_{АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД}

ЗАКАРПАТСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа № 22-1215/2006 р                               Головуючий у 1 інстанції: Писанець К.К.

РІШЕННЯ

Іменем України

18 грудня 2006 року                                                                                              м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого   Павліченка С.В.

суддів: Куштана Б.П., Собослоя Г.Г.

при секретарі Талпа С.М., з участю позивачки ОСОБА_1 її

представника, адвоката ОСОБА_2, представника відповідача Управління освіти Ужгородської міськради Мухомедьянової Наталії Богданівни, третьої особи, директора Ужгородської загальноосвітньої школи №1 ОСОБА_3, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти Ужгородської міськради, з участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача директора Ужгородської загальноосвітньої школи № 1 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за вимушений прогул та моральної шкоди,

встановила:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Управління освіти Ужгородської міськради про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за вимушений прогул та моральної шкоди.

Позивачка обґрунтовувала свої вимоги тим, що наказом відповідача № НОМЕР_1 вона була звільнена з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 Ужгородської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня № 1 ім. Т.Г.Шевченка за скороченням штатів(ст. 40 п.1 КЗпП України).

ОСОБА_1. вважала, що її звільнення проведено з порушенням вимог чинного трудового законодавства, а тому просила поновити її на роботі, стягнути заробітну плату за вимушений прогул за час з моменту звільнення ,та моральну шкоду в розмірі 6 300 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 29 травня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачки ставиться питання про скасування рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 травня 2006 року та постановления нового

рішення про задоволення позову, зазначається, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають істотне значення для справи.

Представник відповідача та третя особа проти задоволення апеляційної скарги заперечують, вважають рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Апеляційна скарга    підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

При розгляді даної справи суд першої інстанції не дав належної оцінки тому факту, що позивачка, звільнена з роботи наказом відповідача № НОМЕР_1.

За розрахунками відповідача, з врахуванням листків непрацездатності отриманих під час відпустки № НОМЕР_2, НОМЕР_3 /а.с. 216-217/, знаходилась у щорічній відпустці з 1 червня доі9 серпня 2005 року включно і повинна була приступити до роботи 10 серпня 2005 року.

Крім того, позивачка під час відпустки отримала листок непрацездатності № НОМЕР_4 про звільнення її від роботи з 18 липня по 22 липня, який відповідач не враховує /а.с. 93/ і мала всі підстави вважати, що її відпустка відповідно до ч.2 ст.80 КЗпП України повинна бути продовжена на підставі цього листка.

Наведені обставини, не дають підстав вважати, що Управлінням освіти Ужгородської міськради при звільненні ОСОБА_1 дотримані вимоги ч. З ст. 40 КЗпП України щодо заборони звільнення працівника і ініціативи власника в період його перебування у відпустці.

В суді апеляційної інстанції встановлено, що в порушення вимог ч.2 ст. 40 КЗпП України Управління освіти Ужгородської міськради при звільнення позивачки не пропонувало їй іншу роботу і не довело, що в період з моменту попередження про звільнення до моменту звільнення позивачки в межах Управління освіти вакантні посади були відсутні.

Колегія суддів вважає, що за наявних обставин процедуру звільнення ОСОБА_1 за скороченням штатів не можна визнати законною, проведеною відповідно до вимог чинного трудового законодавства.

Суд першої інстанції неповно з'ясував ці обставини що, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і постановления нового рішення.

 ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі, оскільки звільнена з порушенням вимог ч. 2, 3 ст. 40 КЗпП України із стягненням середнього заробітку за вимушений прогул на підставі ст. 238 КЗпП України в розмірі 8232 /вісім тисяч двісті тридцять дві/ грн. , а рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за 1 місяць в розмірі 588 /п'ятсот вісімдесят вісім/ грн. підлягає негайному виконанню відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачка не надав суду доказів підтвердження факту заподіяння моральних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони були спричинені, ступінь вини того, хто їх заподіяв, яких моральних страждань зазнала позивачка . Таким чином, оцінивши в сукупності здобуті в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки вони не доведені в судовому засіданні, не обґрунтовані і в суду немає підстав вважати, що відповідач своїми діями завдав позивачці моральну шкоду.

Керуючись п. 1-3 ст. 40, ст. ст.  44, 49-2, 80, 237-1, 238 КЗпП України ст.   ст. 307, 309,   313,   314, 316, 317,   п. 2, 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

рішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 травня 2006 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Управління освіти Ужгородської міськради задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді  ІНФОРМАЦІЯ_1 загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.. №1 ім. Т.Г. Шевченка.

Стягнути з Управління освіти Ужгородської міськради на користь ОСОБА_1 8232 /вісім тисяч двісті тридцять дві/ грн. заробітної плати за вимушений прогул.

В іншій частині позову відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за 1 місяць в розмірі 588 /п'ятсот вісімдесят вісім/ грн.

Рішення проголошене в порядку СТ.218, 317 ЦПК України, набирає законної сили з моменту його проголошення і відповідно до ст. 326,327 ЦПК України може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.