Справа № 261/4311/13-ц
Провадження № 2/261/67/14
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
м. Донецьк 30 квітня 2014 р.
Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючий - суддя Іванов В.М, при секретарі Абрамчук А.В., за участю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовної заявою
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ майна, -
В с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про розділ майна.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 червня 2004 року між сторонами був зареєстрований шлюб. Від шлюбу сторони мають сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час шлюбу сторони придбали наступне майно: земельну ділянку площею 0,0700 гектарів розташовану АДРЕСА_2 - вартістю 14 980 грн., земельну ділянку площею 0,0700 гектарів, що розташована АДРЕСА_3 - вартістю 14 980 грн., відеокамеру «Panasonic» вартістю 3 690 грн., меблі для спальної кімнати: ліжко, комод, шафа кутова - вартістю 9 250 грн., меблі для кухні вартістю 8 000 грн., меблі в зал: диван, 2 крісла, журнальний столик, стінка Гора - вартістю 9 000 грн., вбудована кухонна техніка «Samsung»: варочна поверхня та духова шафа - вартістю 4 600 грн., кондиціонер Mitsubishi - вартістю 3 000 грн.. пральна машинка Bosch - вартістю 4 300 грн., кондиціонер Digital - вартістю 1 000 грн. Шлюб між ними розірвано 12 квітня 2013 р. За цей час сторони так і не змогли вирішити питання щодо розподілу майна, набутого подружжям за час шлюбу. На підставі цього позивач звернувся до суду з позовом, та просить розподілити спільно набуте майно. Стягнути з відповідача компенсацію половину вартості, проведеного під час спільного життя ремонту в квартирі, в якій вони мешкали, в розмірі 25 000 грн, а також покласти на відповідача судові витрати.
В судовому засіданні позивач підтвердив свій позов, наполягав на його задоволенні у повному обсязі. Суду пояснив, що 05 червня 2004 року між сторонами був зареєстрований шлюб. Від шлюбу сторони мають сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час шлюбу сторони придбали наступне майно: земельну ділянку площею 0,0700 гектарів розташовану АДРЕСА_2 - вартістю 14 980 грн., земельну ділянку площею 0,0700 гектарів, що розташована АДРЕСА_3 - вартістю 14 980 грн., відеокамеру «Panasonic» вартістю 3 690 грн., меблі для спальної кімнати: ліжко, комод, шафа кутова - вартістю 9 250 грн., меблі для кухні вартістю 8 000 грн., меблі в зал: диван, 2 крісла, журнальний столик, стінка Гора - вартістю 9 000 грн., вбудована кухонна техніка «Samsung»: варочна поверхня та духова шафа - вартістю 4 600 грн., кондиціонер Mitsubishi - вартістю 3 000 грн.. пральна машинка Bosch - вартістю 4 300 грн., кондиціонер Digital - вартістю 1 000 грн. Шлюб між ними розірвано 12 квітня 2013 р. На теперішній час питання про розділ майна придбаного під час шлюбу в добровільному порядку не вирішений, тому він змушений звернутися до суду, та просить суд розділити між ним та відповідачем майно, що придбано ними під час шлюбу, виділити йому земельну ділянку, а також відеокамеру «Panasonic», меблі для спальної кімнати: ліжко, комод, шафа кутова, меблі для кухні. Інше майно виділити відповідачу.
Відповідач ОСОБА_2. з позовом не згодна, суду пояснила, що дійсно під час перебування у шлюбі з позивачем, ними було придбано майно, серед якого дві земельних ділянки площею 0,700 га, за адресою АДРЕСА_2,3 які були придбані на її ім'я, а також інше майно, на розділ якого вона згідно запропонованого варіанту позивача згодна, хоча деякі речі вона придбала після того, як вони розірвали шлюбні стосунки та мешкали окремо. Що стосується земельних ділянок, вона позов в цій частині не визнає, оскільки земельні ділянки були придбані за її особисті збереження, накопичені нею з аліментів та пенсії на утримання доньки від першого шлюбу, яка є інвалідом, на операцію. Однак після того, як вона дізналася, що від операції ніякого покращення не буде, вона вирішила вкласти гроші придбавши спірні земельні ділянки, тому вважає, їх особистою власністю та такими, що не підлягають розділу, та просить в позові в цій частині відмовити, також відмовити в частині відшкодування компенсації вартості ремонту в квартирі оскільки з нею залишився проживати їх син, на утримання якого позивач матеріальної допомоги не надає, а тому її частка в спільному майні повна бути збільшена на 20%.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, та не заперечується сторонами, що з 05 червня 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від спільного життя мають сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Сторонами не заперечується, що у період шлюбу ними було придбано наступне майно: земельна ділянка площею 0,0700 гектарів розташовану АДРЕСА_2, земельна ділянка площею 0,0700 гектарів, що розташована АДРЕСА_3, відеокамера «Panasonic», меблі для спальної кімнати: ліжко, комод, шафа кутова, меблі для кухні, меблі в зал: диван, 2 крісла, журнальний столик, стінка Гора, вбудована кухонна техніка «Samsung»: варочна поверхня та духова шафа, кондиціонер Mitsubishi, пральна машинка Bosch, кондиціонер Digital, щодо вартості майна спору також між сторонами не має.
У відповідності з рішенням Петровського райсуду м. Донецька від 12 квітня 2013 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с. 7).
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).
Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, з урахуванням положень ст. 61 ч. 1 Сімейного кодексу України, будинок 12 по вул. Ветеранів, в Петровському районі м. Донецька, який був придбаний за час шлюбу сторін, є об'єктом права їх спільної сумісної власності.
Згідно зі ст. 63 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними.
Відповідно до ст. 69 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 70 Сімейного кодексу України, та за змістом ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, законом.
У даному випадку, за відсутності домовленості між сторонами і шлюбного договору щодо визначення часток в спільному майні, у суду є всі підстави вважати спірне майно об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка на яке є рівними.
Отже, суд, оцінивши зібрані докази, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, розподілити спільно набуте майно подружжя, та визнати за позивачем: земельну ділянку площею 0,0700 гектарів розташовану АДРЕСА_2, відеокамеру «Panasonic», меблі для спальної кімнати: ліжко, комод, шафа кутова, меблі для кухні, визнати за відповідачем: земельну ділянку площею 0,0700 гектарів, що розташована АДРЕСА_3, меблі в зал: диван, 2 крісла, журнальний столик, стінка Гора, вбудована кухонна техніка «Samsung»: варочна поверхня та духова шафа, кондиціонер «Mitsubishi», пральна машинка «Bosch», кондиціонер «Digital».
Прийняти до уваги ствердження відповідача в частині її заперечень, що земельні ділянки придбані нею за особисті кошти накопичені з аліментів та пенсії її доньки від першого шлюбу, суд не може, з наступних підстав.
Згідно пояснень сторін, свідків, сторони під час перебування у шлюбі мешкали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1, вели спільне господарство та мали сімейний бюджет, разом з ними проживала донька відповідача ОСОБА_2 від першого шлюбу - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка є інвалідом з дитинства.
Згідно науково практичного коментаря до ст.. 2 СК України до кола суб'єктів, які можуть вступати у сімейні відносини у другій групі є мачуха та відчим, падчерка та пасинок, між суб'єктами, що входять до даної групи, можуть виникати особисті немайнові та майнові відносини, які регулюються сімейним законодавством в тих випадках та межах, які визначені СК та іншими актами сімейного законодавства.
Як вбачається зі ст.. 3 СК України, яка окреслює загальні ознаки, яким повинен бути зв'язок між фізичними особами для того, щоб вони вважалися сім'єю. До таких ознак належать: спільне проживання, пов'язаність спільним побутом; взаємні права та обов'язки. Діти будуть відноситися до членів сім'ї своїх батьків в будь-якому випадку окремого проживання, незалежно від поважності причин цього.
Таким чином суд вважає, що між сторонами та донькою відповідача від першого шлюбу, ОСОБА_4 склалися сімейні відносини, які були пов'язані спільним побутом, взаємними правами та обов'язками.
Згідно ст. 61 ч. 3 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Зазначені суми належать до спільної сумісної власності подружжя, якщо вони: 1) внесені до сімейного бюджету; або 2) внесені на особистий рахунок одного з подружжя у банківську (кредитну) установу.
Враховуючи те, що аліменти на утримання дитини, а також пенсія на утримання дитини інваліда сплачується на користь матері до досягнення дитиною 18ти років, суд вважає ці суми об'єктом спільної сумісної власності, оскільки вони також створюють основу майнового благополуччя сім'ї, а тому не може визнати, що земельні ділянки придбані на ці кошти є особистою власністю відповідача.
Також відмовляючи позивачу в частині вимог про відшкодування компенсації витрат понесених у зв'язку із проведенням ремонту квартири за адресою: АДРЕСА_1 суд виходить з того, що ремонт проводився під час спільного життя сторін для покращення умов проживання, а також суд враховує той факт, що разом з відповідачем в спірній квартирі залишився проживати неповнолітній син сторін, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат понесених ним по сплаті судового збору при звернені до суду, суд вважає, що ці вимоги також не підлягають задоволенню з тих підстав, що на утриманні відповідача перебуває донька - інвалід дитинства, а також неповнолітній син, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до суду з даним позовом звернувся позивач, провини відповідача в тому, що між сторонами не досягнуто домовленості, щодо поділу спільного майна суд не вбачає, а тому суд вважає можливим покласти обов'язок по сплаті судового збору на позивача, оскільки саме він був ініціатором звернення до суду з даним позовом.
На підставі викладеного, керуючись ст. 60, 61, 63, 69, 70, 71 , 112 СК України, ст.ст. 368, 372 ЦК України, ст. ст. 214 - 215 ЦПК України (2004 р.), суд
В и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ майна задовольнити частково.
Поділити майно, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 яке знаходиться в спільній сумісні власності, таким чином:
Визнати за ОСОБА_1, право власності на земельну ділянку площею 0,0700 гектарів, що розташована АДРЕСА_2, відеокамеру «Panasonic», меблі для спальної кімнати: ліжко, комод, шафа кутова, меблі для кухні.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,0700 гектарів, що розташована АДРЕСА_3, меблі в зал: диван, 2 крісла, журнальний столик, стінка Гора, вбудована кухонна техніка «Samsung»: варочна поверхня та духова шафа, кондиціонер «Mitsubishi», пральна машинка «Bosch», кондиціонер «Digital».
В іншій частині позову відмовити.
Апеляційна скарга на це рішення може бути подана в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом десяти днів після його проголошення.
Суддя: В.М. Іванов