 200 грн. на сплату за комунальні послуги за квітень 2010 року та 700,00 грн. щомісячного платежу за червень 2010 року та відповідно до наданих відповідачем квитанцій ним сплачувалося на рахунок позивача: 19 квітня 2010 року - 800 грн., 07 липня 2010 року 900 грн., 11 серпня 2008 року - 800 грн., 07 жовтня 2010 року - 1600 грн., 04 листопада 2010 - 850 грн., 13 грудня 2010 року - 360 грн., 24 січня 2011 року - 820 грн., 03 березня 2011 року - 1052 грн., 05 квітня 2011 року - 1050 грн., 22 квітня 2011 року - 990 грн., 19 травня 2011 року - 1000 грн., 16 вересня 2011 року (після звернення позивача з позовом до суду ) - 1800 грн.
Тобто, відповідачем щомісячно та не в повному обсязі проводилися щомісячні виплати в сумі 700 грн. та несвоєчасно (до 10 числа щомісячно) та не своєчасно та не в повному обсязі проводилися виплата коштів на: оплату комунальних послуг за квартиру, водопостачання, плату за телефон, оплату за обслуговування домофона, послуги кабельного телебачення, електроенергію, що є свідченням неналежного виконання умов договору, оскільки відносини, які виникли при вчиненні договору довічного утримання, направлені на підтримання належного рівня матеріального забезпечення і є правовою формою забезпечення непрацездатних громадян, що закріплюється умовами такого договору.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушивши умови договору довічного утримання, належним чином не утримував позивача.
07 березня 2012 року ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_4
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Як вбачається з матеріалів справи поховання позивача було здійснено його дружиною ОСОБА_4
Апелянт, як на підставу задоволення своєї скарги, вказує, що про смерть позивача, якого він повинен був довічно утримувати та поховати, дізнався лише в 2012 році.
Тобто, ОСОБА_2 сам підтверджує, що він не цікавився життям позивача не виконуючи при цьому свої обов'язки, що передбачені договором та законодавством.
Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.
Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: