Справа № 2 - 2210 / 08
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 грудня 2008 року. м. Суми.
Зарічний районний суд м. Суми в складі : головуючого - судді Бойка В.Б.,
при секретарі - Міщенко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення,
В С Т А Н О В И В :
ПозивачкаОСОБА_1 мотивує свої вимоги тим, що вона з 2005 року зареєструвалася та постійно проживає у квартирі АДРЕСА_1. За даною адресою зареєстрована і відповідачка ОСОБА_2, яка фактично понад встановлені законодавством строки не користується спірним житлом без поважних причин. Позивачка просить визнати відповідачку такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Будучи незгодною з первісним позовом, ОСОБА_2звернулася з зустрічною позовною заявою ( а.с. 21, 92 ), в якій зазначає, що раніше даний будинок був гуртожитком та спірну кімнату вона отримала на умовах договору найму у зв»язку з роботою у ВАТ « Гумотехніка «. Починаючи з 2003 року вона була змушена доглядати за хворими родичами, проживати в іншому кінці міста та тимчасово поселити квартиранта. Саме в цій якості вона і прописала ОСОБА_1, остання вносила плату за користування приміщенням. До кінця 2007 року між сторонами не виникало ніяких суперечок, однак колиОСОБА_1 дізналася про намагання ОСОБА_2приватизувати спірне приміщення, то змінила замок на вхідних дверях та стала перешкоджати вільному доступу. ОСОБА_2 зазначає, що вона ніколи не втрачала інтересу до спірного житла, в ньому знаходяться її речі, житло нею було отримано на законних підставах, просить ухвалити рішення про вселення її до даної квартири.
В судовому засіданні сторони свої вимоги підтримали, зустрічні вимоги не визнали.
Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає , що в задоволенні первісного позову належить відмовити за необгрунтованістю, а зустрічний позов задовольнити, виходячи з наступного : судом встановлено, що спірне житлове приміщення розташоване в будинку, який раніше був гуртожитком та належав ВАТ « Гумотехніка «. На даний час гуртожиток прийнятий в комунальну власність, зареєстрований як будинок для тимчасового проживання малих сімей та переданий на обслуговування ПВКП « Рубін «, що підтверджується листом Управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради, а також рішеннями Сумського міськвиконкому №158 від 21.03.2006 року та №168 від 21.03.2006 року ( а.с. 46, 70 ).
ОСОБА_2 спірну кімнату отримала на умовах договору найму у зв»язку з роботою у ВАТ « Гумотехніка « у 2000 році, зареєстрована за даною адресою з липня того ж року ( а.с. 27, 87 ).
Починаючи з 2003 року ОСОБА_2 була змушена доглядати за хворими родичами, проживати в іншому кінці міста та тимчасово поселити квартиранта, який би оплачував утримання житла. Саме в цій якості і була прописанаОСОБА_1, яка і стала вносити плату за користування приміщенням, в т.ч. і від свого імені уклала договір на щодо його утримання ( а.с. 7-9, 11-13, 69 ).
На вимогу ОСОБА_1,ОСОБА_2 прописала її з 11.02.2005 року в своїй кімнаті, що підтверджується довідкою про реєстрацію та поквартирною карткою ( а.с. 24 ). Заява ОСОБА_2 про прописку не збереглася, встановити у якості кого та на яких умовах ОСОБА_1 наймач просила прописати, документально підтвердити неможливо.
До кінця 2007 року між сторонами не виникало ніяких суперечок з приводу користування спірним житлом.
Із довідки КП « Сумського міського бюро технічної інвентаризації « ( а.с. 48-56 ) вбачається, що більшість житлових приміщень в будинку 3 по вулиці Римського-Корсакова в м. Суми передана у власність їх мешканців.
Судом встановлено також, що напочатку 2008 рокуОСОБА_1 дізналася про намагання ОСОБА_2 приватизувати спірне приміщення, яка звернулася до КП « Сумського міського бюро технічної інвентаризації « для розробки відповідної технічної документації ( а.с. 25-27 ), після цього між сторонами виник спір.
ОСОБА_1 змінила замок на вхідних дверях та стала перешкоджати вільному доступуОСОБА_2 до спірного житлового приміщення, чим порушила її житлові права.
Відповідно до ч. 3 ст. 47 Конституції України та ч. 3 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути примусово позбавлений права користування житловим приміщенням інакше, як з підстав і в порядку, передбачених законом за відповідним рішенням суду.
Статтями ст.ст. 10-11 та 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше, як в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Суд вважає, щоОСОБА_1 не навела переконливих доказів у підтвердження своєї позиції, надані нею докази не спростовують доводи ОСОБА_2
Зокрема, судом встановлено, що ОСОБА_2 дійсно не має доступу до спірного житлового приміщення, такі перешкоди створені відповідачкою за зустрічним позовом. ОСОБА_2 не втрачала інтересу до спірного житла, в ньому знаходяться її речі, що підтверджується зверненнями позивачки до житлових та правоохоронних органів ( а.с. 28-29, 34-35 ), а також показаннями свідків з боку позивачки ОСОБА_2.
Таким чином, тимчасову відсутність останньої неможливо визнати неповажною, тому зустрічний позов підлягає задоволенню, а ОСОБА_2 належить вселити до кімнати АДРЕСА_1. В задоволенні ж первісного позову належить відмовити за необґрунтованістю.
Окрім того, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають і з огляду на наступне.
Як зазначалося вище, ОСОБА_1 була вселена в спірне приміщення в той період часу, як будинок ще мав статус гуртожитку. Порядок користування гуртожитком регулювався ст.ст. 127-130 ЖК України, Примірним положенням про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 р. № 208. Правові відносини, в які вступає власник гуртожитку та працівник, за своїм характером має ознаки договору найму ( з певними виключеннями ). Права та обов»язки користувача житловою площею в гуртожитку визначені пунктами 16-19 вищевказаного Примірного положення про гуртожитки. В силу спеціального правового режиму гуртожитків, їх користувачі обмежені в окремих правах у порівнянні з наймачами звичайної житлової площі в будинках державного та громадського житлового фонду. Окремі загальні норми житлового законодавства або взагалі не застосовуються, або застосовуються з певними обмеженнями.
Зокрема, відповідно до пунктів 2, 14 та 17 Примірного положення про гуртожитки, гуртожитки призначаються для проживання робітників у період роботи. Вселення в гуртожиток провадиться на підставі рішення адміністрації підприємства та відповідного профспілкового комітету, а також ордеру. Вселення інших членів сім»ї наймача ( окрім неповнолітніх дітей ) допускається лише з дозволу адміністрації підприємства та відповідного профспілкового комітету.
Судом встановлено, що сторони не перебувають в родинних відносинах, а ОСОБА_1, на час вселення в гуртожиток, не перебувала з ВАТ « Гумотехніка « в трудових відносинах. Таким чином, вселення відповідачки за зустрічним позовом в спірне житлове приміщення неможливо визнати таким, що відповідає чинному законодавству.ОСОБА_1 вселилися в спірну кімнату з дозволу наймача, проживає там тимчасово, доказів дотримання порядку її вселення по справі не зібрано.
За таких обставин, ОСОБА_1 не набула самостійного права користування спірним житлом та не набула права захищати свої права та інтереси шляхом визнання наймача ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1 належить стягнути на користь ОСОБА_2 8 гривень 50 копійок в рахунок повернення судового збору та 7 гривень 50 копійок в рахунок повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 9, 64-65, 71-72, 127-130 ЖК України, Примірним положеннями про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 р. № 208, ст.ст. 10-11, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необгрунтованістю.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.
Вселити ОСОБА_2 до кімнати АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8 гривень 50 копійок в рахунок повернення судового збору та 7 гривень 50 копійок в рахунок повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а разом : 16 гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження або апеляційну скаргу не було подано.
СУДДЯ В.Б. БОЙКО