ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
27 березня 2014 року Справа № 907/601/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Кота О.В., Козир Т.П., Малетича М.М., Могил С.К., Панової І.Ю.,
розглянувши заявуДержавного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 28.11.2013
у справі № 907/601/13
за позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Ужгородська дирекція залізничних перевезень"
до1. Батівської селищної ради Берегівського району 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
відповідачаУправління Держземагентства у Берегівському районі
провизнання незаконним рішення та недійсним державного акта на право власності
ВСТАНОВИВ:
Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" звернулось з позовом до Батівської селищної ради Берегівського району та до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про визнання незаконним рішення Батівської селищної ради від 09.04.2010 № 475 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення" і визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 10.07.2013 у справі № 907/601/13, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суд від 16.09.2013, у позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2013 у справі № 907/601/13 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.
Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 28.11.2013, у якій просить зазначену постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Заяву з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 13.03.2008 у справі № 17/83-07-3219, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.11.2012, від 21.06.2013, від 27.02.2013, від 13.02.2013, ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.11.2006, від 16.01.2014 у справі № К/9991/66230/12, ухвалу Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28.04.2010 та постанову Верховного суду України від 20.02.2012 мотивовано неоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статті 11, 23 Закону України "Про транспорт", статті 6 Закону України "Про залізничний транспорт", статті 68, пункту б) частини четвертої статті 84, статей 116, 125, 149, 152, 155 Земельного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.
Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
У постанові Вищого господарського суду України від 28.11.2013 у справі № 907/601/13, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про визнання незаконним рішення селищної ради щодо продажу земельної ділянки та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи. Так, судами встановлено, що: станом на момент прийняття спірного рішення, а також на момент вирішення спору в позивача було відсутнє зареєстроване у встановленому законом порядку право користування спірною земельною ділянкою; відсутнє порушення оспорюваним рішенням селищної ради прав або інтересів позивача у справі.
Водночас в ухвалах від 21.11.2012, від 21.06.2013 та від 27.02.2013 Вищий спеціалізований суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову про визнання нечинним та скасування рішення відповідної ради щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки, визнання незаконним державного акта на право власності на земельну ділянки, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що:
- спірна земельна ділянка знаходиться у правомірному користуванні позивача і без її вилучення у встановленому законом порядку орган місцевого самоврядування не мав права нею розпоряджатися (ухвала від 21.11.2012);
- право постійного користування позивачем спірною земельною ділянкою підтверджується, зокрема, державними актами на право постійного користування; матеріали справи не містять відомостей про їх скасування (ухвала від 21.06.2013);
- спірна земельна ділянка знаходиться у правомірному користуванні позивача (залізниці), оспорюваним рішенням ради щодо відведення спірної земельної ділянки у власність відповідача-2 порушено право позивача на користування земельною ділянкою, оскільки відповідними доказами підтверджено, що спірна земельна ділянка перетинає смугу залізниці (ухвала від 27.02.2013).
В ухвалі від 15.11.2006 Вищий адміністративний суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині, що стосується доводів заявника, а саме щодо наявності підстав для визнання нечинними рішень міської ради, виходячи при цьому із встановлених апеляційним судом обставин справи про те, що міська рада оскаржуваними рішеннями надала в оренду і в подальшому продала земельну ділянку, яка за своїм статусом є смугою відведення під облаштування залізничного полотна і належить позивачу.
З ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для скасування спірного пункту рішення ради про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки щодо безоплатної передачі у власність відповідної земельної ділянки, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи. Так, судами встановлено, що вказана земельна ділянка використовується позивачем як смуга відведення залізниці під залізничним полотном та його облаштуванням, а відтак, відноситься до земель під державними залізницями і не може передаватись у приватну власність.
В ухвалі Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28.04.2010, переглядаючи рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій у касаційному порядку, Верховний Суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій стосовно наявності підстав для задоволення позову в частині, що стосується доводів заявника (щодо визнання незаконним рішення ради та недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку), виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що земельна ділянка, передана у власність відповідно до спірного рішення ради, перебуває у користуванні позивача та відведена для потреб залізничного транспорту.
Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суди касаційної інстанції дійшли відповідних правових висновків.
Ухвала Вищого спеціалізованого суду України від 13.02.2013 не може бути врахована судом, як доказ неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки вказаною ухвалою відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Колегія суддів також не може розцінити як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанову Вищого господарського суду України від 13.03.2008 у справі № 17/83-07-3219, оскільки предмети та підстави позовів у цій справі та у справі № 907/601/13, про перегляд постанови у якій подано заяву, є різними. Так, предметом позову в справі № 907/601/13 є визнання незаконним рішення селищної ради та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, у той час як предметом позову в справі № 17/83-07-3219 є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути зазначену земельну ділянку. Із зазначеного вбачається, що спірні правовідносини у даних справах не є подібними.
До кола судових рішень, на які може бути здійснене посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України, належать виключно рішення суду касаційної інстанції, ухвалені в порядку розгляду касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій, а тому на постанову Верховного Суду України від 20.02.2012 не може бути здійснене посилання, оскільки останню прийнято згідно з главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено порядок перегляду судових рішень в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку.
З огляду на викладене, підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України відсутні.
Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
У Х В А Л И В:
Відмовити Державному територіально-галузевому об'єднанню "Львівська залізниця" у допуску справи № 907/601/13 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяО. Кот
Судді Т. Козир
М. Малетич
С. Могил
І. Панова