Справа № 262/1369/14-ц

Провадження № 2/262/624/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.05.2014 року м. Донецьк

Пролетарський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді Лебеденко С.В.

при секретарі Чернета В.І.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Третя Донецька державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на квартиру -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка впродовж 16 років з 1976 по 1992 роки мешкала з її рідним дідом - ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7. Після смерті її дідуся - ОСОБА_5, ОСОБА_4 мешкала однією сім'єю разом з позивачкою та її батьками - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 у будинку АДРЕСА_2, оскільки інших родичів, крім них, в неї не було. За час сумісного мешкання вони мали з ОСОБА_4 сумісний бюджет та вели сумісне господарство. Оскільки вона хворіла, то позивачка була вимушена доглядати за нею, купувати ліки, викликати лікарів, турбуватися, готувати їжу. ОСОБА_4 отримувала мінімальну пенсію, була учасником війни та за станом свого здоров'я не могла себе обслуговувати. Факт сумісного мешкання підтверджується актом обстеження від 26.02.2013 року. За життя ОСОБА_4 17.08.1993 року отримала свідоцтво про право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 за № 12067, яка зареєстрована в КП БТІ м. Донецька за реєстром № 9/3-276. 13.11.1993 року в Дев'ятій Донецькій державній нотаріальній конторі ОСОБА_4 залишила заповіт, згідно якого, квартиру АДРЕСА_3, вона заповіла ОСОБА_3 - відповідачці по справі. Заповіт зареєстровано за реєстром № 1-7343 та на день смерті спадкодавця не змінявся та не відмінявся. Після смерті ОСОБА_4 позивачка та її батьки поховали ОСОБА_4, вона фактично прийняла спадщину шляхом постійного догляду за спадковим майном та сплати комунальних послуг за квартиру. Крім того, вона звернулась до Третьої Донецької державної нотаріальної контори з проханням видати їй свідоцтво про право на спадщину, однак нотаріус пропонувала їй звернутися до суду з позовною заявою. Оскільки спадкоємцем за заповітом на однокімнатну квартиру є відповідачка, то вона була вимушена звернутися до неї з проханням прийняти спадщину. Однак, відповідач письмово звернулась до нотаріальної контори із заявою від 05.07.2013 року, якою відмовилась від належної їй спадщини на її користь. Також в заяві про відмову від спадщини відповідачка визнала той факт, що позивачка постійно мешкала разом з її бабусею - ОСОБА_4 протягом останніх кількох десятків років. Оскільки державний нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, вона змушена звертатися з позовною заявою до суду. Просила встановити факт спільного мешкання однією родиною з ОСОБА_4 на протязі з 1992 року по день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_6.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені в позовній заяві.

Відповідачка до судового засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. (а.с. 22-24).

Представник третьої особи до судового засідання не з'явився, відповідно до заяви просили розглядати справу за їх відсутністю. (а.с. 21).

Заслухавши пояснення представника позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Квартира за адресою: АДРЕСА_3 належала ОСОБА_4, про що свідчить копія свідоцтва про право власності на квартиру № 12067 від 17 серпня 1993 року. (а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.(а.с. 6).

За життя - 13.11.1993 року ОСОБА_4 склала заповіт, згідно якого, належну їй квартиру за адресою: АДРЕСА_3 заповіла своїй онуці - ОСОБА_3. (а.с. 9). Станом на теперішній час заповіт є чинним.

Разом з тим, ОСОБА_3 відмовилась від спадщини на користь ОСОБА_2, з якою ОСОБА_4 проживала разом на протязі кількох десятків років (а.с. 12).

З оглянутої в судовому засіданні спадкової справи померлої ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_2 (позивачка по справі) 11.10.2012 року звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, зазначивши, що вона є спадкоємцем четвертої черги та буде звертатися до суду за визнанням факту спільного проживання однією сім»єю з померлою.

В обґрунтування своїх позовних вимог, ОСОБА_2 надала акт, підписаний головою комітету мікрорайону «Вертикальна», з якого вбачається, що позивачка проживала спільно з померлою ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 по день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_6, вели спільне господарство. (а.с. 7).

Свідок ОСОБА_7, який є батьком позивачки суду показав, що в 1975 році померла його мати. В 1976 року його батько - ОСОБА_5 став проживати з ОСОБА_4. В 1978 році свідок створив власну родину та вони стали проживати всі разом в одному будинку. В ІНФОРМАЦІЯ_7 батько помер та після його смерті ОСОБА_4 залишилась проживати разом з ними, а до своєї квартири лише навідувалась. Між ними склались добрі, дружні стосунки. Останнім часом ОСОБА_4 дуже хворіла та дружина разом з донькою доглядати за нею, готували їжу, купували ліки, надавали допомогу. За життя ОСОБА_4 склала заповіт, яким залишила квартиру своїй онуці. Але вона відмовилась він спадщини на користь його доньки, оскільки проживає в Ізраїлі та не має наміру повертатися до України. Також зазначив, що донька доглядає за спадковим майном, сплачує комунальні послуги.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які є сусідками позивачки, підтвердили суду факт того, що дійсно ОСОБА_2 зі своєю родиною спільно проживали з ОСОБА_4 тривалий період часу до її смерті. При цьому вони ставились один до одного як родичі, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, доглядали за нею.

Згідно ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Враховуючи наведене, суд вважає, що є всі підстави для встановлення факту спільного проживання.

Разом з тим, позовні вимоги про визнання права власності на квартиру задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права власності на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Однак, відмова нотаріуса в оформленні права на спадщину, як в матеріалах справи, так і в спадковій справі, відсутня.

Крім того, ст. 3 Цивільно-процесуального кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В даному випадку не вбачається, що права позивача порушені, невизнані або оспорювані.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, ст. 256 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на квартиру - задовольнити частково.

Встановити, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 проживали однією сім'єю з 1992 року по день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_6.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.В. Лебеденко