АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа №22-ц/796/4879/2014 Головуючий у 1 інстанції - Мазур І.В.
м. Київ Доповідач - Борисова О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: Калініній Я.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 лютого 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором та
за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про встановлення факту прострочення новим кредитором повідомлення про зміну кредитора, зобов'язання укласти додаткову угоду про переуступку прав кредитора, припинення обліку неправомірно нарахованих зобов'язань,-
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2013 року позивач ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором в сумі 111 453 грн. 51коп., з яких: тіло кредиту - 85 893 грн. 82 коп., відсотки - 25 559 грн. 70 коп. та вирішити питання судових витрат.
В мотивування вимог посилався на те, що відповідачами порушено умови договорів кредиту та поруки в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування.
Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ «Дельта Банк» в якій просив: встановити факт прострочення новим кредитором ПАТ «Дельта Банк» повідомлення належним чином боржника ОСОБА_2 про зміну кредитора за кредитним договором № 2192/ФКВ-07 від 11 грудня 2007 року, укладеного між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2, зобов'язати ПАТ «Дельта Банк» укласти з ОСОБА_2 додаткову угоду про перепустку ПАТ «Дельта Банк» прав кредитора за кредитним договором № 2192/ФКВ-07, зміни реквізитів для сплати кредитних зобов'язань та подовжити строк дії кредитного договору № 2192/ФКВ-07, укладеного між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 встановивши термін виконання зобов'язання до 10 грудня 2016 року та зобов'язати ПАТ «Дельта Банк» припинити облік неправомірно нарахованих зобов'язань (прострочення платежу тіла та відсотків за кредитним договором) ОСОБА_2 за кредитним договором № 2192/ФКВ-07, внаслідок прострочення кредитора та вважати їх незаконними і покласти на ПАТ «Дельта Банк» судові витрати.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 лютого 2014 року позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 третя особа: ТОВ «Український промисловий банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість по кредитному договору в розмірі 84 437грн. 89 коп. заборгованість за відсотками в розмірі 24 678 грн. 94 коп., а всього 109 116 грн. 83 коп., також з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судовий збір по 545 грн. 58 коп. з кожного.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічні позовні вимоги.
Посилається на те, на те, що з дня укладення кредитного договору ОСОБА_2 сплачував у строк щомісячні платежі на погашення кредиту в розмірі 269 доларів США 21 цент, що передбачено п.2.4. кредитного договору. Останній платіж здійснено 18 червня 2010 року, що підтверджується квитанцією. 16 липня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до відділення №31 ТОВ «Укрпромбанк», де йому повідомили, що більше платежі у нього не будуть прийматися у зв'язку з припиненням діяльності банку. На початку вересня 2010 року з ним зв'язалися по телефону працівники ПАТ «Дельта Банк» та повідомили, що ОСОБА_2 винен ПАТ «Дельта Банк» гроші за договором, укладеним між ним та ТОВ «Український промисловий банк», оскільки кредитором за даним договором є вже ПАТ «Дельта Банк». Він неодноразово звертався до відділення банку з вимогою надати інформацію, з якої причини кредитором за кредитним договором є ПАТ «Дельта Банк» та відповідно змінити реквізити для сплати кредитних вимог. Однак працівники ПАТ «Дельта Банк» обмежувалися відмовками. У травні 2012 року ОСОБА_2 стало відомо, що 30 червня 2010 року між ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Український промисловий банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Український промисловий банк» на користь ПАТ «Дельта Банк», однак офіційного повідомлення та належним чином засвідчених документів ні від ТОВ «Український промисловий банк», ні від ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_2 не надходило.
Представник відповідачів в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Позивач ПАТ «Дельта Банк» та третя особа: ТОВ «Український промисловий банк» в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені про місце і час судового засідання, а тому колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачів, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи первісний позов частково, суд виходив з того, що відповідачі взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та договором поруки не виконали, заборгованість у повному обсязі не погашена, тому відповідачі мають відповідати за зобов'язаннями солідарно.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Статтями 553 та 554 ЦК України передбачено, що поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст.1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Аналіз норм вказує на те, що порука та відповідальність поручителя припиняються лише після виконання боргових зобов'язань в повному обсязі.
Судом встановлено, що 11 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Український промисловий банк», активи якого та кредитні зобов'язання були передані позивачу згідно укладеного договору між позивачем, ТОВ «Український промисловий банк» та Національним банком України 30 червня 2010 року, був укладений кредити договір №2192/ФКВ-07, згідно якого банк надав ОСОБА_2 кредитні кошти в розмірі 19383 доларів США з розрахунку 10,50% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 11 грудня 2007 року по 10 грудня 2013 року, (а.с.6-13).
11 грудня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки №2192/2/ПОР-07, згідно якого, поручитель зобов'язувався відповідати перед банком по зобов'язаннях за кредитним договором.
Позивач виконав свої зобов'язання та надав кошти відповідачу ОСОБА_2, проте останній свої зобов'язання належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Судом першої інстанції було вірно розраховано те, що сума заборгованості станом на 11 квітня 2013 року по тілу кредиту становить 10563, 98 доларів США, що за курсом НБУ становить 84437 грн. 89 коп. та заборгованість за відсотками становить 24678 грн. 94 коп.
Таким чином, колегія суддів погоджується з аргументованим висновком суду першої інстанції про те, що умови договору відповідачами не виконуються належним чином, а тому з останніх підлягає стягненню солідарно заборгованість в розмірі 109 116 грн. 83 коп.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні зустрічного позову, з огляду на наступне.
Умовами ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до ч.2 ст.1082 ЦК України боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Частиною 2 ст.516 ЦК України передбачено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка
є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржником доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Таким чином, заміна у зобов'язанні кредитора на підставі договору факторингу не припиняє прав та обов'язків боржника.
У разі, якщо боржник не одержав від клієнта або фактора письмові повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, а також доказів відступлення права грошової вимоги, він вправі здійснити платіж клієнтові (первісному кредитору) на виконання свого обов'язку перед ним.
З матеріалів справи вбачається, що 30 червня 2010 року між ПАТ«Дельта Банк», ТОВ «Український промисловий банк» та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Український промисловий банк» на користь ПАТ «Дельта Банк».
Відповідно до п.13 Регламенту щодо послідовності дій ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» в процесі прийому/передачі активів ТОВ «Укрпромбанк» відповідно до договору про передачу активів ТОВ «Укрпромбанк» від 30 червня 2010 року з метою підтвердження факту переведення прав вимоги ТОВ «Укрпромбанком» на користь ПАТ «Дельта Банку» та фактичної заборгованості позичальників за кредитними договорами між ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено акт звірки №1, згідно якого під № 9860 зазначений і кредитний договір №2192/ФКВ-07, який був укладений ОСОБА_2
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту вбачається, що ОСОБА_2 припинив погашати заборгованість по кредиту та сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом, починаючи з 1 липня 2010 року.
На виконання вимог ст.1082 ЦК України та п.4.8.1., 4.8.2. договору факторингу на адресу відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПАТ «Дельта Банк» направив досудову вимогу з повідомленням про відступлення права вимоги за кредитним договором, що підтверджується копією відповідного повідомлення, списком згрупованих поштових, повідомлень (а.с.211-214).
При цьому відповідачу ОСОБА_2 було роз'яснено, що усі платежі в якості погашення заборгованості за кредитним договором №2192/ФКВ-07 необхідно спрямовувати на рахунок ПАТ «Дельта Банк».
Отже, узагальнюючи підстави для відмови у задоволенні апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що права ОСОБА_2 не порушені, оскільки він не сплачував заборгованість за кредитом починаючи з 01 липня 2010 року, а відступлення права вимоги відбулося 30 червня 2010 року.
Тобто, відповідачі не були позбавлені можливості навіть сплачувати кошти на рахунок ТОВ «Український промисловий банк».
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, і на законність оскаржуваного рішення не впливають.
Рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального права, внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: