ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" травня 2014 р. Справа № 914/89/14
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Дякович О.В.
суддів Данко Л.С.
Якімець Г.Г.
При секретарі судового засідання Мазепа Н.В.
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Європейська будівельна компанія", м. Жовква, Львівської області, без номера від 03.03.14 року (вх. № 01-05/1038/14 від 06.03.2014 року)
на рішення господарського суду Львівської області від 26.02.2014 року
у справі № 914/89/14
за позовом: Дочірнього підприємства "Європейська будівельна компанія", м.Жовква, Львівської області
до відповідача-1: Жовківської міської ради Жовківського району, м. Жовква, Львівської області
до відповідача-2: Реєстраційна служба Жовківського районного управління юстиції Львівської області, м. Жовква, Львівської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Червоноградське міжміське Бюро технічної інвентаризації, м. Червоно град, Львівської області
про: скасування свідоцтва та визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Львівської області від 26.02.2014 року у цій справі (суддя Т.Рим) відмовлено у задоволенні позовних вимог до Жовківської міської ради про скасування свідоцтва на право власності від 29.12.2010 року та припинено провадження в частині позовних вимог до Реєстраційної служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про скасування свідоцтва на право власності на будинок №11 по вулиці Петлюри С. у місті Жовква. Зупинення провадження у справі в частині позовних вимог до Реєстраційної служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області суд першої інстанції мотивував це тим, що стороною у господарській справі може бути юридична особа, а позивач звернувся з позовом до структурного підрозділу - Реєстраційної служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області, яка є відособленим підрозділом без права юридичної особи.
Не погодившись з оскаржуваним рішенням господарського суду Львівської області від 26.02.2014 року Дочірнє підприємство "Європейська будівельна компанія" звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, без номера від 03.03.14 року (вх. № 01-05/1038/14 від 06.03.2014 року), в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 28.02.2013 року по справі № 914/89/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Свої доводи апелянт аргументує тим, що відсутні підстави для припинення провадження в частині позовних вимог до відповідача-2. Крім того, зазначає, що якщо місцевий суд вважає такого відповідача неналежним, то він зобов'язаний не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Також скаржник не погоджується з відмовою у задоволенні позову до Жовківської міської ради про скасування свідоцтва та визнання права власності, покликаючись на те, що за результатами державної реєстрації права власності було видано єдине свідоцтво на право власності на будинок №11 по вулиці Петлюри С. у місті Жовква. Разом з тим, щодо квартир, які знаходяться у вказаному будинку, було зареєстровано право власності на окремі квартири та видано окремі правовстановлюючі документи їх власникам. Таким чином, оскільки свідоцтво на право власності на нерухоме майно видане на об'єкт, щодо якого вже проведена державна реєстрація, то таке свідоцтво на право власності підлягає скасуванню.
Відповідачі та треті особи вимоги ухвал Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 року та від 26.03.2014 року в частині подання документально обґрунтованих відзивів не виконали.
Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, наведених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 року.
Сторони участі уповноважених представників в дане судове засідання не забезпечили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 року.
Враховуючи ту обставину, що сторони належним чином були повідомлені про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Львівської області від 26.02.2014 року у справі № 914/89/14 - залишити без змін, виходячи з наступного.
Стаття 316 Цивільного кодексу України передбачає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч.1, 4 ст. 182 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
Аналізом матеріалів справи колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду встановлено, що рішенням виконавчого комітету Жовківської міської ради №516 від 23.12.2010 р. вирішено оформити право власності на 56-ти квартирний житловий будинок з магазином промтоварів по вулиці С. Петлюри, 11 в м. Жовкві загальною площею будинку 5.334,00 м2, в тому числі загальна площа квартир - 4.374,60 м2, площа вбудованих приміщень - 416,60 м2 дочірньому підприємству "Європейська будівельна компанія".
29.12.2010 р. виконкомом Жовківської міської ради видано позивачу свідоцтво на право власності на нерухоме майно на житловий будинок по вулиці С. Петлюри, будинок 11, місто Жовква, Львівська область. Житловий будинок складають: 56 квартир та магазин промтоварів, А-8, загальна площа 5.334,0 м2.
Комунальним підприємством Львівської обласної ради "Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації" видано витяг від 29.12.2010 р. №28553116 про державну реєстрацію права власності на житловий будинок по вулиці С. Петлюри, будинок 11, місто Жовква, Львівська область. Житловий будинок належить на праві приватної власності дочірньому підприємству "Європейській будівельній компанії".
Інспекцією ДАБК у Львівській області видано сертифікат відповідності №ЛВ001559 від 15.12.2010 р. на 56-ти квартирний 8-ми поверховий з мансардою житловий будинок з магазином промтоварів загальною площею будинку 5.334,00 м2, в тому числі загальна площа квартир - 4.374,60 м2, площа вбудованих приміщень - 416,60 м2 по вулиці С. Петлюри, 11 в м. Жовкві, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджує його готовність до експлуатації.
Звертаючись з даним позовом до суду, ДП "Європейська будівельна компанія" просить визнати недійсним свідоцтво про право власності , видане виконавчим комітетом Жовківської міської ради 29.12.2010 року, згідно рішення №516 від 23.12.2010 року.
Згідно ст.393 ч.1 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Відповідно до п.10 ч. 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Такий же спосіб захисту порушених прав власника передбачений ст.393 ч.1 ЦК України.
Разом з тим, для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи є оспорюване свідоцтво про право власності, видане виконавчим комітетом Жовківської міської ради, актом органу місцевого самоврядування.
Так, відповідно до ч.6, ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення.
Таким чином, відповідно до цього Закону єдиним актом який приймає виконавчий комітет міської ради є рішення і саме рішення виконкому як акт органу місцевого самоврядування може бути оскаржене в судовому порядку відповідно до ч.10 ст.59 ЗУ " Про місцеве самоврядування в Україні" , ст.16 ч.2 п.10 ЦК, ст.20 ч.2 ГК ст.393 ч.1 ЦК.
Крім того, відповідно до п.1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/35 від 26.01.2000р. - акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані. Апеляційний господарський суд зазначає, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, а не документом, на підставі якого набувається чи припиняється право власності. При цьому свідоцтво про право власності не може вважатися актом ненормативного характеру, оскільки воно самостійно не породжує певні правові наслідки, а є лише похідним документом від рішення. Свідоцтво про право власності, видане на підставі відповідного акта, не може виступати предметом спору, оскільки не має статусу акта державного чи іншого органу.
Отже, оспорюване позивачем свідоцтво про право власності, видане виконавчим комітетом Жовківської міської ради 29.12.2010 року, згідно рішення №516 від 23.12.2010 року, не є актом органу місцевого самоврядування і не підлягає визнанню незаконним та скасуванню відповідно до ст.393 ЦК в зв'язку із не визнанням незаконними та скасуванням відповідних пунктів рішень на підставі якого воно видавалося.
За таких обставин, колегія суддів Львівського апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про скасування свідоцтва на право власності на будинок №11 по вулиці Петлюри С. у місті Жовква, а тому суд правомірно відмовив в задоволенні цієї позовної вимоги.
Щодо посилань скаржника на ту обставину, що судом першої інстанції безпідставно було припинено провадження у даній справі в частині позовних вимог до Реєстраційної служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області (відповідача - 2) та не було замінено первісного відповідача належним відповідачем слід зазначити наступне.
Місцевим судом встановлено та, як вбачається з Положення про Реєстраційну службу Жовківського районного управління юстиції (затвердженого наказом Жовківського районного управління юстиції від 14.11.2011 р. №71) Реєстраційна служба Жовківського районного управління юстиції підпорядковується Державній реєстраційній службі України (Укрдержреєстр) і безпосередньо реєстраційній службі Головного управління юстиції та є структурним підрозділом Жовківського районного управління юстиції, що забезпечує реалізацію повноважень Укрдержреєстру.
З вищенаведеного вбачається, що що Реєстраційна служба Жовківського районного управління юстиції Львівської області ( відповідач - по справі) не є юридичною особою.
За приписами ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 64 Господарського кодексу України функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.
Частиною 1 статті 95 Цивільного кодексу України передбачено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Відповідно до ч. 3 ст. 95 ЦК України, філії та представництва не є юридичними особами.
З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого юридичною особою.
Разом з тим, філії та представництва, інші відокремлені підрозділи наділяються певною господарською компетенцією. Однак, не маючи статусу юридичної особи, такі підрозділи не наділяються самостійною господарською процесуальною правоздатністю та дієздатністю, що однозначно передбачено для юридичних осіб (статті 91 та 92 ЦК України).
Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається юридичною особою у Положенні про відокремлений підрозділ (філію), або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу (філії). Однак стороною у справі має бути юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.
У зазначених випадках, провадження у справі належить припинити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, що повністю відкидають можливість судочинства.
Існування норм, що регулюють припинення провадження у справі, викликано необхідністю вилучати з процесу судочинства справи, порушені за позовами, що подані на підставі помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду, або внаслідок розпорядчих дій сторін. При виявленні встановлених законодавством обставин відсутня необхідність розгляду справи по суті та винесення рішення. Припинення провадження у справі відбувається у випадках, коли неможливий судовий захист особи у господарському суді.
Суд за наявності викладених у ГПК підстав зобов'язаний припинити провадження у справі незалежно від того, чи подали сторони відповідне клопотання.
На підставі вищенаведеного, місцевим господарським судом правомірно припинено провадження в частині позовних вимог до відповідача - 2, враховуючи те, що стороною у господарській справі може бути юридична особа, а позивач звернувся з позовом до структурного підрозділу - Реєстраційної служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області, яка є відособленим підрозділом без права юридичної особи.
Посилання апелянта на ту обставину, що судом не було замінено первісного відповідача належним відповідачем судова колегія вважає безпідставним з огляду на те, що ст. 24 ГПК України не передбачає обов'язку господарського суду заміни відповідача по справі, а є його правом, що реалізується судом виходячи із загальної оцінки обставин справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 26.02.2014 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Львівської області від 26.02.2014 року у справі № 914/89/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Європейська будівельна компанія", м. Жовква, Львівської області, без номера від 03.03.14 року - без задоволення.
Судовий збір за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.
Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Львівської області.
Повний текст постанови складено 12.05.2014 року
Головуючий-суддя Дякович О.В.
Суддя Данко Л.С.
Суддя Якімець Г.Г.