Єдиний унікальний номер 271/3879/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2791/2014
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2014 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Осипчук О.В.,
суддів Смєлік С.Г., Ткачук С.С.,
при секретарі Щербюк Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 18 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про припинення права власності на частку у спільному майні,
в с т а н о в и в :
Рішенням Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 18 лютого 2014 року відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення її права власності у спільному майні. Визнання права власності.
З рішенням суду не погодився позивач та подав апеляційну скаргу в якій зазначив наступне. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права; судом не надано правильної оцінки фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 365 ЦК України суд мав встановити наявність наступних обставин. 1.Частка у спільному майні є незначною і не може бути виділена в натурі. Даний факт був підтверджений у експертному звіті про вартість 1/5 частини квартири за адресою АДРЕСА_1. У звіті визначено, що виділ в натурі 1/5 частини неможливий, оскільки не відповідає санітарним та будівельним нормам. Слід зазначити, що три з чотирьох власників квартири є членами однієї родини, частка яких складає 4/5 цієї квартири і саме ця частка є значною порівняно із часткою відповідачки, якій належить тільки 1/5 частина. 2.Річ є неподільною в розумінні частини 2 ст.183 ЦК України. Згідно частини 1 ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного проживання у ньому. 3. Спільне володіння і користування майном неможливе через неприязні стосунки, які склалися з відповідачкою, що навіть встановлено рішенням Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 27 січня 2012 року про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням. Проте, відповідачка ігноруючи рішення суду, закрила одну кімнату, а тепер зовсім не впускає його до квартири. Таким чином, спільне володіння квартирою неможливе. 4. Припинення права власності відповідачки на 1/5 частину у спірній квартирі не завдасть шкоди співвласнику та членам її родини. Відповідачці на праві власності належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_2, де вона була зареєстрована постійно до 04 жовтня 2013 року і знята з реєстрації у той час, коли цей позов розглядався в суді. Тож, ОСОБА_2 забезпечена житлом і позбавлення її права власності на 1/5 частину в спірній квартирі не завдасть шкоди її інтересам та інтересам її родини. Перед зверненням його до суду з позовом він на депозитний рахунок суду вніс кошти у розмірі 18431,21 грн. та не заперечуючи проти нового висновку щодо вартості квартири, який надала відповідачка він доперерахував на депозит суду відповідну суму, яка складає вартість 1/5 частини, тобто 39166,00 грн. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позову, посилався на те, що відповідачка не дає згоди на одержання матеріальної компенсації вартості її частки у спірній квартирі. Проте ст. 365 ЦК України, яка регулює припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників не містить вимоги щодо наявності згоди особи, право власності якої має бути припинено. Суд першої інстанції вважаючи, що 1/5 частина квартира не є незначною, не надав обґрунтування своєму висновку. Просив скасувати рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу задовольнити, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача.
ОСОБА_2 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник третіх осіб - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги ОСОБА_1
Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи. апеляційний суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що 11 липня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, мотивуючи свої вимоги тим, що є власником 2/5 частини квартири АДРЕСА_1. В 1993 році він разом із батьками та членами його родини - дружиною та сином приватизували вказану квартиру в рівних частках на праві спільної часткової власності, в якій кожному з них належало по 1/5 частині спірної квартири. На даний час, після смерті батьків. Йому належить 2/5 частини у цій квартирі, а відповідачці - ОСОБА_2 у порядку спадкування - 1/5 частина.
Таким чином, його сім»ї, тобто йому, дружині - ОСОБА_4 та сину ОСОБА_3 належить 4/5 квартири АДРЕСА_1, проте квартиру займає відповідачка, з якою у нього склалися неприязні стосунки через перешкоди з її боку у користуванні квартирою, що знайшло своє підтвердження у рішенні Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 27 січня 2012 року.
Квартира є двокімнатною, загальною площею 43,2 кв.м. з прохідними кімнатами, тому виділення окремої кімнати, яка б відповідала частці відповідачки, неможливо. Він та його сім»я не можуть користуватися квартирою. Проте, як відповідачка, яка є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_2, займає спірну квартиру, порушуючи його права як власника та членів його сім»ї. Припинення права власності ОСОБА_2 з виплатою їй компенсації за її частку у розмірі 39166 грн., не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та її родині.
Судом встановлено, що сім»ї ОСОБА_1 : ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3, які проживають за адресою : АДРЕСА_3 згідно свідоцтва № 2797 про право власності на житло від 1 серпня 1993 року виданого комісією по приватизації житлового Фонду ВО « «Макіїввугілля» належить по 1/5 частині у квартирі АДРЕСА_1.
Окрім того, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.03.2010р., зареєстрованого в реєстрі за № 2-179 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є спадкоємцями по 1/2 частини спадкового майна, у вигляді 2/5 частини квартири АДРЕСА_1, яка складається з двох житлових кімнат, загальною площею 43,20 кв.м., в тому числі житловою площею 26,20 кв.м. ОСОБА_2 здійснила реєстрацію права власності 30.03.2010р. (а.с. 20, 109-110).
Таким чином, ОСОБА_1 є власником 2/5 частин у спірній квартирі.
За даними технічної характеристики квартири АДРЕСА_1 загальна площа квартири складає 43,2 кв.м., без балкону -42,60 кв.м. Квартира знаходиться на 2 поверсі 2-х поверхового будинку і складається з двох кімнат 9,70 кв.м., 16,50 кв.м., ( згідно плану-прохідні ) коридору- 4,70 кв.м., ванної - 2,40кв.м., кухні-5,40 кв.м., коридору-1,90 кв.м., балкону -0,6 кв.м.
Як убачається з довідки ТОВ « Керуюча компанія - Альянс Град» від 21 квітня 2013 року № 316 ( а.с. 27 ) ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_13 згідно свідоцтва про право власності від 01 серпня 1993 року № 19 належить квартира АДРЕСА_2 ( а.с.27 )
ОСОБА_2 не заперечувала, що є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_2.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
За даними висновку експертного дослідження, проведеного за заявою відповідачки ОСОБА_2, приватного підприємства «Експерт- оцінка» № 14/24/01/14 від 29.01.2014 р. вартість 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 складає - 39166,00 гривень (а.с. 112-115).
Зазначена сума як компенсація за 1/5 частку квартири була внесена ОСОБА_1 на депозит територіального управляння державної судової адміністрації в Донецькій області у розмірі 39166 грн.( а.с.7,137 )
Рішенням Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 08 травня 2012 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення. На ОСОБА_2 покладено обов»язок не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.( а.с.32-33)
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що зверненню до суду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 передувало його звернення до органів внутрішніх справ.( а.с.31) з підстав неправомірних дій ОСОБА_2
Під час розгляду справи в апеляційному суді сторони не заперечували, що дотепер між ними існують неприязні стосунки, непорозуміння, які виникли на грунті їх спільної власності.
Згідно звіту про вартість 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 експерта по оцінці рухомого й нерухомого майна ФО-П ОСОБА_15 ( а.с.41 ) виділ у натурі 1/5 частини ідеальної частки у квартирі АДРЕСА_1 що б відповідала санітарним і будівельним нормам не є можливим.
З огляду на те, що житлова площа спірної квартири становить 26,2 кв.м.( 9.70 + 16,50), то, відповідно, частка житлової площі,що належить відповідачці, становить 26,2 кв.м.: 5 = 5,24 кв.м. що не відповідає ні санітарним, ні будівельним нормам.
Доводи відповідачки ( з огляду на вищезазначене планування квартири та її частку в ній) про виділ їй частки шляхом перепланування квартири, є неспроможними та безпідставними.
Відповідачка ОСОБА_2 хоча і є сестрою позивача ОСОБА_1, проте вона не є членом його сім»ї. Її 1/5 частка проти частки родини ОСОБА_1, яка складає 4/5 -є незначною, не може бути виділена в окреме житлове приміщення.
Незважаючи на те, що ОСОБА_1 сам звернувся з позовом про припинення права власності ОСОБА_2, його позов був підтриманий його родиною, які є співвласниками спірного майна і були залучені у справі у якості третіх осіб на стороні позивача.Тому, виходячи із загальної частки права власності позивача та його родини,інтереси яких порушує відповідачка, її частка у квартирі є не значною.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Аналіз норми 365 ЦК України свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Аналізуючи вищезазначене, у зазначеній справі наявні не одна, а всі обставини для припинення права на частку ОСОБА_2 у спільному майні, а саме: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї, позивачем внесена вартість цієї частки на депозитний рахунок суду.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не дає згоду на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості 1/5 частини квартири; вона бажає володіти та розпоряджатися належною їй часткою зазначеної квартири.
Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об»активному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доводи суду першої інстанції про небажання відповідачки отримувати грошову компенсацію за належну їй частку не є вагомими, оскільки стаття 365 ЦК України не містить вимог про наявність згоди чи незгоди особи на припинення її права власності.
Висновок суду про те, що частка відповідачки не є незначною, є безпідставними та помилковими. З огляду на те, які встановлені фактичні обставини справи, яким не була надана оцінка, висновки суду про безпідставність вимог позивача є помилковими та необґрунтованими.
Згідно ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є,зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 18 лютого 2014 року скасувати.
Позов задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на 1/5 частку двокімнатної квартири АДРЕСА_1, виплативши ОСОБА_2 вартість 1/5 частки квартири в сумі 39166 ( тридцять дев'ять тисяч сто шістдесят шість) гривень з депозитного рахунку № НОМЕР_3 територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, право власності на 1/5 частку двокімнатної квартири АДРЕСА_1.
Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді
ОСОБА_1ОСОБА_4АДРЕСА_1