апеляційний суд
ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1701/ Об Головуючий у І інстанції; Бедьо В. І.
Категорія- Доповідач : Власов С. О.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2006 р. м.Ужгород.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого : Власова CO., суддів: Куцин М.М., Кожух О.А.,
при секретарі: Гусар Н.В.,
з участю: позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, відповідача Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода Пекаря Віталія Івановича, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
Виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства м. Ужгорода на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Виробничого управління водопровідно -каналізаційного господарства м. Ужгорода про стягнення заборгованості по заробітній платі та вихідної допомоги в зв'язку із звільненням ,-
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 29 січня 2006 року він був звільнений з роботи по п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України і йому не було виплачено вихідну допомогу при звільненні в розмірі одного середньомісячного заробітку, що становить 636 грн. 09 коп. В зв'язку з цим просив стягнути з відповідача зазначену суму вихідної допомоги та середній заробіток за весь час затримки, що складає 2544 грн. 36 коп.
Рішенням Ужгородського міського місцевого суду від 22 серпня 2006 року позов задоволено. Стягнуто з Виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства м. Ужгорода на користь ОСОБА_1 636,09 грн вихідної допомоги при звільненні та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 2544,36 грн., а всього 3180 грн. 45 коп.
2
В апеляційній скарзі відповідача ставиться питання про скасування рішення суду як незаконного та ухвалення нового рішення про відмову позивачу в позові.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення зміні з наступних підстав.
Пред'являючи позов позивач виходив з того, що він був звільнений днем 29.01.2006 р. і відповідач в цей день мав провести з ним повні розрахунки, однак не зробив цього, а тому просив стягнути зазначені в позові грошові суми \а.с.З-4\.
Задовольняючи позов міськрайонний суд виходив з того, що позивач звільнений днем 30.01.2006 р. і мав отримати всі належні йому суми в день свого звільнення, тобто 30.01.2006 року та за затримку розрахунку при звільненні відповідач має сплатити позивачу середній заробіток за лютий, березень, квітень, травень 2006 р. в сумі 2544,36 грн.
Однак такий висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1., який працював ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно наказу №НОМЕР_1 звільнений з роботи днем 1 лютого 2006 року, що стверджується письмовим попередженням №НОМЕР_2 про його звільнення днем 1.02.2006 р. \а.с.17\, записом в його трудовій книжці під порядковим НОМЕР_3, яка оглянута судом апеляційної інстанції, про звільнення днем 1.02.2006 р\.с.11-12\.
Дані обставини в апеляційному суді не заперечували позивач ОСОБА_1., його представник ОСОБА_2. та представник відповідача.
Отже, днем звільнення позивача з роботи є не 30.01.2006 р. (понеділок) , а 1.02.2006 р. (середа). Тому виплата всіх сум, що належать позивачу від підприємства, на підставі ст. 116 КЗпП України повинні були провадитися в день його звільнення, тобто 1.02.2006 p., а не 30.01.2006 р. як зазначено в рішенні суду.
Крім того зібраними по справі доказами беззаперечно доведено, що 1.02.2006 р. ОСОБА_1. не працював (не вийшов на роботу ), тому відповідачем вихідна допомога цього дня йому не була виплачена.
Дана обставина стверджується табелем обліку використання робочого часу за лютий 2006 року, де під порядковим НОМЕР_4, табельний НОМЕР_5 ОСОБА_1. за 1.02.2006 р. проставлено "прочерк", а за інші дні проставлено "звільнений".
Оскільки в день звільнення позивач не працював, то зазначена сума 636 грн.09 коп. вихідної допомоги, відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України мала бути виплачена йому не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Однак матеріали цивільної справи не містять жодних належних та допустимих доказів (письмових або посилання на покази свідків), що після звільнення ОСОБА_1. звертався до відповідача з вимогою про виплату вихідної допомоги і така йому не була виплачена саме з вини відповідача.
Як убачається із записів трудової книжки позивача, останньому Ужгородським міським центром зайнятості було розпочато з 02.03.2006 р. виплату допомоги по безробіттю \а. с 12\
За таких обставин позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2544,36 грн. середнього заробітку за весь час ( чотири місяці) затримки є недоведеним, тому в задоволенні такого слід відмовити. В решті рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ст. 307, пп.1 і 4 ст. 309, 313, 316, 319 ЦПК України, судова колегія ,-
РІШИЛА:
Апеляційну скаргу Виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства міста Ужгорода задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 серпня 2006 року змінити скасувавши його в частині стягнення з Виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства м. Ужгород на користь ОСОБА_1. 2544 грн. 36 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства м. Ужгород про стягнення 2544 грн. 36 коп. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні відмовити.
В решті рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 серпня 2006 року про стягнення з Виробничого управління водопровідно- каналізаційного господарства на користь ОСОБА_1. 636 грн. 09 коп. вихідної допомоги при звільненні залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.