Справа №250/2362/13-ц
Номер провадження2/250/505/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2014 року м. Ясинувата
Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Бичкова П.Ю.,
при секретарі Костенко Ю.О.,
за участю представника позивача Ревви.А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача, мотивуючи позов тим, що 17 січня 2006 року з відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач не виконав умови договору та має заборгованість у розмірі 34 431, 52 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Окрім того, позивач просить стягнути судові витрати судовий збір в сумі 344,32 грн.
Представник позивача у судове засідання позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не участі не приймав, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.
Суд, встановивши обставини справи і перевіривши їх доказами, вважає позов не підлягаючим задоволенню за наступних підстав.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог ( ст. 11 ЦПК України ) установив наступне.
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Ст. 10 ч. 3 та ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 58 ч. 1, 3 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмета спору.
Судом встановлено, що 17 січня 2006 року ОСОБА_2 звернувся з письмовою заявою позичальника № б/н від 17 січня 2006 року до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про відкриття рахунку та надання банківських послуг, а саме платіжної карти: тип карти Master Card; валюта: гривня.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Суд вважає, що письмова форма договору споживчого кредиту дотримана, оскільки сторонами підписана Заява позичальника № б/н від 17 січня 2006 року, яка містить певні умови кредитування.
В Заяві позичальника зазначається про його згоду, що ця Заява разом Умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою складає договір.
Разом з тим Умови надання банківських послуг та правила користування платіжною карткою, підписані головою ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», не мають підпису позичальника, його реквізитів, відсутня дата їх складання або підпису, а також не мається жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід'ємності від конкретної Заяви позичальника. У Заяві ж не зазначено, що неврегульовані у ній питання, регулюються відповідно до конкретних Умов надання споживчого кредиту фізичним особам.
Таким чином, підстав вважати, що банком отримана згода ОСОБА_2 на укладання договору з урахуванням вказаних Умов, на які посилається позивач, немає, а тому правовідносини між сторонами з приводу кредитування регулюються тільки Заявою позичальника № б/н від 17 січня 2006 року
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Даючи оцінку таким доводам представника позивача, суд погодитись із ними не може, оскільки Умови і правила надання банківських послуг та правила користування платіжною карткою, копія яких знаходиться в матеріалах цивільної справи, надані правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК», який діє на підставі ліцензії НБУ № 22 від 05 жовтня 2011 року, а кредитний договір № б/н від 17 січня 2006 року, укладений між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК»» та ОСОБА_2 17 січня 2006 року.
Умов надання банківських послуг та правилами користування платіжною карткою з якими ОСОБА_2 ознайомився та був згодний, про що зазначено в його письмовій заяві від 17 січня 2006 року, позивачем суду не надано.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Аналізуючи доводи представника позивача про наявність між сторонами письмового договору про збільшення строку позовної давності в сукупності з наданими на їх підтвердження доказами та встановленими цими доказами обставинами, суд приходить до переконання, що позивачем не доведено факту укладення між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» письмового договору про збільшення строку позовної давності за вимогами про повернення коштів за укладеним між ними 17 січня 2006 року кредитним договором № б/н до 5 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Оскільки позивачем не надано Умов надання банківських послуг та правил користування платіжною картою, які були підписані ОСОБА_2 при укладенні договору 17 січня 2006 року, судом не встановлено іншого строку дії кредитного договору № б/н, ніж з 17 січня 2006 року по 17 січня 2008 року.
На підставі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно положень ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Як передбачено ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
На підставі ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Зі змістом ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк в межах якого особа може звернутися з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Кредитний договір № б/н від 17 січня 2006 року не містить будь-яких додаткових домовленостей про збільшення строку позовної давності (арк. справи 7-13). З розрахунку заборгованості, наданої позивачем не вбачається, що з січня 2006 року відповідачем здійснювались будь-які дії з погашення заборгованості та здійснення поточних платежів за договором (арк. справи 4-5).
Відповідно до вимог ст. 261 ч.5 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до п.31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту строк давності якого минув. У зв'язку з цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливає і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, тощо), положення п.7 ч.13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку.
Строк виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором встановлений до 17 січня 2008 року. До суду позивач звернувся з позовом лише 21 червня 2013 року. Тобто, з моменту спливу строку виконання зобов'язань відповідачем за вказаним договором до часу звернення позивача з даним позовом сплинуло більш ніж 3 роки. Можливість пред'явлення позову обмежується трирічним строком.
Позивачем та його представником не надано жодного доказу на підтвердження того, що ним пропущено з поважних причин строк для звернення до суду з позовом.
За таких обставин, банком пропущено встановлений законом строк позовної давності, що позбавляє його права вимагати примусового виконання зобов'язання через суд. Поважних причин пропущення позовної давності судом не встановлено. Сплив позовної давності, є підставою для відмови у позові. У зв'язку з вищевикладеним, керуючись ч. 4 ст. 267 ЦК України, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.
На підставі ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним відмовити позивачу у стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат, понесених останнім при подачі позову до суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 15, 16, 256, 257, 261, 267, 526, 530, 533, 1049 Цивільного кодексу України, статтями 3, 10, 11,15, 57, 58, 59, 60, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218, 224-228 Цивільно процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: П. Ю. Бичков