Справа № 2-317/08 2008р.

РІШЕННЯ

 Іменем України

01 лютого 2008р. Голосіївський районний суд м.  Києва в складі:

головуючого       судді Антонової Н.В.

при секретарі      Ворона О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м.  Києва цивільну справу за позовом Головного управління Міністерства внутрішніх справ Україні в місті Києві до ОСОБА_1,   ОСОБА_2,   ОСОБА_3,   Відділу Громадянства і реєстрації фізичних осіб Голосіївського районного управління ГУ МВС України в місті Києві,   треті особи: ОСОБА_4   Орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві Державшої адміністрації,   Прокуратура Голосіївського району м.  Києва,   яка діє в інтересах неповнолітніх відповідачів про виселення,   визнання осіб такими,   що втратили право користування жилим приміщенням та зняття осіб з реєстрації з місця проживання,   -

встановив:

Позивач звернувся з позовом до відповідачів в якому просить визнати ОСОБА_1,   ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими,   що втратили право користування жилим приміщенням,   виселення,   зняття їх з реєстрації за місцем проживання,   посилаючись на те,   що оскільки зазначені відповідачі не є співробітниками міліції та членами сім'ї співробітника міліції,   вони не мають право на реєстрацію зазначеному гуртожитку,   в який були поселені під час перебування відповідачки ОСОБА_1 з ОСОБА_4   який є співробітником міліції,   у шлюбних відносинах. Зазначає,   що оскільки їх шлюб розірваний 22.03.2005 року,   з цього часу відповідачі не мають право займати обидві кімнати А і Б блоку 12-8 відомчого гуртожитку по проспекту Червонозоряному у місті Києві. Посилається на те,   що рішенням Голосіївського районного суду м.  Києва ОСОБА_1. було велено до кімнати А і Б блоку 12-8,   проте,   через неможливість спільного проживання на одній площі бувшого подружжя,   на розгляд житлово-побутової комісії ГУМВС України в місті Києві винесено питання про визначення порядку користування кімнатами А і Б блоку 1-8. 27.04.2006 року відбулося засідання житлово-побутової комісії,   на якому вирішено питання про надання ОСОБА_1право на користування кімнатою А,   а ОСОБА_1. право на користування кімнатою Б зазначеного блоку. Проте відповідачами дане рішення ігнорується,   а тому позивач просить виселити та визнати відповідачів такими,   що втратили право на користування житловим приміщенням блоком №12-8 відомчого сімейного гуртожитку по вищевказаній адресі,   просить Голосіївське РУ ГУ МВС України у місті Києві зняти відповідачів з реєстрації з зазначеної житлової площі,   зобов'язати відповідачів зареєструватися за фактичним місцем проживання,   а саме у кімнаті Б блоку 12-8,   вищезазначеного гуртожитку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити,   посилаючись на обставини,   викладені в позові.

Відповідач ОСОБА_1,   яка є також представником неповнолітніх ОСОБА_2  та ОСОБА_3.,    в судовому засіданні  позов  не визнала, 

2

посилаючись на те,   що спірне житлове приміщення є відокремленим житловим приміщенням,   блоком 12-8,   яке знаходиться в гуртожитку сімейного типу та складається з двох кімнат площею 13.1 м.  кв. кожна,   кухні,   туалету та ванної кімнати. Вселення відбулося на підставі ордеру. Після розірвання любу між нею та ОСОБА_1 у них склався певний порядок користування приміщенням,   проте,   оскільки ОСОБА_1. з грудня 2006 року не проживав у кімнаті вказаного блоку,   вона замінила ключі у дверях та почала використовувати весь блок,   який вважає відокремленим приміщенням для проживання сім'ї. Крім того,   посилається на те,   що відповідно до примірного Положення про гуртожитки,   жила площа гуртожитку надається в розмірі не менше 6 кв. м.  на 1 особу. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник органу опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві Державної адміністрації в судовому засіданні зазначив,   що позов вважає таким,   що не підлягає задоволенню,   оскільки виселення дітей порушує вимоги Конституції України,   Декларацію прав дитини,   Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей»,   Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання»,   які в сукупності зазначають про неприпустимість зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно житлових приміщень.

Представник прокуратури Голосіївського району м.  Києва,   який діє в інтересах неповнолітніх дітей в судовому засіданні позовні вимоги вважає такими,   що не підлягають задоволенню з тих підстав,   що зменшення житлових прав неповнолітніх дітей є порушенням норм діючого законодавства.

Представник відповідача ВГРФІО Голосіївського РУ ГУ МВС України у місті Києві,   в судовому засіданні позовні вимоги визнав та зазначив,   що оскільки ОСОБА_1 та її діти на даний час відношення до міліції не мають,   то вони незаконно проживають у відомчому гуртожитку та підлягають виселенню.

Третя особа ОСОБА_1. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та додатково пояснив,   що відповідачі дійсно на даний час не мають права на проживання у відомчому гуртожитку. Зазначив,   що у черзі на отримання кімнат в гуртожитках перебуває 353 сім'ї працівників міліції. Надав суду на огляд реєстраційні картки,   з яких вбачається,   що у кімнатах одного боку проживають по дві сім'ї у складі чотирьох осіб,   крім того,   займаючи одну кімнату блоку проживає п'ять сімей з дітьми інвалідами,   2 сім'ї з тубінфікованими дітьми.

Суд,   вислухавши пояснення сторін,   дослідивши матеріали справи,   дійшов висновку,   що позов не підлягає задоволенню,   виходячи з наступного.

В судовому засіданні достовірно встановлено,   що на підставі ордеру №138,   від 02.12.1994 року,   виданого на ім'я коменданта гуртожитку ОСОБА_1. у житлове приміщення,   за адресою: м.  АДРЕСА_1,   сімейного гуртожитку на тимчасове проживання у двох кімнатах блоку 1-8,   була поселена сім'я у складі трьох осіб,   а саме : ОСОБА_1.,   ОСОБА_3  ОСОБА_2. (а.с. 14).

22.03.2005 року шлюб між ОСОБА_1. таОСОБА_2 був офіційно розірваний,   в зв'язку з чим спільне проживання подружжя в одній кімнаті стало неможливим.  (а.с.  13).

2

Рішенням суду ОСОБА_1. був вселений до кімнати А і Б блоку №12-8 вищевказаного гуртожитку,    проте з грудня 2006 року він не зареєстрований та не проживає за вказаною адресою.

В судовому засіданні не доведено позивачами про не проживання відповідачів у спірному приміщенні понад шість місяців,    а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання осіб такими,    що втратили право користування житловим приміщенням на підставі  ст. . 72 ЖК України.

Крім того,    проживання відповідачів у блоці 12-8 кімнат А і Б загальною площею 27,   38 кв.м.  підтверджується квитанціями про оплату комунальних послуг,    які містяться на а.с.  68-76.

Оскільки відповідачі зареєстровані за вищезазначеною адресою,    ордер суд не вбачає підстав для задоволення позову про виселення відповідачів та зобов'язання зареєструватися в одній кімнаті блок 12-8.

Відповідно до  ст.  125 ЖК України без надання іншого жилого приміщення не може бути виселено одиноких осіб з неповнолітніми дітьми,    які проживають разом з ними.

На підставі викладеного,    керуючись  ст. 72,    125 ЖК України,     ст.  15,   18,    79,    88,   109,    213-215,    218 ЦПК України,    суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Головного управління Міністерства внутрішніх справ Україні в місті Києві до ОСОБА_1,    ОСОБА_2,    ОСОБА_3,    Відділу Громадянства і реєстрації фізичних осіб Голосіївського районного управління ГУ МВС України в місті Києві,    треті особи: ОСОБА_4    Орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві Державної адміністрації,    Прокуратура Голосіївського району м.  Києва,    яка діє в інтересах неповнолітніх відповідачів про виселення,    визнання осіб такими,    що втратили право користування жилим приміщенням та зняття осіб з реєстрації з місця проживання - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м.  Києва шляхом подачі через Голосіївський районний суд м.  Києва заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення,    та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.