апеляційний   суд

закарпатської  області

Справа: 22-1543/06                                      Головуючий у першій інстанції: Мельник В.І.

Доповідач: Фазикош Г.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2006 року                                                                                       м. Ужгород

Судова   колегія палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:

Головуючої - Фазикош Г.В.

суддів - Павліченко С.В., Кеміня М.П.,

при секретарі - Талпа С.М.,

з участю позивачки ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_2 на рішення Тячівського районного суду від 29 серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу , -

встановила:

В липні 2005 року до Тячівського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, в якій позивачка просить розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем. Ухвалою від 12.07.2005 року провадження у справі за даним позовом було відкрито.

29 серпня 2006 року по справі було винесено рішення, яким позов задоволено, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, а неповнолітню доньку ОСОБА_3 залишено на виховання у позивачки.

В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення Тячівського районного суду та винесення нового рішення про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, суд першої інстанції не з'ясував всі обставини справи, а тому рішення є необґрунтованим.

Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, вивчивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Суд першої інстанції вирішив питання щодо залишення неповнолітньої дитини на виховання у матері, не з'ясувавши тих обставин, перелік яких визначено в ст. 161 С.К України, та не долучивши до участі у справі орган опіки та піклування, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у відповідній частині, та направлення справи на новий розгляд, на підставі ст..311 ЦПК України.

В той же час, колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо вимоги про розірвання шлюбу та відхиляє ті доводи апеляційної скарги, що стосуються скасування рішення в частині розірвання шлюбу як такі, що не впливають на суть рішення. Відповідно до вимог ст. 24 С.К України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Суд першої інстанції правильно

встановив факт того, що така згода між позивачкою та відповідачем відсутня, що дає підстави для задоволення позову відповідно до ст.ст. 105, 110 та 112 СК України. Докази існування обставин, що є перешкодою для розірвання шлюбу відповідно до вимог ст. 110 та ст. 112 СК України, в матеріалах справи відсутні. Крім того, в судовому засіданні в суді першої інстанції відповідач не заперечував проти розірвання шлюбу. Фактично сторони спорили лише щодо місця проживання дитини (а.с. 17-19).

 Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 24, 105, 110 та 112, 160-161 СК України, ст.ст.11, 303, 307, 308, 311, 314 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

1.  Апеляційну скаргуОСОБА_2 задовольнити частково.

2.             Рішення Тячівського районного суду від 29 серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу в частині залишення неповнолітньої доньки ОСОБА_3 на вихованні у позивачки ОСОБА_1, скасувати, направивши справу в цій частині на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

В інших частинах рішення залишити без змін.

3.                Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.