УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

20 грудня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді Мартинової К.П., суддів Доценко Л.І., Оверіної О.В.,

за участю секретаря Карнової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Ізмаїльського технікуму механізації та електрифікації сільського господарства на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 вересня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського технікуму механізації та електрифікації сільського господарства про стягнення суми та моральної шкоди та зустрічним позовом Ізмаїльського технікуму механізації та електрифікації сільського господарства до ОСОБА_1 про стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2003 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Ізмаїльського технікуму механізації та електрифікації сільського господарства /ІТМЕСГ/ про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, вказавши, що у період з березня по липень 2001 року позивач за усною домовленістю передав у борг керуючому навчально-дослідного господарства ОСОБА_2. 4400 літрів дизельного палива, за яке навчально-дослідне господарство зобов»язалося розрахуватися 10 тонами соняшника, про що свідчить гарантійний лист від 18.01.2002 року. При передачі пального в борг відповідачу ніяких письмових розписок не складали. По теперішній час господарство, правонаступником якого є відповідач - Ізмаїльський технікум механізації та електрифікації сільського господарства, не розрахувалося із позивачем за взяте в борг дизельне пальне, тому він просив стягнути з відповідача вартість соняшника в сумі 11500 грн., крім того відсутність розрахунку тривалий час причинило моральні страждання позивачу, за що він просив стягнути моральну шкоду в сумі 5000 грн.

В процесі розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача борг за отримане від нього дизпальне в розмірі 11900 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн., посилаючись на те, що підприємство в вересні 2001 року частково розрахувалось з ним за 1000 літрів пального, за яке видало йому 3710 кг. насіння соняшника.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

У судовому засіданні представники відповідача позов не визнали, пояснивши, що в Ізмаїльському технікуму механізації та електрифікації сільського господарства немає ніякої документації про заборгованність перед позивачем, а тому вважають, що боргу немає. Ізмаїльський технікум механізації та електрифікації сільського господарства звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1. про стягнення з нього матеріальної шкоди в сумі 9275 грн. за незаконно отримані ним 3710 кг соняшника.

ОСОБА_1 зустрічний позов не визнав, пояснивши, що дійсно отримував 3710 кг. насіння соняшника, але це був частковий розрахунок за раніше поставлене ним паливо.

Рішенням суду від 12 вересня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволений. Суд стягнув із Ізмаїльського технікуму механізації та електрифікації сільського господарства на користь ОСОБА_1. 11900 грн. основного боргу, 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні позову Ізмаїльського технікуму механізації та електрифікації сільського господарства до ОСОБА_1. про стягнення суми відмовив.

В апеляційній скарзі Ізмаїльський технікум механізації та електрифікації сільського господарства просить рішення суду скасувати, тому що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову, а зустрічний позов Ізмаїльського технікуму механізації та електрифікації сільського господарства задовольнити.

Заслухавшії суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обгрунтованість рішення суду колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Справа №22-6046/2006р. Головуючий в І інстанції Швець В.М.

Доповідач суддя Мартинова К.П.

Задовольняючи позов ОСОБА_1., районний суд виходив з того, що між ОСОБА_1. та Ізмаїльським технікумом механізації та електрифікації сільською господарства в 2001 році був укладений в усній формі договір, за яким позивач з березня по липень 2001 року поставив навчально-дослідному господарству ІТМЕСГ 4400 літрів дизельного пального, та яке навчально-дослідне підприємство зобов"язалось видати йому 10 тон насіння соняшнику. У вересні 2001 року навчально-дослідне підприємство видало позивачу в рахунок боргу та поставлене дизельне пальне 3710 кг насіння соняшнику. В січні 2002 року навчально-дослідне господарство письмово гарантувало повернути ОСОБА_3. борг за поставлене ним пальне в кількості 10 тон насіння соняшника. Свої зобов'язання навчально-дослідне господарство не виконало, борг не повернуло, тому суд вважав, то необхідно стягнути з ІТМЕСГ суму боргу, тобто вартість 10 тон насіння соняшника, що складає 25000 грн., але стягнув 11500 грн. боргу, тобто в межах заявлених позовних вимог. Мри задоволенні позову про стягнення боргу суд керувався ст. ст. 11, 509, 526, 527, 530 ЦК України 2004 року. Посилаючись на ст. 1167 ЦК України 2004 року районний суд стягнув з відповідача моральну шкоду в розмірі 3000 грн. за несвоєчасну виплату боргу.

Колегія суддів вважає, що справа була розглянута з порушенням норм процесуального та матеріального права, які є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним с рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 в січні 2003 року звернувся до суду з позовом до ІТМЕСГ про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 11500 грн. та моральної шкоди в розмірі 5000 грн., заподіяної внаслідок невиплати боргу навчально- дослідним господарством за поставлене ним пальне в 2001 році за усним договором позики, посилаючись при цьому на ст. ст. 374, 440, 440-1 ЦК України 1963 року / а.с.2-4/ . В січні 2006 року ОСОБА_1 уточнив та доповнив свої позовні вимоги, та просив на підставі ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України 2004 року стягнути з ІТМЕСГ матеріальну шкоду за поставлене в 2001 році пальне в кількості 3400 літрів при вартості 3,5 грн. за ! літр пального в розмірі 11900 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн. При цьому позивач посилався на те, що в вересні 2001 року навчально-дослідне господарство в рахунок повернення боргу за 1000 літрів пального видало йому 3710 кг. насіння соняшнику / а.с.52-54/.

Однак, в мотивувальній частині рішення суду вказано, що сума боргу має відповідати вартості 10 тон насіння соняшника, що згідно довідок складає 25000 грн., але не виходячи за межі позовних вимог суд вважає підлягаючим стягненню 11500 грн., а в резолютивній частині рішення стягнув з ІТМЕСГ на користь позивача 11900 грн. основного боргу.

Встановлене свідчить про те, що суд першої інстанції не розглянув позовні вимоги ОСОБА_1., з якими він звернувся до суду в січні 2006 року і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення.

Допущені судом й інші порушення. Так, розглядаючи справу за позовом ОСОБА_1., суд не розглянув зустрічні позовні вимоги ІТМЕСГ до ОСОБА_1. про стягнення з нього вартості безпідставно отриманої продукції у розмірі 9275 грн. Як вбачається з протоколу судового засідання / а.с. 121-123/ сторони не давали пояснень по зустрічному позову і не давали доказів.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні у справі доказів і результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

В рішенні суд першої інстанції посилається як на доказ в підтвердження факту укладення договору між сторонами на матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи. Однак, в порушення вказаних вище норм цивільного судочинства ці матеріали не були предметом розгляду в судовому засіданні, про що свідчить протокол судового засідання.

Вказані порушення являються безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд на підставі п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України.

Не розглянувши всі заявлені вимоги з порушенням встановлених законом правил /процедур/ судового розгляду при розгляді справи, суд не з"ясував належним чином обставини справи, не визначив характер спірних правовідносин і не застосував норми матеріального права, які безпосередньо регулюють спірні відносини.

Так, визначаючи, що між сторонами виникли зобов'язання про повернення боргу, який начебто мав місце в 2001 році, та стягуючи моральну шкоду, суд застосував норми матеріального закону, який діє з 2004 року, тобто ст. 1167 ЦК України, не встановивши, чи була між сторонами домовленість про відшкодування моральної шкоди по договору позики.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України сприяти всебічному і повному з"ясуванню обставин справи: роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попередити про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК, дослідити в судовому засіданні надані сторонами докази та дати їм оцінку, розглянути всі заявлені позовні вимоги та ухвалити рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 311 ч. І п. 5, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ізмаїльського технікуму механізації та електрифікації сільського господарства задовольнити частково.

 Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 вересня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до тою ж суду іншим суддею.

 Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до суду касаційної  інстанції.