Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 квітня 2014 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

Головуючого - судді Фазикош Г. В.

суддів - Власова С. О., Бисаги Т. Ю.

при секретарі - Свіда Г. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, що діє згідно довіреності від імені відповідача ОСОБА_2, на рішення Тячівського районного суду від 3 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи - Тячівський РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області і орган опіки та піклування Тячівської РДА, про надання дозволу на виготовлення проїзного документа дитини та дозволу на тимчасовий виїзд за кордон без згоди батька, -

в с т а н о в и л а :

В вересні 2013 року ОСОБА_3 пред'явила позов до ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проїзного документа дитини та дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди батька.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 Від даного шлюбу в них є дитина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 Згідно рішення Тячівського районного суду від 2 лютого 2012 року шлюб між сторонами було розірвано, а місце проживання дитини визначено разом з матір'ю.

Батько дитини участі у вихованні та утриманні дитини не приймає. Дитина знаходиться на повному утриманні матері.

Позивачка працює за кордоном та має можливість забезпечити відпочинок дитини за межами країни. Однак, відповідач дозволу на виготовлення проїзного документа та дозволу на виїзд дитини за кордон не дає.

Оскільки це шкодить інтересам дитини, позивачка просила надати таку згоду в судовому порядку на підставі рішення суду.

Рішенням Тячівського районного суду від 3 березня 2014 року позов задоволено частково. Надано дозвіл на виготовлення проїзного документа дитини без згоди батька на період з 20 липня 2014 року по 25 серпня 2014 року. Надано дозвіл на тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди батька в супроводі матері на період з 20 липня 2014 року по 25 серпня 2014 року.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Як на підставу своїх вимог посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що позивачка і до цього створювала йому перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини, а після виїзду дитини за кордон - взагалі не зможе її бачити та спілкуватися з нею.

Дослідивши зібрані у справі матеріали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов частково та надаючи дозвіл на виготовлення проїзного документа дитини і дозвіл на виїзд дитини за кордон з 20 липня 2014 року по 25 серпня 2014 року без згоди батька суд першої інстанції виходив з того, що це не порушить прав батька, бабки та дідуся, а натомість забезпечить належні умови матері для виховання дитини, її утримання та навчання.

Такі висновки місцевого суду є помилковими, не відповідають фактичним обставинам справи, а тому, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, це є підставою для скасування рішення першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Згідно абз. 3 ч. 3 ст. 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Закону «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-XII оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 Від даного шлюбу в них є дитина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 Згідно рішення Тячівського районного суду від 2 лютого 2012 року шлюб між сторонами було розірвано, а місце проживання дитини визначено разом з матір'ю.

Відповідно до рішення Тячівського районного суду від 30 вересня 2013 року (а.с.137-139) зобов'язано позивачку ОСОБА_3 та її матір ОСОБА_4 не чинити відповідачу ОСОБА_2 та його матері ОСОБА_1 (бабусі) перешкоди у спілкуванні з дитиною.

Крім того, згідно висновку органу опіки та піклування Тячівської РДА від 26 листопада 2013 року № 162 (а.с.32) виїзд дитини за кордон визнано недоцільним, оскільки відповідачу постійно створюються перешкоди у спілкуванні з дитиною.

Доводи позивачки про те, що відповідач не приймає участі у вихованні та утриманні дитини, нічим не стверджені. З розрахунку, наданого державним виконавцем відділу ДВС Тячівського районного управління юстиції від 12 березня 2014 року № 3602 (а.с.143) слідує, що відповідач ОСОБА_2 платить аліменти на утримання дитини в розмірі 600 грн., а сплачена сума складає 11 400 грн.

Навпаки, відповідачу постійно створюються перешкоди у спілкуванні, вихованні та утриманні дитини, про що свідчить як вищевказане рішення суду, так і висновок органу опіки та піклування Тячівської РДА. Крім того, слідчим Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області розпочато досудове розслідування за фактом невиконання судового рішення. За таких умов надання дозволу на виготовлення проїзного документа дитини та дозволу на виїзд за кордон є недоцільним, оскільки створить ще більші проблеми між сторонами у питанні спілкуванні з дитиною. Підстав для надання такого дозволу в судовому порядку на підставі рішення суду немає. В задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись абз. 3 ч. 3 ст. 313 ЦК України, ч. 2 ст. 4 Закону «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-XII, статтею 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, що діє згідно довіреності від імені відповідача ОСОБА_2, - задовольнити.

Рішення Тячівського районного суду від 3 березня 2014 року - скасувати, ухваливши нове рішення по суті спору.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи - Тячівський РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області і орган опіки та піклування Тячівської РДА, про надання дозволу на виготовлення проїзного документа дитини та дозволу на тимчасовий виїзд за кордон без згоди батька - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуючий: _____________

Судді: _____________

_____________