УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

26 грудня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області в складі   :

головуючого Головчук С.В.

суддів Миніч Т.І.,   Павицької  Т.М.

при  секретарі  Прищепі  О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Овруцького відділення НАСК „Оранта", управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації про стягнення коштів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за  апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Овруцького районного суду від 27 жовтня 2006 року,

встановив   :

В березні 2006 року ОСОБА_1. звернулась з позовом про стягнення компенсації. Вона зазначала, що є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС 3 категорії, проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, тому має право на допомогу відповідно до ст.ст.37,39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі       Закон).                                           Відповідач неправомірно       виплачував       їй  компенсації       у      розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, хоча розмір цих виплат суперечить Закону, який передбачає виплату коштів у кратному розмірі мінімальної заробітної плати. Просила стягнути з відповідача недоотримані кошти  за  період  з  2004   по  2005  роки  в  сумі   14524,62  грн.

Постановою Овруцького райсуду від 27 жовтня 2006 року в позові  відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Посилається на те, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального права: норм Конституції, якою декларується принцип верховенства  права.   Вважає,   що  таке  рішення  порушує  її  права.

Розглянувши справу в межах, визначених ст.195 КАС, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з  наступного.

Справа  №  22а/4722                              Головуючий  у  1  інстанції:   Невмержицький  С.С.

Категорія  -  38                                                                              Доповідач:  Головчук  С.В.

З    матеріалів    справи    видно,    що    позивачка    є    потерпілою внаслідок   Чорнобильської   катастрофи   3   категорії   та   має   право на    пільги    і    компенсації,     встановлені    Законом    України    "Про статус   і   соціальний   захист  громадян,   які   постраждали   внаслідок Чорнобильської  катастрофи".

Відповідно до статті 62 зазначеного Закону, його застосування проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами,   іншими  центральними  органами  виконавчої  влади.

Отже спірні правовідносини крім Закону регулюються постановами  Кабінету  Міністрів  України.

Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету (ст.63 Закону). Статтею 95 Конституції України, якою встановлено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно законом  про  Державний  бюджет  України.

Зазначені норми узгоджуються із ст.87 Бюджетного кодексу України, якою передбачено, що видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються в ' порядку і в межах обсягів призначень, передбачених в Державному бюджеті України на відповідні  бюджетні  програми.

Таким чином фінансування вказаних програм провадиться через органи Державного казначейства у встановленому КМУ України порядку в межах наявних фінансових ресурсів, затверджених Законом України „Про державний бюджет України" на відповідний  рік.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою від 11.10.1995 року, визначені розміри виплат, передбачених зазначеним  Законом.

Виплати компенсаційних коштів позивачці за 2004-2005 роки проводились  у  розмірах,   визначених  названою  постановою.

Враховуючи викладене, підстав для задоволення позову не було,   суд  правильно  відмовив  в  позові  за  безпідставністю.

Керуючись  ст.ст.   195,198,200,   205,206  КАС  України,   суд  -

ухвалив   :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Овруцького районного суду від 27 жовтня 2006 року  залишити  без  змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного Суду України протягом  одного  місяця  з  дня  проголошення.