1-1/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

21 січня 2008 року                                                                                                              м.  Рівне

Військовий місцевий суд Рівненського гарнізону у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у складі:

головуючого - підполковника юстиції Міліщука С. Л.,  при секретареві - Ковалевській Н.Ю. за участю державного обвинувача - військового прокурора Рівненського гарнізону полковника юстиції Борискіна С. А.,  підсудного ОСОБА_1 ,  захисника-адвоката ОСОБА_2,  розглядаючи кримінальну справу по обвинуваченню військовослужбовця військової частини 9971 сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Заболоття,  Ратнівського району,  Волинської області,  українця,  громадянина     України,      із     середньою     освітою несудимого,      одруженого,   маючого    на    своєму утриманні двох малолітніх дітей та дружину,  яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення   нею   трирічного   віку,    на   військовій службі за конрактом з липня 2005 року,  молодшого інспектора        прикордонної        застави        "Тур",  проживаючого   за   адресою:   АДРЕСА_1,  у скоєнні злочину передбаченого ч. 1  ст.  384 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового слідства ОСОБА_1  звинувачується в тому,  що він 17 листопада 2007 року о 12 год. 30 хв.,  в приміщенні прикордонної застави "Тур",  при допиті в якості свідка по кримінальній справі відносно військовослужбовця військової частини 9971 капітана ОСОБА_3 ,  будучи попередженим про кримінальну відповідальність по  ст.  384 КК України за завідомо неправдиві показання,  з метою приховати вчинення злочину ОСОБА_3  дав завідомо неправдиві покази,  а саме: що 30 листопада 2006 року о 19 год. 16 хв.,  перебуваючи в наряді по охороні державного кордону України і виконуючи свої обов'язки,  на пункті пропуску "Тур" здійснив огляд автомобіля марки "ВАЗ 2101",  н.з. НОМЕР_1,  з причепом,  який рухався,  зі сторони Республіки Білорусь,  під час якого він,  сержант ОСОБА_1 ,  вантажів заборонених для ввозу на територію України та які підлягають митному оформленню не виявив.

Разом з тим,  відповідно до постанови військового місцевого суду Рівненського гарнізону від 18 грудня 2007 року,  яка набрала законної сили 26 грудня того ж року,  капітан ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  419 ч. 1 КК України,  в тому числі,  що він,  30 листопада 2006 року,  о 19 годині 16 хв.,  будучи особою,  яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України - "старший зміни прикордонних нарядів",  "перевірка документів" на місцевому(спрощеному) пункті пропуску "Тур" через який забороняється переміщувати товари,  що підлягають митному оформленню,  в порушення вимог  ст.  5 Статуту Державної прикордонної служби з охорони державного кордону України (частина IV,  прикордонний наряд),   ст.  ст.  33, 54, 103 Інструкції з організації і здійснення прикордонного контролю,  затвердженої наказом Голови ДПС України № 711 від 5 жовтня 2004 року,   ст.  2.4. Положення про контролерський пост прикордонної

2

застави Державної прикордонної служби України,  затвердженого наказом Голови ДПС України № 200 від 18 березня 2005 року,  при в'їзді на територію України через місцевий(спрощений) пункт пропуску "Тур" громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_4. та громадянина України ОСОБА_5 на автомобілі марки "ВАЗ-2101",  н.з. НОМЕР_1,  з причепом,  завантаженими 15 мішками зерна пшениці,  на прохання громадянина України ОСОБА_6.,  якому належало зерно,  рішення про відмову у вїзді в Україну не прийняв,  про прийняте рішення начальнику застави не доповів,  записи у відповідні обліки не зробив,  постанову про відмову у вїзді в Україну не видав,  а вніс дані паспортних документів у книгу обліку громадян та легкового автотранспорту,  що перетинають ДКУ в місцевому(спрощеному) пункті пропуску "Тур" (Вїзд),  журнал обліку і реєстрації іноземних громадян пункту пропуску "Тур" в'їзд в Україну,  поставив датоштамп про вїзд в імміграційну картку ОСОБА_4.,  після чого віддав наказ сержанту ОСОБА_1. пропусти на територію України вищезазначений атомобіль з вантажем без митного оформлення останнього.

Вищевказані дії ОСОБА_1 органами досудового слідства кваліфіковані за ч.1  ст.  384 КК України.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе в інкримінованому йому злочині визнав повністю,  щиро розкаявся у скоєному і,  підтвердивши вищенаведене пояснив,  що завідомо неправдиві покази на досудовому слідстві дав з власної ініціативи і без будь-яких корисливих мотивів,  тому,  що не хотів,  щоб його співслужбовця ОСОБА_3  притягли до кримінальної відповідальності.

У зв'язку з тим,  що покази підсудного повністю узгоджуються з доказами стосовно фактичних обставин справи,  які були зібрані в ході досудового слідства,  і які ні ким з учасників судового розгляду не оспорювались,  а також враховуючи клопотання останніх,  відповідно до ч.3  ст.  299 КПК України,  дослідження доказів в судовому засіданні було обмежено допитом підсудного та дослідженням документів,  які характеризують особу останнього.

До закінчення судового слідства підсудний та його захисник-адвокат заявили клопотання про звільнення ОСОБА_1  від кримінальної відповідальності у відповідності до  ст.  45 КК України - у зв'язку з дійовим каяттям,  і закриття кримінальної справи відносно нього на підставі п.1 ч.1  ст. 71 та ч. 2  ст.  72 КПК України,  так як він щиро розкаявся у вчиненому,  активно сприяв органам досудового слідства у розкритті злочину,  по службі характеризується позитивно,  має на своєму утриманні двох малолітніх дітей та дружину,  яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,  і згідний із закриттям кримінальної справи відносно нього з вищезазначеної нереабілітуючої підстави.

Державний обвинувач не заперечував проти задоволення клопотання підсудного та його захисника-адвоката.

Як вбачається із матеріалів кримінальної справи,  в ході досудового слідства зібрано достатньо доказів,  які свідчать про наявність в діях ОСОБА_1  ознак злочину,  передбаченого ч. 1  ст.  384 КК України.

Згідно  ст.  12 КК України злочин,  передбачений ч. 1  ст.  384 КК України - є злочином невеликої тяжкості.

У відповідності до  ст.  45 КК України,  особа,  яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості,  звільняється від кримінальної відповідальності,  якщо вона після вчинення злочину щиро покаялась,  активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Заслухавши думку учасників судового розгляду та прийнявши до уваги всі обставини справи і дані про особу підсудного,  військовий місцевий суд приходить до висновку,  що оскільки ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності притягується вперше,  злочин вчинений ним є злочином невеликої тяжкості,  щиро розкаявся у вчиненому,  активно сприяв органам досудового слідства у розкритті злочину,  по службі характеризується позитивно,  має на своєму утриманні двох малолітніх дітей та дружину,  яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,  і згідний із закриттям кримінальної справи відносно нього з вищезазначеної нереабілітуючої підстави,  а тому суд вважає за можливе задовольнити клопотання захисника-адвоката і підсудного ОСОБА_1 та звільнити останнього від кримінальної відповідальності у відповідності до  ст.  45 КК України,  а кримінальну справу відносно нього закрити на підставі п. 1 ч. 1  ст.  71 та ч. 2  ст.  72 КПК України.

3

На підставі викладеного та керуючись  ст.  ст.  71,  72,  282 КПК України,  військовий місцевий суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання підсудного та його захисника-адвоката - задовольнити.

ОСОБА_1,  який обвинувачується органами досудового слідства у скоєнні злочину,  передбаченого ч. 1  ст.  384 КК України,  на підставі  ст.  45 того ж Кодексу звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям,  а кримінальну справу відносно останнього закрити на підставі п. 1 ч. 1  ст.  71 та ч. 2  ст.  72 КПК України.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 - підписку про невиїзд - відмінити.

Апеляція на дану постанову може бути подана до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Рівненського гарнізону протягом семи діб з дня її винесення.