Справа № 22-838ас/0б Головуючий у суді 1 інстанції: Писанець К.К.
Суддя - доповідач: Собослой Г.Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2006 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого - Собослоя Г.Г.,
суддів: Белякова І.І., Боднар О.В.,
при секретарі: Байзат С.Ю.,
з участю : позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді адміністративну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 18 вересня 2006 року, -
встановила:
У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Закарпатського обласного військового комісаріату (далі військовий комісаріат) про визнання права на перерахунок пенсії та проведення перерахунку раніше призначеної пенсії.
У скарзі зазначив, що 28.11.1991 року він був звільнений з військової служби і йому була призначена пенсія, з урахуванням відповідного окладу за посадою, військового звання та відсоткової надбавки за вислугу років. На даний час вважає, що військовий комісаріат, в порушення вимог норм Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", не здійснює перерахунок призначеної йому пенсії у зв'язку із змінами розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців. Коли він звернувся до військового комісаріату з питанням про перерахунок пенсії, йому було відмовлено, отже він змушений звертатися до суду. Вважає, що до складу грошового забезпечення, з якого йому повинна обчислюватися пенсія, повинні включатися :
· 40 % надбавка до посадового окладу згідно Указу № 847/99 від 14.07.1999 року "Про додаткові заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України".
· щомісячна 100-відсоткова надбавка, установлена Указом Президента України від 23.02.2002 року №173/2002 "Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ";
· щомісячна 90-відсоткова надбавка за безперервну військову службу, установлена Указом Президента України від 5.05.2003 року №389/2003 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу";
· щомісячна премія в розмірі 33.3 відсотка передбачених п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 1000 року № 829 "Про грошове забезпечення військовослужбовців".
Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 18 вересня 2006 року позов задоволено частково. Зобов'язано військовий комісаріат перерахувати ОСОБА_1. пенсію з врахуванням щомісячної премії в розмірі 33,3 % за підтримання бойової готовності і бездоганне виконання службових обов'язків, починаючи з 01.01.2005 року. В решті позовних вимог відмовлено.
У апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2. ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про повне задоволення позовних вимог позивача з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
Заслухавши позивача ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до Указів Президента України від 23.02.2002 року №173, від 5.05.2003 року №389, від 14.07.1999 року та постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 року №829, Указу № 847/99 від 14.07.1999 року "Про додаткові заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України", Постанови КМУ від 17.07.1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу...", а також Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України.
З таким висновком суду погодитись не можна.
Відповідно до ч.3 ст.43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-Х11 "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", пенсії особам, які мають право за цим Законом, обчислюються з урахуванням відповідного окладу за посадою, військового чи спеціального звання, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби в порядку й розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України. У Законі будь-яких обмежень щодо розміру пенсії не встановлено, а вирішення цього питання віднесено на розсуд Кабінету Міністрів України.
Згідно з п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (із змінами та доповненнями) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення : окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби). При цьому розмір додаткових видів грошового забезпечення визначається (за вибором тих, хто звернувся за пенсією) за 24 останніх календарних місяці служби підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців служби підряд протягом усієї служби перед зверненням за пенсією, незалежно від наявних перерв у службі.
Отже, з наведеного випливає, що щомісячні надбавки, запроваджені вказаними Указами Президента України, належать до додаткових видів грошового забезпечення і враховуються при нарахуванні пенсії особам, які отримували її під час проходження служби й звільнені після її запровадження.
Позивачу на час його звільнення ці надбавки не виплачувались і тому дія цих нормативних актів (указів та постанов) на нього не поширюється.
Законом України "Про внесення змін до ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", який набрав чинності з 1 січня 2005 року, внесено зміни до частини 3-ї ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", згідно якої премію визначено як додатковий вид грошового забезпечення, та з урахуванням частини другої Прикінцевих положень, якою встановлено, що особи, яким раніше призначено пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", мають право на перерахунок пенсій з урахуванням положень цього Закону та виплату 50 відсотків перерахованої пенсії з 1 січня 2005 року, а з 1 січня 2006 року-100 відсотків перерахованої пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до вказаного Закону, військовим комісаріатом проведено відповідний перерахунок пенсії позивача з 1 січня 2005 року.
З наведеного слід зробити висновок про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що відповідно до вимог п.4 ст.202 КАС України є підставою для скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення .
Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду від 18 вересня 2006 року скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Закарпатського обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили, шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.