Справа № 161/17067/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т.М.
Провадження № 22-ц/773/481/14 Категорія: 20 Доповідач: Свистун О. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 травня 2014 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Свистун О.В.,
суддів - Грушицького А.І., Федонюк С.Ю.,
при секретарі - Мельничук Т.Ю.,
за участі: представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу,
за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду від 10 лютого 2014 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 10 лютого 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове про задоволення позову, покликаючись на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що відповідач ОСОБА_6 в порушення норм законодавства без дозволу органу опіки і піклування відчужив квартиру, право користування якою мала його малолітня дочка ОСОБА_5
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, покликаючись на доводи, викладені в ній.
Представник відповідача ОСОБА_3 апеляційну скаргу заперечив, оскільки вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що неповнолітня ОСОБА_5 на момент укладення спірного договору купівлі-продажу була членом сім'ї власника і набула право користування спірним житлом сторони суду не надали. А згода органів опіки та піклування необхідна лише у випадку, якщо дитина є власником (співвласником), або має право на користування жилим приміщенням, що відчужується.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.
Судом правильно встановлено і це підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи, що 04 червня 2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу належної ОСОБА_6 на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_8, реєстровий № 1090 (а.с.4). Згідно з п.5.7 даного договору, за твердженнями продавця ОСОБА_6 малолітні, неповнолітні діти в квартирі не зареєстровані, не проживають, не користуються її площею. З ксерокопії будинкової книги № 19534 вбачається, що на момент укладення договору купівлі-продажу в спірній квартирі неповнолітня ОСОБА_5 зареєстрована не була і власником квартири був ОСОБА_6
Згідно з ч. 1 ст. 156 ЖК та ч. 1 ст. 405 ЦК члени сім'ї власника житла, що проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом.
Абзацом 7 ч. 1 ст. 3 Закону "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Судом встановлено, що ОСОБА_6, ОСОБА_4 та їх двоє дітей ОСОБА_10 і ОСОБА_5, будучи співвласниками АДРЕСА_1, продали її 03 вересня 2002 року. В даному договорі купівлі-продажу в інтересах дітей діяла мати ОСОБА_4 і за висновком до органів опіки та піклування зверталася сама позивач ОСОБА_4, що вбачається із матеріалів укладення договору купівлі-продажу.
Крім того, судом встановлено, що придбавши згідно договору купівлі-продажу від 03 вересня 2002 року квартиру по АДРЕСА_1 власником квартири був відповідач ОСОБА_6 З будинкової книги, та як ствердили самі ж позивач та відповідач у своїх письмових поясненнях, встановлено, що неповнолітня ОСОБА_5 не була зареєстрована у спірній квартирі.
Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Луцькою міською радою від 15 грудня 2006 року належала квартира за адресою АДРЕСА_2. Як ствердив у своїх поясненнях відповідач ОСОБА_6 саме в даній квартирі були зареєстровані позивач ОСОБА_4 та діти ОСОБА_10 і ОСОБА_5 Проте, позивач не надала будинкової книги для з'ясування даних обставин та спростування доводів відповідача.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2 подарувала 30 квітня 2010 року ОСОБА_1, який є батьком позивача. Будинкова книжка на дану квартиру видана повторно 27.05.2010 року і з 28.05.2010 року в даній квартирі зареєстрована неповнолітня ОСОБА_5
Отже, судом встановлено, що неповнолітня ОСОБА_5 має місце реєстрації та постійне місце проживання і право користування житлом за адресою АДРЕСА_2. Як видно з матеріалів справи, на момент укладання договору купівлі-продажу спірної квартири неповнолітня ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована не була, право користування квартирою шляхом реєстрації за місцем проживання не встановлено.
Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає, що доказів, які б підтвердили, що неповнолітня ОСОБА_5 на момент укладення спірного договору купівлі-продажу була членом сім'ї власника і набула права користування спірним житлом сторони суду не надали. А згода органів опіки та піклування необхідна лише у випадку, якщо дитина є власником (співвласником), або має право на користування жилим приміщенням, що відчужується.
Отже, судом першої інстанції було правильно встановлено, що за таких умов згода органу опіки та піклування на продаж квартири під час укладення договору купівлі-продажу не була потрібна. Таким чином, зазначене свідчить про те, що під час укладання договору купівлі-продажу квартири права власника або інших осіб порушені не були і немає підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним.
За правилами ст. 60 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, позивач та її представники не надали суду доказів в підтвердження своїх доводів та заперечень. А надані позивачем докази, що неповнолітня проживає постійно в спірній квартирі, не спростовують встановлених судом обставин.
Крім того, рішенням апеляційного суду від 28 лютого 2012 року встановлено, що ОСОБА_6 був власником спірної квартири, право власності набув на підставах, встановлених законом (а.с.47-49).
З оглянутих в судовому засіданні квитанцій про оплату комунальних послуг встановлено, що оплата проведена ОСОБА_6
Отже, виходячи із визначених ст.303 ЦПК України меж розгляду справи апеляційним судом, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для скасування рішення не встановлено.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319, 218 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 10 лютого 2014 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: