Єдиний унікальний номер 240/16/14-ц Номер провадження 22-ц/775/3300/2014
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2014 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Осипчук О.В.
суддів Смєлік С.Г., Ткачук С.С.
при секретарі Біляєві М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Донецьку апеляційну скаргу позивача обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 17 лютого 2014 року по справі за позовом обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» виробничої одиниці «Дружківкатепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію,-
в с т а н о в и в :
Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області 17 лютого 2014 року позов ОКП «Донецьктеплокомуненерго» - задоволено частково: з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача стягнута вартість відпущеної теплової енергії у розмірі 5871,68 грн. за період з 1січня 2010 року по 30 вересня 2013 року, а також судові витрати у розмірі 229,40 грн.
З вказаним рішенням позивач не погодився та подав апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами справи надійшла до апеляційного суду Донецької області.
В своїй апеляційній скарзі апелянт вважає рішення суду таким, що підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції не прийняв до уваги, що відповідачка вчиняючи оплату у 2007 році фактично визнала борг, тобто це є підставою для переривання строку позовної давності. Так, нею були вчинені оплати: 11 травня 2007 року - 136,92 грн. 09.10.2007 року - 137,40 грн, 18 жовтня 2007 року 53,86 грн, 14 березня 2008 року в сумі 243,00 грн, тому позивач має всі підстави для стягнення боргу за весь період заборгованості у розмірі 9 601,61 грн., а не 5 871,68 грн. нібито у межах строку позовної давності - з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2013 року. Суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що відповідачка, як працівник медичної установи мала відповідні пільги на оплату за теплопостачання хоча, ці висновки суду не відповідають чинному законодавству.
Виходячи з п. 8 Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовців, особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року № 426 оплату за опалення відповідач ( як пільговик ) зобов»язаний був проводити самостійно та після проведення фактичних оплат звертатися до бухгалтерії організації, у якій вони працюють з квитанціями по оплаті за опалення, а бухгалтерія зобов»язана була проводити йому відшкодування, тому на даний час жодної законної підстави щодо відмови у задоволені позовних вимог по оплаті за опалення в сумі 9601, 61 грн. з відповідача у зв»язку з тим, що ОСОБА_1 є медиком - не існує. Відповідач зобов»язана проводити оплату за опалення самостійно. А у зв»язку з тим, що відповідач є пільговиком - має право на відшкодування фактичних оплат за опалення в розмірі згідно діючого законодавства. Просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення яким задовольнити вимоги у повному обсязі.
Апелянт - обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», повідомлене належним чином про час та місце розгляду справу до апеляційного суду направив лист про розгляд справи у відсутність його представника.
Відповідачка ОСОБА_1 повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з»явилася, що відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України не є перешкодою у розгляді справи.
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 06 січня 2014 року звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач, яка мешкає у квартирі АДРЕСА_1, підключеної до системи централізованого теплопостачання, відповідно ст. 68 ЖК України, Постанови КМ України від 21 липня 2005р. № 630 повинна до 20 числа кожного місяця вносити плату за затвердженими тарифами не пізніше 20 числа місяця, проте протягом опалювальних періодів 2007-2013 рр. не сплачує за поставлену теплову енергію у зв»язку з чим у неї склалася заборгованість 9601,61 грн, яку просив стягнути з відповідачки.
Відповідач заперечувала проти позову, посилаючись що не сплачує за комунальні послуги з теплопостачання, мотивуючи тим, що як медичній працівник який проживає і працює в селищі міського типу користується 100% пільгами. Крім того, просила про застосування строку позовної давності.
Згідно частині 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги в будинку (квартирі),що належить громадянинові на праві приватної власності береться за затвердженими тарифами.
Статтею 77 Основ законодавства України " Про охорону здоров"я" від 19 листопада 1992 року передбачено, що медичні працівники , які живуть і працюють в селищах міського типу і член їх сімей, які проживають разом з ними забезпечуються безоплатно житлом з опаленням' і освітленням за встановленими нормами і внесення плати визначаються угодою сторін.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в зазначений період дійсно працювала на посаді медичної сестри в Олександрівській ЦРЛ, тому має право на пільги, а саме, 100% знижку по оплаті комунальних послуг, але така знижка має надаватися за рахунок бюджетної установи.
Пунктом 1 Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 р. № 426, передбачений порядок надання пільг щодо знижки плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія тощо) особам, які є працівниками бюджетних установ.
Відповідно до пп. 2,3 Порядку надання пільг - ці пільги надаються шляхом відшкодування пільговику передбаченої законодавством частини фактичних витрат за користуванні комунальними послугами за рішенням керівника установи, де працює пільговик, за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих установ.
Суд першої інстанції в межах строку позовної давності, про застосування якого було заявлено в судовому засіданні відповідачем ОСОБА_1, стягнув з неї на користь позивача заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2013 року 5871,68 грн. Судом не було прийнято до уваги, що відповідачка має пільги як працівник медичної установи, оскільки вона мала дотримуватися певного порядку при оплаті послуг, чого нею не було зроблено.
Відповідно до ст.256,257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки і розпочинається для позивача з моменту звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Доводи апелянта про те, що відповідачка у 2007 році фактично визнала борг, оскільки нею були вчинені оплати: 11 травня 2007 року - 136,92 грн. 09.10.2007 року - 137,40 грн, 18 жовтня 2007 року - 53,86 грн, 14 березня 2008 року в сумі 243,00 грн, тобто це є підставою для переривання строку позовної давності, а тому і підставами для стягнення всієї суми заборгованості - є припущенням і не є переконливими.
Апелянт не надав переконливих доказів, що сплачені Відповідачем суми, на які Апелянт посилається у скарзі, були не поточними платежами, а оплатами боргу за інший період і те, що таким чином, відповідачка визнала борг і тому є підставами вважати про наявність перебігу строку позовної давності.
У відповідності до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам процесуального і матеріального закону, тому підстав для його скасування немає.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки.
У рішенні наведені відповідні мотиви, з яких він його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.
Керуючись ст.ст.307,308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу позивача обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» відхилити.
Рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 17 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів дня його проголошення.
Головуючий
Судді