Судове рішення #3674160
Справа № 22 -402-2008

Справа № 22 -402-2008                                Головуючий у 1 інстанції - Гончар В.М.

Категорія 29, 30                                             Доповідач - Суровицька Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19   лютого     2008     року     колегія     суддів     судової     палати     в цивільних   справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Гайсюка О.В.

суддів  - Головань А.М., Суровицької Л.В.

при секретарі - Пономаренко А.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 7 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, неповнолітньої ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_1, ОСОБА_4, третя особа - орган опіки і піклування служби у справах дітей Кіровоградської районної державної адміністрації про усунення перешкод в користуванні житлом та зняття з реєстраційного обліку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

 

ВСТАНОВИЛА:

 

У листопаді 2007 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1, яка діє також в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні будинком, шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку.

Посилалась на те, що вона є власницею АДРЕСА_1. Оскільки будинок стояв порожній, то вона за усною домовленістю з відповідачкою дозволила проживати її сім'ї в будинку за умови сплати 100 грн. щомісячно. Відповідачі, які проживають у належному їй будинку, з січня 2007 року не сплачують їй кошти за користування житлом. Влітку 2007 року без її згоди відповідачі зареєструвалися в будинку. У вересні 2007 року через свою доньку ОСОБА_5 повідомила відповідачів про те, щоб вони в добровільному порядку виселилися з будинку, однак звільнити житло вони відмовляються.

 

Просила суд усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення відповідачів з АДРЕСА_1 без надання іншого житла, а також зняти відповідачів з реєстрації за даною адресою.

Ухвалою суду від 4 грудня 2007 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача залучено орган опіки та піклування служби у справах дітей Кіровоградської районної державної адміністрації (а.с.33).

Рішенням Кіровоградського райсуду від 7 грудня 2007 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду з підстав порушення норм матеріального і процесуального права і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, а представники позивача просили рішення суду залишити без зміни.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.

При вирішенні позову про виселення з жилого будинку відповідачів з мотивів захисту права власності на нього позивача суд повинен з'ясувати, чи має останній документи про право власності на цей будинок або відповідну його частину, правові підстави проживання відповідачів у будинку та наявність передбачених житловим законодавством підстав для виселення.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину ААО № 447922 від 8 вересня 1998 року , реєстраційний № 1084, зареєстрованого 24 жовтня 2000 року в Кіровоградському бюро технічної інвентаризації, запис в реєстровій книзі № 18/1, є власником жилого будинку з надвірними АДРЕСА_1 (а.с.5).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі, як наймачі жилого приміщення не звільняють його добровільно і відповідно до ст.169 ЖК України у зв'язку із припиненням договору найму жилого приміщення, підлягають виселенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, а до

 

правовідносин, які склались між сторонами, судом неправильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та члени її сім'ї -неповнолітня донька ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 користуються жилим будинком, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, відповідно до договору найму жилого приміщення (а.с. 16).

З січня 2007 року відповідачі не сплачують позивачці кошти за користування жилим приміщенням, на вимогу позивачки, заявлену усно у вересні 2007 року про звільнення будинку, добровільно виселитись відмовились.

Суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про те, що договір найму жилого приміщення припинено, оскільки він був укладений на невизначений термін і сторони згоди щодо його припинення не досягли.

Посилання суду першої інстанції на те, що позивач є власником жилого будинку і має охоронюване законом право володіння, користування і розпорядження належним йому майном, не може бути підставою для виселення наймачів.

До правовідносин , які склались між сторонами, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права - ст. 169 ЖК України та не застосував норми матеріального права, які підлягають застосуванню, а саме ч.4 ст.168 ЖК України, ч.2 ст.763 ЦК України.

Згідно ч.4 ст.168 ЖК України договір найму жилого приміщення, укладений на визначений, так і на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця у разі систематичного невнесення.: наймачем квартирної плати і плати за комунальні послуги.

Як правову підставу для виселення відповідачів, позивач зазначає систематичне невнесення квартирної плати.

Згідно роз'яснень у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» при вирішенні спорів, пов'язаних із користуванням наймачами жилими приміщеннями в будинках приватного житлового фонду, суди повинні мати на увазі, що укладений з власником будинку на певний строк договір найму жилого приміщення може

 

бути достроково розірваний за вимогою наймодавця у випадках, зокрема, коли наймач систематично (не менше трьох місяців підряд) не вносить квартирної плати і плати за комунальні послуги. Укладений на невизначений строк договір найму жилого приміщення може бути розірваний за вимогою наймодавця із зазначених вище підстав, а також, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому і членам його сім'ї і наймач був попереджений про наступне розірвання договору не менше ніж за три місяці.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснила, що дійсно плату за користування житлом вона не вносить, оскільки вважає, що передані позивачці раніше кошти є платою за придбання житла. Так як вважає, що сплатила позивачці обумовлену раніше вартість будинку, не повинна вносити   квартирну плату.

Відповідно до ч.2 ст.763 ЦК України кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці.

За таких обставин для усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення відповідачів необхідно, щоб відповідачі були попереджені про наступне розірвання договору не менше ніж за три місяці.

Позивачкою та її представниками не надано суду доказів того, що відповідачі були попереджені про розірвання договору найму жилого приміщення не менше ніж за три місяці.

З матеріалів справи вбачається, що вимогу про розірвання договору найму позивач заявила ОСОБА_1 у вересні 2007 року, а з позовом до суду про виселення звернулась у листопаді 2007 року, тобто до закінчення трьохмісячного строку попередження.

За таких обставин у суду першої інстанції не було правової підстави для виселення відповідачів з жилого приміщення.

Крім того, вирішуючи питання про зняття відповідачів з реєстрації, суд не застосував до правовідносин, які склались між сторонами норми Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 р. № 1383-1У.

Відповідно до ст.7 Закону зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою

 

або померлою), свідоцтва про смерть.

Оскільки на час розгляду справи відсутні передбачені законом підстави для зняття з реєстрації, суд першої інстанції безпідставно ухвалив рішення про зняття відповідачів з реєстрації місця проживання.

На підставі ст. ст.150, 158, ч.4 ст.168 ЖК України, ст. 391, ч.2 ст.763, ч.3 ст.820, п.1 ч.2 ст.825 ЦК України, керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.3, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст.313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

 

ВИРІШИЛА:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 7 грудня 2007 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_1, ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування служби у справах дітей Кіровоградської районної державної адміністрації про усунення перешкод в користуванні будинком шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація