Справа №22ц/2067 Головуючий у 1 інст. Рафальський Й.Л.
категорія 36 Доповідач Кашапова Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2006 року
Апеляційний суд Житомирської області в складі:-
головуючого - Кашапової Л.М.
суддів - Плотіциної Н.А., Омельчука М.І.
при секретарі - Рудницькій О.П.
з участю відповідача
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі
справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну мінімального розміру аліментів, стягнення заборгованості по аліментах та неустойки за прострочення сплати аліментів
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коростенського міськрайонного суду від 18 вересня 2006 року -
встановив:
В серпні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд з вказаним позовом, в якому просила встановити новий мінімальний розмір стягуваних відповідно до рішення Коростенського міського суду від 12.02.2002 року з
ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі ЗО відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення сином повноліття, стягнути з відповідача заборгованість по аліментах за період з 01.10.2005 року по 01.06.2006 року в сумі 837грн. 74коп., неустойку за прострочення сплати аліментів за той же період в сумі 2036грн. 34коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30грн.
Посилалась на те, що Законом України «Про внесення змін до Сімейного Кодексу України щодо збільшення розміру аліментів на дітей» від 22.09.2005 року №2901-ІУ внесено зміни до ч.2 ст.182 СК України, згідно яких мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж ЗО відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Зазначала, що на її користь виплачувались кошти з порушенням норм даного Закону, в результаті чого виникла заборгованість.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 18.09.2006 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 щомісячно не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.08.2006 року і до його повноліття.
В решті позову відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати в частині стягнення аліментів, а провадження по справі закрити, посилаючись на те, що судом неправильно застосовано норми матеріального закону. Зокрема, апелянт зазначає, що не може бути два судових рішення про стягнення аліментів на утримання дитини, а питанням стягнення та проведення перерахунку мінімального розміру аліментів в даний час відноситься до компетенції державної виконавчої служби.
Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Коростенського міського суду від 12.02.2002 року з ОСОБА_2 на користь позивачки постановлено стягувати аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно починаючи з 12.02.2002 року до повноліття дитини, але не менше 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян /а.с.17/.
Дане рішення є актом правосуддя, який остаточно вирішує спір. Після набрання ним законної сили правовідносини зі сфери вирішення спору між сторонами перейшли у сферу виконання рішення суду.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 182 СК України /нова редакція якої набрала чинності з 15.10.2005 року/ мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ЗО відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст.184 цього кодексу.
Вказаною нормою закону з часу набрання нею чинності повинні керуватися всі підприємства, установи, організації, які залучені до процесу стягнення аліментів на утримання дитини за судовим рішенням.
За даних обставин суддя безпідставно відкрив провадження по даній позовній вимозі і стягнув з відповідача аліменти в розмірі не менше ЗО % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з .02.08.2006 року, оскільки питання про зміну розміру стягуваних аліментів на утримання дитини відповідно до вимог ст.192 СК України позивачка не ставила.
З врахуванням вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини в розмірі не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку слід скасувати, а провадження по справі в цій частині закрити на підставі п.1 ст.205 ЦПК України, так як вказані вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки позивачка не оскаржувала рішення суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по аліментах та неустойки за прострочення сплати аліментів і не надала суду документальних доказів щодо нарахування державною виконавчою службою заборгованості по сплаті аліментів, апеляційний суд не переглядає рішення суду в цій частині.
Апеляційний суд вважає за необхідне відмітити, що в резолютивній частині повного рішення Коростенського міськрайонного суду від 18.09.2006 року допущена помилка: відсутній висновок суду щодо відмови за безпідставністю в решті позову /а.с.23/, хоча такий висновок є в тексті вступної та резолютивної частини рішення /а.с.22/, яка повинна бути виправлена у відповідності з вимогами ст.219 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.205 п.1, 218., 303, 307, 310, 314, 317 ЦПК України, апеляційний суд -
ухвалив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити.
Рішення Коростенського міськрайонного суду від 18 вересня 200 6 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3, щомісячно не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.08.2006 року і до його повноліття.
Закрити провадження по справі в частині позовних вимог щодо зміни мінімального розміру стягуваних аліментів на утримання дитини.
В решті рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.