РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого судді: Бондаренка Ю.О.

суддів: Собослой Г.Г., Павліченко С.В.

при секретарі: Чейпеш С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 січня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

22 січня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Державна міграційна служба в Тячівському районі Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області, Служба у справах дітей Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області, з проханням винести рішення, яким дозволити Державній міграційній службі в Тячівському районі ГУДМС в Закарпатській області виготовити проїзний документ для виїзду за кордон малолітньому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди його батька ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що з 10.02.2007 року по 13.12.2010 року вони з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилася дитина - син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. На даний час дитина знаходиться на її утриманні та вихованні, відповідач ніякої допомоги на сина не надає, участі у його вихованні не приймає. В зв'язку з тим, що на даний час вона працює в Росії, де в неї є постійне місце роботи та проживання, вона має можливість взяти дитину на канікули до себе на відпочинок та лікування, однак батько не надає згоди на виготовлення для дитини проїзних документів, що на її погляд суперечить законним інтересам дитини.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 січня 2014 року позов ОСОБА_2 про виготовлення дитячого документу для виїзду за кордон без згоди батька, - задоволено повністю. Надано ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення дитячого проїзного документу для виїзду за кордон ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та його виїзд за кордон без згоди його батька ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, якою просить: скасувати рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 січня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Вимоги апелянта мотивовані тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення необґрунтовано з порушеннями норм процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу і просив задовольнити з наведених в ній підстав, при цьому зазначив , що орган опіки в своєму висновку не надавав згоди на вивіз дитини за кордон.

Представник позивача заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, пояснивши, що дитина хворіє і мати хотіла показати його російським спеціалістам, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до абз.3 ч.3 ст.313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними (абз.3 ч.3 ст.313 ЦК України).

Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі осіб, які уповноважені обома батьками, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою обох батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі (п.5 Постанови КМ України «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» від 27 січня 1995 року №57).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 10.02.2007 року по 13.12.2010 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилася дитина - син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. На даний час дитина знаходиться на утриманні та вихованні матері, згідно довідки Нижньоапшанскої сільської ради Закарпатської області від 20.01.2014 року (а.с.5). Батько сплачує на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 650,00 грн. щомісячно та не має заборгованості відповідно до Розрахунку заборгованості по аліментах №1092 від 30.01.2014 року виданої Відділом ДВС Тячівського районного управління юстиції (а.с.25). Обидві сторони є сезонними робітниками і виїжджають на заробітки за кордон. Оскільки відповідач відмовляється надати дозвіл на виготовлення проїзного документа дитини для виїзду за кордон, посилаючись на нез'ясованість місця роботи позивача та її умови проживання, позивачка просить надати такий дозвіл на підставі рішення суду.

Оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років).

Аналогічні положення викладені в п.18 Постанови КМ України «Про затвердження правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення» від 31 березня 1995 року №231. Оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду. Для дітей віком від 14 до 18 років у заяві зазначається відсутність обставин, що обмежують згідно із законодавством право їх виїзду за кордон.

Згідно ст. 3 Конвенції ООН «Про права дитини», в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Рішення суду в частині надання дозволу на виготовлення дитячого проїзного документа для виїзду за кордон ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.

Суд вирішуючи цю вимогу вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Разом з тим, колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції в частині надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди його батька, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін тв. Інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи те, що позивач не заявляла вимоги про виїзд дитини за кордон без згоди його батька суд першої інстанції в порушення цих процесуальних норм вийшов за межі позовних вимог і у рішенні зробив вказівку про виїзду дитини за кордон без згоди батька ОСОБА_1.

У відповідності до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи всі обставини справи, колегія суддів вважає, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції, шляхом виключення з резолютивної частини даного рішення вказівки про виїзд дитини за кордон без згоди його батька ОСОБА_1.

Керуючись п.18 Постанови КМ України «Про затвердження правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення» від 31 березня 1995 року № 231, ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

р і ш и л а :

Апеляційну скаргу - задовольнити частково.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 січня 2014 року, - змінити, виключивши з резолютивної частини рішення вказівку про надання дозволу на виїзд дитини - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за кордон без згоди батька ОСОБА_1.

В решті рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 січня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді