АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/1701/2014 Головуючий у 1 інстанції - Тригубенко А.О.

м. Київ Доповідач - Борисова О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.

при секретарі: Калініній Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд» на рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд» про стягнення заборгованості за договором оренди майна,-

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2012 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив стягнути заборгованість з відповідача за договором оренди в розмірі 2199292 грн. 45 коп., у тому числі основний борг в сумі 1522579 грн. 52 коп., пеню в розмірі 477612 грн. 71 коп., інфляційні втрати на суму 105689 грн. 55 коп. та три проценти річних в сумі 93410 грн. 68 коп. за весь час прострочення виконання зобов'язань.

В мотивування вимог посилалися на те, що відповідач не виконує умови договору оренди, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню у судовому порядку, оскільки добровільно виконати свої зобов'язання товариство відмовляється.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17 липня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Алекс Буд» на користь ОСОБА_2 за договором оренди майна №01/10/ОР від 01.09.2008 року основний борг по орендній платі з урахуванням індексу інфляції за період часу з 29.11.2009 року по 12.11.2012 pоку у загальній сумі 925 813 грн. 56 коп., три процентів річних - 49180 грн. 45 коп. від простроченої суми за весь час прострочення, та пеню за період часу з 05.12.2011 року по 05.06.2012 року в сумі 8557 грн. 35 коп., всього суму 982551 грн. 36 коп.

Стягнуто з ТОВ «Алекс Буд» у дохід держави судовий збір у сумі 3441 грн.

Не погодившись з рішенням суду представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу та посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати в частині вимог позивача, які були залишені без задоволення та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги представник вказує, зокрема, що факт наявності мораторію, встановленого ухвалою господарського суду м. Києва від 14 січня 2009 року є обставиною, яка зупинила перебіг строку позовної давності.

Крім того, відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 21.04.2011 року № 37/403 інфляційні втрати та 3 % річних не є штрафними санкціями, а носять компенсаційний характер.

В свою чергу, не погоджуючись з рішенням суду, відповідач також звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Вказує на те, що 01.11.2010 року орендодавцем виставлялися рахунки і фіксованим розміром місячної орендної плати в сумі 18360 грн., що підтверджує факт прийняття пропозиції та внесення змін до договору оренди, а саме зменшення розміру орендної плати та закріплення її у фіксованій сумі.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи апеляційної скарги позивача підтримав та просив її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором оренди майна 29.11.2012 року, відповідач заявив про застосування позовної давності, відповідно до розрахунку в межах позовної давності сума основного боргу за період часу с з 29.11.2009 року по 12.11.2012 року включно складає 794800 грн., інфляційні втрати - 121013 грн. 56 коп., три процента річних - 48180 грн.45 коп., нарахована пеня відповідно до п.3.9 договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожень день прострочення за період часу з 05.12.2011 року по 05.06.2012 року в порядку ч.6 ст.232 ГК України - у сумі 8557 грн. 35 коп., а загальна сума заборгованості за договором оренди майна складає 982551 грн. 36 коп.

Проте, в повній мірі з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки такого висновку суд дійшов, не з'ясувавши дійсні обставини спору, не перевіривши доводи і заперечення сторін та без належної оцінки доказів.

Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права є підставою відповідно до ст.309 ЦПК України до скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст.ст.213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони стверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Згідно з ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом встановлено, що 01.09.2008 pоку ФОП ОСОБА_4 на підставі договору оренди майна № 01/10/ОР, укладеного в письмовій формі, передала відповідачу ТОВ «Алекс Буд», у строкове, платне користування приміщення АДРЕСА_1, площею 122,40 кв.м, 1/2 частина якого належить їй на праві власності, та 1/2 частина - на умовах суборенди, на строк до 01.08.2011 року, тобто, на 2 роки 11 місяців ( т.1 а.с.10-14).

Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 12.10.2012 року та додаткової угоди до цього договору від 30.01.2013 pоку, ФОП ОСОБА_4 відступила позивачу право вимоги до відповідача ТОВ «Алекс Буд» щодо належного виконання зобов'язань за договором оренди від 01.09.2008 pоку в частині стягнення орендної плати у повному обсязі, у тому числі: суми основного боргу, інфляційних втрат, трьох процентів річних та нарахованої пені, за період з моменту неналежного виконання зобов'язань до їх фактичного виконання, про що повідомила боржника 17.10.2012 року ( т.1 а.с. 17-19, 117).

Статтею ст.764 ЦК України визначено,що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

За таких обставин, вірним є висновок суду про те, що договір оренди майна № 01/10/ОР від 01.09.2008 року по закінченню строку дії був пролонгований сторонами у порядку ст.764 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

23.10.2012 pоку відповідач отримав повідомлення орендодавця про розірвання договору, проте, по заборгованості з орендної плати не розрахувався, приміщення за актом приймання-передачі не передав.

Згідно з ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту

Сторони договору оренди майна №01/10/ОР від 01.09.2008 року визначили, що зміна або розірвання даного договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом 20 днів. Одностороння відмова від виконання договору та внесених змін не допускається, за винятком випадків, передбачених даним договором.

Таким чином, договором оренди майна №01/10/ОР від 01.09.2008 року не передбачена обов'язковість оформлення змін до договору шляхом укладення окремих додаткових угод.

Правочини господарюючих суб'єктів - юридичних осіб із фізичними особами (за винятком тих правочинів, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення) підлягають згідно з п.2 ч.1 ст. 208 ЦК України вчиненню у письмовій формі.

Водночас, за змістом ч.1 ст.207 ЦК України дво- або багатосторонні правочини (договори), які повинні укладатися в письмовій формі, можуть укладатися, зокрема, шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами, засобами електронного зв'язку тощо за підписами сторін, які їх надсилають.

Частиною 2 ст.205 ЦК України визначено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» факти здійснення господарських операцій фіксуються у первинних документах, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У ході розгляду справи відповідачем були надані направлені йому ФОП ОСОБА_4

рахунків-фактур №ОР-11/2010 від 05.11.2010 року, які відповідали визначеним законом вимогам до первинних документів, (із зазначенням призначення платежу до оплати - «орендна плата за листопад 2010 року», із вказівкою суми орендної плати за відповідний місяць - 18360 грн.), №ОР-12/2010 від 06.12.2010 року (орендна плата за грудень 2010 року, сума - 18360 грн.), №ОР-01/2011 від 06.01.2011 року (орендна плата за січень 2011 року, сума - 18360 грн.), №ОР-02/2011 від 02.02.2011 року (орендна плата за лютий 2001 р., сума - 18360 грн.), №ОР-03/2011 від 01.03.2011 року (орендна плата за березень 2011 р., сума - 18360 грн.), №ОР-04/2011 від 05.04.2011 року (орендна плата за квітень 2011 р., сума - 18360 грн.), №0Р-05/2011 року від 05.05.2011 року (орендна плата за травень 2011 року, сума - 18360 грн.), №ОР-06/2011 від 03.06.2011 року (орендна плата за червень 2011 року, сума - 18360 грн.), №ОР-07/2011 від 05.07.2011 року (орендна плата за липень 2011 року, сума - 18360 грн.).

При цьому, у ході судового розгляду позивач також не спростовував підписання вказаних рахунків-фактур орендодавцем - ФОП ОСОБА_4

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що у період з листопада 2010 року по липень 2011 року сторони договору оренди майна №01/10/ОР від 01.09.2008 року узгодили зміну розміру щомісячної орендної плати у сумі 18360,00 грн. шляхом виставлення орендодавцем - ФОП ОСОБА_4 рахунків-фактур та вчиненням відповідачем як орендарем конклюдентних дій - їх оплати.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано сплачену ТОВ «Алекс-Буд» 08.12.2008 року орендну плату в розмірі 20 000 грн., оскільки згідно з випискою по банківському рахунку ТОВ «Алекс-Буд» (т. 2 а.с. 40) як призначення платежу вказано: «За оренду офісу зг. дог. №01/10/ОР від 01.10.2008 року, без ПДВ», кореспондент - отримувач платежу: «СПД ОСОБА_4», а платіжні реквізити отримувача платежу відповідають тим, що зазначались орендодавцем ФОП ОСОБА_4 у виставлених на ТОВ «Алекс-Буд» вищезгаданих рахунках-фактурах.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги позивача щодо зупинення на підставі п. 2 ч.1 ст. 263 ЦК України перебігу строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості по орендній платі, інфляційних втрат, трьох процентів річних за період з 01.08.2008 року по 25.12.2010 року, з огляду на наступне.

Згідно з п.2 ч.1 ст.263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство) містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, у т.ч. з питань правового регулювання порядку виконання та задоволення вимог кредиторів боржником.

Для цілей Закону про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (стаття 1 даного Закону).

На відміну від пункту 2 ч.1 ст.263 ЦК України мораторій у справі про банкрутство вводиться не внаслідок прийняття законодавчого акту, а на підставі рішення суду, а саме - ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів (ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, яка була чинна на час спірних правовідносин).

При цьому, апелянт ОСОБА_2 помилково ототожнює мораторій в загально-цивільному розумінні ЦК України як відстрочення виконання зобов'язання з мораторієм в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» як зупиненням виконання боржником грошових зобов'язань, оскільки в першому випадку відбувається зупинення строків для звернення до суду за захистом порушеного права, а у другому випадку відбувається зупинення задоволення вимог окремих категорій кредиторів за рахунок майна боржника незалежно від того, звертались вони до суду за захистом порушеного права чи ні.

З моменту введення мораторію у справі про банкрутство боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.01.2009 року порушено провадження у справі № 44/35-б про банкрутство ТОВ «Алекс Буд» за заявою ТОВ «ВІШКомбуд» в порядку загальних норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній до 19.01.2013 року), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, зупинено виконання боржником грошових зобов'язань та заборонено посадовим особам боржника вчиняти дії щодо відчуження майна.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.12.2010 рокуу справі № 44/35-б заяву ТОВ «ВІШКомбуд» про порушення справи про банкрутство ТОВ «Алекс Буд» залишено без розгляду, ухвалено припинити дію мораторію. Зобов'язано державного реєстратора Подільської районної у місті Києві державної адміністрації внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про залишення заяви ТОВ «ВІШКомбуд» про порушення справи про банкрутство ТОВ «Алекс Буд» без розгляду.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що введення ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.01.2009 року мораторію не зупиняло обов'язок боржника (ТОВ «Алекс Буд») по виконанню поточних зобов'язань по сплаті орендних платежів після порушення справи про банкрутство.

Згідно з абзацом 2 ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, яка була чинна на час спірних правовідносин, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведена норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржникові, стосовно якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи зі змісту Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Вказана позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12.03.2013 року у справі № 3-71гс12, від 01.10.2013 року по справі №3-27гс13 та в силу приписів ст.11128 ГПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та для всіх судів України, які застосовують ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Отже, у позивача та ФОП ОСОБА_4 відсутні підстави нараховувати ТОВ «Алекс Буд» пеню за прострочку сплати орендної плати у період дії введеного Господарським судом м. Києва мораторію на задоволення вимог кредиторів - з 14.01.2009 року по 25.12.2010 року.

У той же час суми інфляційних втрат, проценти за користування чужими грошима носять компенсаційний характер та в розумінні ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, яка була чинна на час спірних правовідносин, не можуть бути кваліфіковані як заходи відповідальності боржника ТОВ «Алекс Буд» за порушення грошових зобов'язань по сплаті орендної плати, а тому згідно з ч.4 ст.12 цього Закону на них не розповсюджується дія чинного протягом 14.01.2009 року по 25.12.2010 року мораторію. (Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 08.11.2010 року по справі №4/719 та від 15.11.2010 року у справі №4/720).

Згідно з ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст.ст.257, 258 ЦК України на вимоги позивача про стягнення основної суми боргу по орендній платі, інфляційних втрат та трьох процентів річних розповсюджується загальна позовна давність у три роки, а на вимоги по сплаті пені за прострочку сплати орендної плати - скорочена позовна давність строком у один рік.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у наданих суду першої інстанції поясненнях наполягав на застосуванні позовної давності при вирішенні позовних вимог ОСОБА_2 (т.1 а.с.150 - 152).

Згідно з ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

З огляду на те, що пунктом 3.5 договору оренди було чітко встановлено строки сплати ТОВ «Алекс Буд» орендної плати (орендна плата за перший місяць - у день підписання акту приймання-передачі, наступні платежі - не пізніше 5 числа поточного місяця), а також відсутність в матеріалах справи належних доказів поважності причин пропуску орендодавцем ФОП ОСОБА_4 позовної давності, колегія суддів приходить до висновку про правомірність відхилення позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення заборгованості з ТОВ «Алекс Буд» по орендній платі, пені, інфляційним втратам та річним процентам, заявленим з пропуском вказаних у ст.ст. 257, 258 ЦК України строків позовної давності.

Відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як встановлено судом, 08.12.2008 року орендар сплатив ФОП ОСОБА_4 20 000 грн. з призначенням платежу «За оренду офісу зг. дог. №01/10/ОР від 01.10.2008 року, без ПДВ».

Судова колегія враховує, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, зокрема, в розумінні ст.264 ЦК України належить часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Однак, оскільки виконання зобов'язань орендаря - ТОВ «Алекс Буд» по сплаті орендної плати у договорі оренди передбачалось у вигляді періодичних щомісячних платежів і відповідач платежем 08.12.2008 року вчинив дії (здійснив перерахування орендної плати), що свідчить про визнання ним зобов'язання лише по сплаті орендної плати за період з 01.09.2008 року по 08.12.2008 року, то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших майбутніх платежів.

При цьому, строк позовної давності по стягненню заборгованості по орендній платі, що виникла до 08.12.2008 року (з врахуванням її переривання) закінчився 09.12.2011 року.

Згідно з ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 12.10.2012 року фізична особа - підприємець ОСОБА_4 як первісний кредитор передала, а ОСОБА_2 як новий кредитор прийняв право вимоги належного виконання зобов'язань та став кредитором за договором оренди майна №01/10/ОР від 01.09.2008 року.

За договором про відступлення права вимоги від 12.10.2012 року позивач отримав право вимагати від ТОВ «Алекс Буд» як боржника належного виконання зобов'язань за договором оренди майна №01/10/ОР від 01.09.2008 року, у т.ч., але не виключно: сплату неустойки, відшкодування збитків, моральної шкоди.

Таким чином, до позивача перейшли права ФОП ОСОБА_4 щодо нарахування та застосування до ТОВ «Алекс Буд» штрафних санкцій з урахуванням статусу ФОП ОСОБА_4 як суб'єкта господарської діяльності та господарсько-правового характеру відносин сторін договору оренди.

В силу приписів ч.2 ст. 9 ЦК України особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються законом.

Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229 - 232, 234 ГК України та нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Встановлений ч.6 ст.232 ГК України строк не є позовною давністю, а є періодом часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Згідно відмітки Подільського районного суду м. Києва позов подано 29.11.2012 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням скороченого річного строку позовної давності період нарахування пені за прострочку ТОВ «Алекс Буд» у сплаті орендної плати судом першої інстанції не вірно визначений (як з 05.12.2011 року по 05.06.2012 року). Вірним нарахуванням пені за порушення відповідачем строків сплати орендної плати згідно з ч.6 ст.232 ГК України є період з 29.11.2011 року по 29.05.2012 року.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на порушення судом першої інстанції положень ст.ст. 632, 762 ЦК України, 3.1 - 3.3 договору оренди в частині розрахунку та стягнення суми основного боргу по орендній платі.

Так, згідно з ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Розмір плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном (ст.762 ЦК України).

Пунктами 3.1 - 3.3 договору оренди передбачено, що розмір орендної плати за повний календарний місяць користування орендованим приміщенням та майном розраховується за формулою: Опл.міс. = Опл.баз. х Іп.р., де Опл.баз. - розмір місячної орендної плати за базовий місяць оренди; Іп.р. - індекс інфляції за минулий місяць. Розмір місячної орендної плати за повний календарний місяць користування орендованим приміщенням та майном за базовий місяць складає 27300 грн.

Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування місячної орендної плати попереднього місяця на індекс інфляції за попередній місяць (пункт 3.3 договору оренди).

Відповідно до ч.1 ст.284 ГК Україниорендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди. В свою чергу, сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення згідно з ч.2 ст.625 ЦК України є правовим наслідком прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Отже, індексація заборгованості у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України(період індексації: з моменту прострочення до повного виконання) та індексація поточної орендної плати у відповідності до умов договору (період індексації: попередній місяць) не є тотожними поняттями, а тому твердження суду першої інстанції про неправомірне повторне коригування позивачем на індекс інфляції вже проіндексованої суми заборгованості по орендній платі та порушення ст.625 ЦК України є безпідставним.

Враховуючи позовні вимоги та розрахунок стягуваних сум ОСОБА_2 станом на 12.11.2012 року, заяву відповідача про застосування позовної давності при вирішенні спору, а також існуючий з 14.01.2009 року по 25.12.2010 року мораторій на задоволення вимог кредиторів (дата набрання ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.12.2010 року про припинення мораторію), колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню перерахована апеляційним судом заборгованість в наступному розмірі:

сума основного бору по орендній платі за період з 29.11.2009 року по 12.11.2012 року в розмірі 905 367 грн.;

інфляційні втрати за період з 29.11.2009 року по 12.11.2012 року в розмірі 26133,12 грн.;

три проценти річних за ст.625 ЦК України за період з 29.11.2009 року по 12.11.2012 року в розмірі 35824,64грн.;

пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 29.11.2011 року по 29.05.2012 року (пункт 3.9 договору оренди, ч. 6 ст. 232 ГК України) в розмірі 11478,92 грн.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову частково.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд» - задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд» про стягнення заборгованості за договором оренди майна - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд», код ЄДРПОУ 3238481 на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 суму основного боргу за договором оренди майна №01/10/ОР від 01 вересня 2008 року у розмірі 905 367 грн., суми інфляційних втрат у розмірі 26 133 грн.12 коп., три відсотки річних у розмірі 35 824 грн. 64 коп. та пені у розмірі 11 478 грн. 92 коп., а всього суму 978 803 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Буд» на користь держави судовий збір у розмірі 3441 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: