Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 квітня 2014 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

Головуючого - судді Фазикош Г. В.

суддів - Власова С. О., Бисаги Т. Ю.

при секретарі - Свіда Г. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє його представник ОСОБА_2, на рішення Тячівського районного суду від 6 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Великоуглянської сільської ради, третя особа - Тячівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на житловий будинок та прилеглі до нього земельні ділянки, -

в с т а н о в и л а :

В лютому 2013 року ОСОБА_1 пред'явив позов до Великоуглянської сільської ради, третя особа - Тячівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на житловий будинок та прилеглі до нього земельні ділянки.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його тітка ОСОБА_3. За життя померла склала заповіт, яким все своє майно заповіла позивачу ОСОБА_1 Своїх дітей чи інших спадкоємців, які б претендували на обов'язкову частку в спадковому майні, померла не мала. Заповіт посвідчений секретарем виконкому Великоуглянської сільської ради 29 червня 2005 року за № 28 при свідках.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на будинок в АДРЕСА_1 в якому померла проживала, та прилеглі до нього земельні ділянки. Позивач звернувся із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини, однак в її задоволенні відмовлено, оскільки на будинок відсутні правовстановлюючі документи.

Позивач просив визнати за ним право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 та прилеглі до нього земельні ділянки площею 0, 25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і площею 0, 25 га для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Тячівського районного суду від 6 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Як на підставу своїх вимог посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, є незаконним та необґрунтованим.

Дослідивши зібрані у справі матеріали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у справі відсутні належні та допустимі докази того, що будинок та прилеглі до нього земельні ділянки належали померлій ОСОБА_3

Такі висновки місцевого суду є помилковими, не повною мірою відповідають фактичним обставинам справи. Вказане є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог (п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України).

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла тітка позивача ОСОБА_3 (а.с.6). За життя покійна склала заповіт від 29 червня 2005 року № 28, посвідчений секретарем виконкому Великоуглянської сільської ради при свідках, яким все своє майно заповіла позивачу ОСОБА_1 (а.с.5). Своїх дітей чи інших спадкоємців, які б претендували на обов'язкову частку в спадковому майні, померла не мала (а.с.9).

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Тячівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с.25). Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно (а.с.13, 24).

З довідки Великоуглянської сільської ради Тячівського району від 4 грудня 2012 року № 1132 слідує, що покійній ОСОБА_3 належав на праві власності будинок НОМЕР_1, побудований в 1960 році (а.с.10). 31 січня 1966 року було прийнято Інструкцію про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу, затверджену заступником Міністра комунального господарства Української РСР та погоджену головою Верховного Суду Української РСР. До цього часу реєстрація будинків та домоволодінь не проводилася, оскільки не було визначено відповідної процедури. Будинок, що належав покійній ОСОБА_3, був побудований в 1960 році, до прийняття цієї інструкції, а отже не міг бути зареєстрований у встановленому пізніше порядку.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права (ч. 2 ст. 16 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (ч. 2 ст. 202 ЦК України). До односторонніх правочинів належить і заповіт.

З вказаного слідує, що покійна ОСОБА_3 заповіла все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, своєму племіннику ОСОБА_1 Судом апеляційної інстанції встановлено, що до складу спадкового майна входить будинок в АДРЕСА_1, побудований в 1960 році, який належав покійній. Позов ОСОБА_1 щодо визнання права власності на цей житловий будинок у порядку спадкування за померлою ОСОБА_3 є обґрунтований та підлягає задоволенню.

Щодо вимог про визнання права власності за позивачем у порядку спадкування на прилеглі до будинку земельні ділянки загальною площею 0, 5 га, то в їх задоволенні слід відмовити, оскільки ці земельні ділянки перебували у користуванні спадкодавиці та не належали їй на підставі права власності.

Керуючись статтею 16, 202, 328, 1216-1218, 1233-1235, 1253, 1268, 1269 ЦК України, статтею 57, 58, 59, 60, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє його представник ОСОБА_2, - задовольнити.

Рішення Тячівського районного суду від 6 лютого 2014 року - скасувати.

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 у порядку спадкування за померлою ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

В решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуючий: _____________

Судді: _____________

_____________