Єдиний унікальний номер 253/12817/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3823/2014
Головуючий у 1 інстанції Лук'янова О.В.
Доповідач Іванова А.П.
Категорія: 21
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
« 06» травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Пономарьової О.М.,
суддів Соломахи Л.І., Іванової А.П.,
при секретарі Мишко Д.О.,
за участю:
представника апелянта ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування дійсним з апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 1 листопада 2013 року, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 1 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування дійсним задоволені.
Договір дарування грошових коштів б/н від 22 грудня 2010 року, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на суму 37256грн. визнаний дійсним, вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі особа, яка не приймала участь у справі, ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що рішення створює для неї відповідні права та обов'язки, торкається її інтересів та інтересів неповнолітньої дитини, оскільки позивачі, відповідач та його представник, намагаючись вчинити протиправні дії відносно заявника, свідомо ввели суд в оману з метою отримання позитивного судового рішення, що було ухвалено на підставі підроблених фіктивних документах. Сторони по справі, маючи умисел в позбавленні заявника права власності на квартиру, що знаходиться у АДРЕСА_2 загальною площею 58,17кв.м., житловою площею 41,5кв.м., яка є об'єктом спільної сумісної власності та придбана за спільні кошти подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_4, подали позов на підставі підробленого договору грошових коштів. Адвокат відповідача подавав до Центрально-Міського районного суду декілька аналогічних позовів, мотивованих автентичними за своїм змістом вимогами, які перебували у суддів Федько С.П., Тарасенко С.Б., Румілової Н.М., Зайченко С.М. Сторони не повідомили суд обставини, що їм були відомі до звернення до суду із позовом, зокрема, що 22 грудня 2010 року апелянт разом із ОСОБА_4 за спільні кошти придбали житлову квартиру, що знаходиться у АДРЕСА_2, загальною площею 58,17кв.м., житловою площею 41,5кв.м. 11.03.2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено шлюб, від якого народилась дитина - ОСОБА_6. У провадженні судді Попової В.О. перебуває справа про поділ спільного майна подружжя, предметом спору є також і зазначена квартира, на яку нібито було подаровано 37256грн. Враховуючи, що під час укладання договору дарування грошових коштів вони перебували у зареєстрованому шлюбі, укладений договір створює обов'язки для другого з подружжя, тобто для ОСОБА_5 Зазначене має істотне значення для справи, оскільки дозволяють залучити до вирішення справи належного відповідача, а це дозволить повною мірою захистити та відновити порушене право заявниці. Виконання рішення у зазначеній справи не може бути здійснене, оскільки воно суттєво торкається інтересів заявниці та завдасть суттєвої шкоди інтересам неповнолітньої дитини ОСОБА_6 У суду першої інстанції не було законних підстав для задоволення позовних вимог, оскільки при розгляді справи не встановлено ухилення будь-якої сторони від нотаріального посвідчення правочину.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3, звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_4, зазначили, що 22.12.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу квартири, на підставі якого позивачем ОСОБА_2 було продано однокімнатну квартиру, що належала на праві спільної сумісної власності за 37256грн. Отримані від продажу кошти в сумі 37256грн. у цей же день, 22.12.2010 року, подаровані сину - ОСОБА_4 на придбання ним квартири. Грошові кошти відповідачем у повній сумі були прийняті. Пізніше, у той же день, між позивачами та відповідачем було укладено у простій письмовій формі договір дарування грошових коштів б/н, яким вони підтвердили факт передачі та прийняття у дар грошових коштів в сумі 37256грн., проте нотаріально цей договір посвідчений не був у зв'язку із необізнаністю в питаннях чинного законодавства. Згодом стало відомо, що укладений договір дарування повинен бути посвідчений нотаріально, однак відповідач відмовився від здійснення дій щодо нотаріального посвідчення договору. 16.01.2011 року позивачами було вручено відповідачу повідомлення із вказівкою дня, часу та місця, куди необхідно з'явитись для нотаріального посвідчення договору, проте відповідач повідомив, що до нотаріуса він не піде, тому договір нотаріально посвідчений так і не був. На даний час можливість нотаріального посвідчення договору фактично втрачена, але необхідність підтвердження даного факту має суттєве значення, як доказ допомоги позивачів їх синові. За таких підстав, просили визнати договір дарування грошових коштів б/н від 22.12.2010р., укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на суму 37256 грн. дійсним.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що сторони згідно з вимогами ст.220 ЦК України домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується текстом договору, підписаним сторонами, відбулось повне його виконання, сторона дарувальника - ОСОБА_4 ухилився від його посвідчення, отже встановлені необхідні та достатні підстави для визнання договору дарування грошових коштів від 22.10.2010 року на суму 37256 грн. дійсним.
Апелянт ОСОБА_5 в судове засідання апеляційного суду не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином (а.с.89).
Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином (а.с. 84, 90, 91-92). Від відповідача ОСОБА_4 надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи, але судом причини відкладення визнано неповажними.
Згідно ч.2 ст.305 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта ОСОБА_1, який просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувавши рішення суду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 ст.60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що 22 грудня 2010 року позивач ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_7 придбала квартиру АДРЕСА_1. Продаж вчинений за 37256 грн. (а.с. 7).
22 грудня 2010 року між сторонами укладено договір дарування грошових коштів, за яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - дарувальники, передали ОСОБА_4 - обдарованому у власність, а останній прийняв в дар грошові кошти в сумі 37256грн. (а.с.8). Зазначений договір не був посвідчений нотаріально.
Відповідач ОСОБА_4 та апелянт ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.03.2006 року по 28.01.2013 року (а.с. 60, 67).
22 грудня 2010 року відповідачем придбана квартира за адресою: АДРЕСА_2
Апеляційними судом встановлено, що в провадженні Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя, об'єктом якого є квартира, на яку були подаровані гроші в сумі 37256 грн. (а.с. 62, 64).
Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Частиною 4 ст. 65 СК України встановлено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Оскільки грошові кошти у розмірі 37256 грн. надавались під час перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у шлюбних стосунках з метою придбання останнім квартири, яка є предметом спору в розгляді справи про розподіл майна подружжя, незалучення апелянта ОСОБА_5 до розгляду справи за позовом про визнання договору дарування дійсним, порушує її права.
Відповідно до ч.3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 1 листопада 2013 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування дійсним - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: О.М. Пономарьова
Судді: Л.І. Соломаха
А.П. Іванова