Справа № 22ц-1155                                      Головуючий по першій

2007 рік                                                           інстанції Андрущенко-Луценко С.В.

                                                                        Суддя-доповідач: Лобов О.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ           УКРАЇНИ

14 травня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.,

суддів Новохатньої В.А., Акопян В.І.

при секретарі Зеленській О.І.

за участю

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2

адвокатів ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13 березня 2007 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання втратившою право користування жилим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення і усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, просила ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.

Заявлені вимоги ОСОБА_2 мотивувала тим, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1, в якій серед інших осіб значиться зареєстрованою ОСОБА_1

Відповідачка ОСОБА_1 у спірній квартирі не проживає з грудня 2000 року без поважних причин, отже відповідно до ст. 71 ЖК України вона втратила право користуватися цим житлом.

В лютому 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, згідно якого просила вселити її в спірну квартиру, заборонити ОСОБА_2 чинити їй перешкоди в користуванні житлом та стягнути з останньої 1700 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 в зв'язку з виниклим конфліктом позбавила її ключів від квартири, забороняє їй проживати в ній.

Ухвалою суду від 02 лютого 2007 року обидва позови об'єднані в одне провадження.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13 березня 2007 року позов ОСОБА_2 задоволений, у задоволенні зустрічного позову відмовлено за недоведеністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалите нове про задоволення зустрічного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд дав невірну оцінку наявним в справі доказам, його висновки суперечать встановленим обставинам.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу відхилити, стверджуючи, що місцевий суд ухвалив законне рішення.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:

Відповідно до ст.307 ч.1 п.1), ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Місцевим судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_1.

У вказаній квартирі окрім інших осіб значаться зареєстрованими ОСОБА_1 з 1994 року та її малолітній син з лютого 2007 року.

ОСОБА_1 останні шість років у спірній квартирі не проживає: після реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 в 2001 році проживала то в квартирі його батьків, то в інших орендованих квартирах.

Місцевий суд повно і всебічно дослідив надані сторонами докази, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_2 та недоведеність позовних вимог ОСОБА_1

При цьому місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_1 не надала належних доказів про створення їй перешкод у користуванні спірною квартирою, тобто вона без поважних причин не проживала у квартирі своєї матері, а це відповідно до змісту ст. 71 ЖК України є підставою для визнання її такою, що втратила право користуватися спірною квартирою.

Посилання в апеляційній скарзі на недостовірність та неналежність письмових доказів, покладених судом в основу рішення, є безпідставними, оскільки дані про не проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі, які містяться у актах, підтверджуються іншими доказами, наданими ОСОБА_2 - показаннями свідків, медичними документами.

Оскільки вимога ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди фактично ґрунтувалася на неправомірному перешкоджанні ОСОБА_2 у користуванні спірною квартирою, місцевий суд з урахуванням вимог ст. 60 ЦПК України обґрунтовано відмовив у задоволенні зазначеної вимоги.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду є законним та обгрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13 березня 2007 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання втратившою право користування жилим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення і усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.