Єдиний унікальний номер 259/12335/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2963/2014

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2014 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Осипчук О.В.,

суддів Смєлік С.Г., Ткачук С.С.,

при секретарі Біляєві М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 27 березня 2009 року по справі за позовом акціонерного банку « Факторіал- Банк» до ОСОБА_1 про розірвання договору та звернення стягнення на майно,

В С Т А Н О В И В

Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 27 березня 2009 року позовні вимоги акціонерного банку « Факторіал- Банк» до ОСОБА_1 про розірвання договору та звернення стягнення на майно задоволені у повному обсязі: розірвано кредитний договір 30-В/08, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Факторіал- Банк», звернуто стягнення на квартиру, яка є предметом застави, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, вирішено питання про стягнення судових витрат з відповідачки.

Ухвалою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 17 лютого 2014 року заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

На рішення суду від 27 березня 2009 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу в якій вона зазначила, що 10 квітня 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір 30-В/08 згідно якого відповідачу було надано кредит у розмірі 55000 доларів США зі сплатою 12,5% річних. Тобто, валюта наданого кредиту - іноземна валюта, долари США. Проте, використання іноземної валюти та території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається виключно на підставі окремої постанови Правління Національного банку України. Згідно Положення про порядок видачі національним банком індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 14 жовтня 2004 року № 485, використання іноземної валюти як засобу платежу та території України без індивідуальної ліцензії дозволяється як що ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк ( ця норма стосується лише операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями). Виходячи з наведеного, надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплата процентів за цим кредитом на дату отримання ОСОБА_1 кредиту не потребувала наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу та території України жодної із сторін договору при наявності у Банка банковської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями. Проте. ознайомившись з матеріалами справи, відповідач приходить до висновку, що жодних доказів правомірності надання кредиту в 2008 році Відповідачу саме у іноземній валюті ( а саме банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями) Позивачем до додатків до позовної заяви не надано. До дня винесення рішення відповідні докази також не були долучені. Відповідно до положень ст. 131 та ст. 59 ЦПК України в процесі апеляційного розгляду Позивач вже не має права надавати суду будь які документи та докази без поважних причин. Оскільки доказуванню підлягають обставини щодо яких у сторін виникає спір ( ст. 60 ЦПК ). А у перегляді заочного рішення суд першої інстанції відмовив Відповідачу ( тобто суд вважав достатнім для вирішення спору зібрані докази по справі ) існування такої ліцензії та відповідного дозволу відповідачем оспорюється як недоведене позивачем. Суд при розгляді справи не звернув на це уваги, тому мало місце неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, а суд вважав встановленими обставини, що мають значення для справи. яку не були доведені при розгляді справи. Просив скасувати заочне рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 27 березня 2009 року, у задоволені позову позивачу відмовити.

Правонаступником акціонерного банку « Факторіал-Банк» є публічне акціонерне товариство « Фідобанк».

В судовому засіданні представник відповідачки - ОСОБА_2 підтримала доводи апеляйної скарги просила її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача -ПАТ «Фідобанк» -Манжур Т.В. заперечувала проти доводів апеляйної скарги, просила її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 16 січня 2009 року Акціонерний банк «Факторіал-Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про достроке розірвання кредитного договору та звернення стягнення на майно у вигляді квартири АДРЕСА_1, яка згідно іпотечного договору № 37 від 10 квітня 2008 року була предметом іпотеки.( а.с.12-18 ), мотивуючи свої вимоги тим, що Позичальник, яка має щомісяця проводити часткове погашення кредиту протягом кожного календарного місяця до повного погашення кредиту, порушує умови кредитного договору у зв»язку з чим склалася заборгованість по кредитному договору.

Предметом договору кредиту № 30-В/08 під заставу нерухомого майна були кошти у розмірі 55000 доларів США, які були видані Позичальнику на період з 10 квітня 2008 року по 09 квітня 2023 року з оплатою 12,5 процентів річних в валюті Кредит з щомісячним погашенням кредиту і процентів згідно уовам договору та графіку прогашення заборгованості за кредитом. ( а.с.7-11 )

Згідно п.3.3.2.іпотечного договору № 37 від 10 квітня 2008 року ( а.с.12-15 ) Іпотекодержатель у випадку невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобов»язань за договором кредиту має право звернути стягнення на Предмет іпотеки. відповідно до розділу 4 цього договору та за рахунок вартості Предмета іпотеки, переважно перед іншими кредиторами, задовольнити у повному обсязі свої вимоги, що визначені на момент фактичного задоволення за договором кредиту, включаючи суму кредиту, оплату процентів за користвання кредитом, комісій, неустойку, відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов»язань за договором кредиту, необхідних витрат та утримання предмету іпотеки, а також витрат, пов»язаних з релізацією Предмета іпотеки.

Підставою для надання кредиту була заява ОСОБА_1про надання споживчого кредиту під заставу нерухомості, у п.1 якої особисто Позичальником зазначено « 55000 дол.США», заява особисто підписана Позичальником.

На аркш. справи 21 міститься заява ОСОБА_1 від 10 квітня 2008 року на видачу готівки № 48267181 у розмірі 55000 доларів США.

Як зазначалося вище, рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька 27 березня 2009 року було ухвалено заочне рішення яким позов банку був задоволений у повному обсязі: розірвано кредний договір № 30-В/08 від 10 квітня 2008 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, єдиними доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 стали доводи про неправомірність видачі банком кредиту в іноземній валюті і недоведеність судом наявності такого права у банку на день видачі кредиту.

Статтею 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто, відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет КМУ).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно зі ст.2 Закону України « Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній валюті або іноземній валюті чи їх еквівалент Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених банків від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції,незалежно від виду валюти,яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги слід зазначити, що предметом спору, який розглядався в суді, був не спір про визнання правочину недійсним з підстав, які зазначені в апеляційній скарзі ОСОБА_1, а позов банку про розірвання з Позичальником, тобто ОСОБА_1 кредитного договору, умови якого вона не виконувала та звернення стягнення на іпотечне майно з підстав невиконання Позичальником умов кредитного договору.

Таким чином, доводи приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При подачі апеляційної скарги на рішення суду. ОСОБА_1 було заявлено клопотання про звільнення її від сплати судового збору у розмірі 1367,28 грн. через її майновий стан, отримання нею мінімальної заробітної плати, знаходженні на її утриманні неповнолітньої дитини.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України, Закону України « Про судовий збір», суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою суду від 02 квітня 2014 року клопотання було задоволено частково з відстроченням сплати судового збору, але не більше як до ухвалення судового рішення.

Керуючись ст.ст.307,308,315 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір» апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 27 березня 2009 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1367,28 грн.( одна тисяча триста шістдесят сім) грн. 28 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді