Єдиний унікальний номер 230/6616/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2227/2014
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2014 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Осипчук О.В.
суддів Смєлік С.Г., Ткачук С.С.
при секретарі Біляєві М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 13 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Єнакіївського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про повернення коштів з депозиту нотаріуса та позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Єнакіївського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про скасування постанови та зобов»язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 13 січня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 до приватного нотаріуса задоволені у повному обсязі: на приватного нотаріуса ОСОБА_3 покладено зобов»язання повернути ОСОБА_2 з депозиту 24000 грн. , внесені в рахунок виконання зобов»язання перед ОСОБА_1 як орендна плата за договорами оренди торгових місць НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в місті Єнакієве Донецької області. У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса ОСОБА_3 про скасування постанови та зобов»язання вчинити певні дії - відмовлено.
Суд першої інстанції задовольняючи позов ОСОБА_2 і відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 виходив з того, що набуло чинності рішення господарського суду Донецької області від 07. 12. 2012 року, а тому між сторонами не виникло правовідносин оренди торговельних місць НОМЕР_1 і НОМЕР_2 торговельного комплексу « Діалог», а тому у ОСОБА_2 не виникло обов»язків перед ОСОБА_1 вносити плату за оренду зазначених торгівельних місць і правові підстави для внесення коштів на депозитний рахунок нотаріуса відсутні.
З рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій зазначила наступне, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що ОСОБА_2 протягом з червня по жовтень 2012 року користувалася належними їй торгівельними місцями НОМЕР_1 і НОМЕР_2 де здійснювала торгівельну діяльність, отримувала прибуток за що сплатила кошти у розмірі 24000 грн. призначенням платежу зазначала - орендна плата. Домовленість між сторонами щодо оренди торгівельних місць була досягнута, оскільки вона передала майно в використання, майно використовувалося, за що перераховувалися кошти у вигляді орендної плати, що сторони не заперечували. Господарським судом в мотивувальній частині рішення від 03.10.2012 року було наведено, що договір може вважатись неукладеним, однак позовних вимог про визнання договору неукладеним або недійсним не пред»являлося і, відповідно, таке рішення не постановлялося, тому в даній справі суд повинен аналізувати правовідносини виходячи з норм законодавства.
Згідно частини 8 ст.181 Господарського Кодексу України зазначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди за всіма істотними умовами господарського договору, такий договір вважається неукладеним ( таким що не відбувся ). Далі в цій нормі зазначено, якщо ж одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.
Згідно ч.1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги відносно форми договору не встановлені законом.
Наведення Господарським судом, що письмовий договір оренди неукладений, спонукає наслідки або оформлення належним чином письмового договору або припинення орендних відносин , але ж ніяк не забирання з депозиту, відкритому на її ім»я орендної плати за період, який фактично користувався позивач її приміщенням.
Рішення господарського суду було винесено 03 жовтня 2012 року та набрало законної сили після спливу строку на оскарження. До цього нічим та ніким вказані договори не було визнано неукладеними. Хоча, навіть це рішення господарського суду про не визнання неукладеними договорів, договори були скріплені підписами обох сторін і з їх змісту та з самої поведінки сторін відбулися правовідносини як орендодавця та орендаря. Таким чином, вона виступає як добросовісний набувач і фактичне не повернення сплачених грошей на її користь є неприпустимим і незаконним. Просила рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 13 січня 2014 року по цивільній справі скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_2, а її вимоги задовольнити.
Повідомлені належним чином ОСОБА_1 та її представник - адвокат ОСОБА_4 про час та місце розгляду справи в судове засідання не з»явилися, що відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України не є перешкодою у розгляді справи.
ОСОБА_2 та її представник - ОСОБА_5 заперечували проти доводів апеляційної скарги просили її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що 01 червня 2013 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до приватного нотаріуса Єнакіївського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про повернення грошових коштів з депозиту нотаріуса, мотивуючи свої вимоги тим, що протягом червня по жовтень 2012 року на депозитний рахунок нотаріуса Єнакіївського міського нотаріального округу ОСОБА_3 для передачі ОСОБА_1 у якості орендної плати за договорами оренди торгівельних місць НОМЕР_1 і НОМЕР_2 що розташовані у торгівельному комплексі « Дует» м. Єнакієве перерахувавши таким чином 24000 грн. Проте, рішенням господарського суду від 03 жовтня 2012 року та 07 грудня 2012 року було встановлено, що договори оренди торгових місць НОМЕР_1 і НОМЕР_2 є такими, які не були укладені між нею та ОСОБА_1 27 травня 2012 року вона звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_3 з проханням повернути їй перераховані гроші, як помилково зараховані гроші, однак листом №с427/02-23 від 28 травня 2013 року нотаріус повідомила, що для повернення цих коштів треба рішення суду. Просили ухвалити рішення, яким зобов»язати приватного нотаріуса ОСОБА_3 повернути їй гроші у розмірі 24000 грн.
14 листопада 2013 року з позовом до приватного нотаріуса Єнакієвського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про скасування постанови та зобов»язання вчинити певні дії звернулася ОСОБА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем було відмовлено їй у вчиненні нотаріальних дій, а саме у видачі грошових коштів у розмірі 24000 грн, які були перераховані на депозитний рахунок нотаріуса від ОСОБА_2 як орендна плата за користування торговими місцями НОМЕР_1 та НОМЕР_2.
Ухвалою суду від 10 грудня 2013 року позови були об»єднані в одне провадження. (а.с.60 )
Згідно ст. 85 Закону України « Про нотаріат» нотаріус у передбачених законодавством України випадках приймає від боржника в депозит грошові суми і цінні папери для передачі їх кредитору. Про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому грошові суми і цінні папери. Прийняття нотаріусом грошових сум і цінних паперів провадиться за місцем виконання зобов»язання.
Згідно ст.537 ЦК України боржник має право виконати свій обов»язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов»язання;ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку;відсутності представника недієздатного кредитора.
Згідно ст. 86 Закону України « Про нотаріат» повернення грошових сум і цінних паперів особі, яка внесла їх у депозит ( дебітору) допускається лише за письмовою згодою на те особи, на користь якої було зроблено внесок ( кредитора ) або за рішенням суду.
Постановою від 28 жовтня 2013 року приватного нотаріуса Єнакієвського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на підставі ст. 40 Закону України « «Про нотаріат» (а.с.50) ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі коштів з депозитного рахунку у зв»язку із наявністю позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.
Господарський суд Донецької області при розгляді позовів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в рішенні від 03 жовтня 2012 року по справі 5006/36/91 пн/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів у розмірі 60000 грн. про повернення безпідставно набутого майна та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну п.2.4 договорів оренди торгових місць НОМЕР_1 і НОМЕР_2 від 01 січня 2012 року про стягнення збитків дійшов висновку, що позивачкою ОСОБА_1 не надано до матеріалів справи доказів в розумінні ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують право власності, місце розташування спірного майна, його індивідуальні ознаки, а тому відмовляє у задоволені позову в частині повернення майна, як такого, що неможливо визначити. Окрім того, дійшов висновку що договір оренди є таким, що не відбувся, є неукладеним, тобто не породжує для сторін взаємних прав та обов»язків та не тягне за собою юридичних наслідків.
Господарський суд Донецької області в рішенні від 07 грудня 2012 року, залишене без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26 лютого 2013 року, відмовляючи ОСОБА_2 у задоволені позову до ОСОБА_1 у справі №5006/7/159/2012 про усунення перешкод в користуванні торгівельними місцями НОМЕР_1 та НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 шляхом передачі ключів від вхідних дверей торгівельних місць та стягнення збитків, дійшов висновку, що договори оренди, укладені сторонами 01.01.2012 року не містять відомостей про ціну. До справи не надано жодного доказу в підтвердження здійснення орендної плати позивачем на користь відповідача по жодному з договорів. Посилання позивача на перерахування коштів на депозит нотаріуса є безпідставними та обгрунтованими. Оскільки з наданих позивачем документів ( заяви приватному нотаріусу ОСОБА_3 та квитанції ) не вбачається за яким саме договором. яку саме суму було внесено. Оскільки зазначено два договори та загальну суму. Тобто, з представлених позивачем документів неможливо встановити розмір сплачених коштів за кожним договором окремо, що унеможливлює висновок про здійснення сторонами конклюдентних дій, які б свідчили про досягнення згоди щодо ціни по кожному зі спірних договорів. З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що сторони за обома договорами фактично не досягли згоди з істотної умови цих договорів - ціни.
Частиною 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, підставою для звернення ОСОБА_2 з позовом до нотаріуса стали рішення Господарського суду по вищевказаних справах.
Апеляційний суд не може погодитися з доводами апелянта, що висновок господарських судів про неукладеність договорів оренди та визнання їх такими що не відбулися, не впливають на те, щоб орендна плата за фактичне користування місцями не була видана їх власнику.
Згідно ст. 1212 ЦК України особа , яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого) без достатньої правової підстави ( безпідставно набуте майно, зобов»язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов»язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте,згодом відпала. Положення цієї глави застосовується також до вимог про повернення однією із сторін у зобов»язанні.
У відповідності до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим у відповідності до вимог процесуального судочинства та основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам процесуального і матеріального закону, тому підстав для його скасування немає.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги позивачки не ґрунтуються на законі.
У рішенні наведені відповідні мотиви, з яких він його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.
Керуючись ст.ст.307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 13 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді