Єдиний унікальний номер 227/5633/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1983/2014
Головуючий у 1 інстанції Хандурін В.В.
Категорія: 32 Доповідач Іванова А.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого НИКИФОРЯКА Л.П.,
Суддів: КІЯНОВОЇ С.В., ІВАНОВОЇ А.П.,
При секретарі Ганжела М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку
цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська»
на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 04 грудня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» про відшкодування моральної шкоди -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду у жовтні 2013 року з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з 1978 року по 2012 рік він перебував у трудових відносинах з відповідачем. 13 лютого 2008 року під час виконання трудових обов'язків з ним трапився нещасний випадок: під час зачищення гірничої маси для встановлення ніжки кріплення шматком породи, що випав з покрівлі виробки, травмоване коліно правої ноги, внаслідок чого він отримав забій правого колінного суглобу. Крім того, працюючи в шкідливих умовах виробництва, отримав професійне захворювання - хронічний бронхіт пилової етіології, легенева недостатність першого ступеню. Відповідно до довідки МСЕК від 05 березня 2013 року йому було встановлено повторно 25% втрати професійної працездатності за наслідками травми 2008 року і первинно 30% за профзахворюванням і визнано інвалідом ІІІ групи безстроково. Згідно актів про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 і П-4 про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, дані випадки травмування і захворювання визнано шахтою як виробничі. Звільнений з підприємства за станом здоров'я. позивач вважає, що з вини підприємства він зазнав моральної шкоди, яка полягає у втраті 55% працездатності безстроково, необхідності постійного лікування. Порушенні звичайного укладу життя - його турбує постійний фізичний біль, став інвалідом, втратив високооплачувану роботу, що негативно позначається на нервовій системі, та вимагає додаткових зусиль для нормалізації життя. Отже, моральну шкоду оцінює в 55000грн.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 04 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: стягнуто з ТДВ «Шахта «Білозерська» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 17000грн.
Стягнуто з ТДВ «Шахта «Білозерська» судовий збір у розмірі 114,70грн. на користь держави.
В апеляційній скарзі відповідач ТДВ «Шахта «Білозерська» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що укладаючи трудовий договір, позивачеві було роз'яснено під розпис його права та обов'язки, умови праці, наявність на робочому місце небезпечних і шкідливих виробничих факторів, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах, тобто відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував, а тому протиправних дій відносно відповідача, які б знаходились у причинному зв'язку з настанням профзахворювання, не вчиняв. Стягнення відшкодування моральної шкоди, виходячи лише тільки з факту виявлення професійного захворювання у розмірі залежно від встановлених відсотків стійкої втрати працездатності, є порушенням судами вимог ст.213 ЦПК України про законність судового рішення. Крім того, суд безпідставно застосував практику врегулювання страхових правовідносин при розгляді справи про трудові правовідносини, що виникають при ушкодженні здоров'я працівника внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я. Позивачем не надано документів чи інших доказів, які підтверджують факт моральної шкоди, протиправність діяння відповідача, вину відповідача в її спричиненні, суд не з'ясував конкретних обставин по справі: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, за яких обставин та яким протиправними діями вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі визначається розмір заподіяної йому шкоди, а також обставини, що мають значення для вирішення спору, а саме: чи мали місце порушення правил охорони праці, правил безпеки, технологія виробництва, інструкцій і паспортів з експлуатації механізмів і машин підприємством чи інша протиправна поведінка відповідача чи позивача.
Позивач та представник відповідача в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином (а.с.55,56).
Згідно ч.2 ст.305 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скарга відповідача слід відхилити з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу дійсно було завдано моральну шкоду у зв'язку з втратою всього 55% працездатності, отримано травму і профзахворювання, внаслідок чого у позивача порушився уклад життя, він багато лікувався амбулаторно та стаціонарно, що порушило його нормальний спосіб життя та вимагає від нього додаткових зусиль для його нормалізації, а тому стягнув з відповідача у відшкодування моральної шкоди 17000грн.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем ТДВ «Шахта «Білозерська», починаючи з 1978 по 2012 рік, працюючи у шкідливих умовах праці (а.с.5-7).
13 лютого 2008 року під час виконання трудових обов'язків з позивачем трапився нещасний випадок, в результаті якого він отримав травму: забій правого колінного суглоба (а.с.8).
За результатами травми складено акти за формою Н-1 і Н-5, тобто визнано, що нещасний випадок з ОСОБА_1 пов'язаний із виробництвом (а.с.8, 9-10).
Крім того, під час праці позивач отримав професійне захворювання: хронічний бронхіт пилової етіології, легенева недостатність першого ступеня (а.с.11-12).
За наслідками отриманої у 2008 році травми позивач втратив згідно довідки МСЕК від 13.05.2008р. 25% професійної працездатності (а.с.26).
Відповідно до довідки МСЕК від 05.03.2013 року, ОСОБА_1 було встановлено всього 55% втрати професійної працездатності безстроково, з яких 25% за травмою 2008 року, та 30% за профзахворюванням з 12.02.2013р., і визнано інвалідом 3-ї групи (а.с.13).
Позивач звільнений з підприємства 19 жовтня 2012 року за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню роботи (а.с.7).
При таких обставинах, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров'ю внаслідок травми на виробництві та професійного захворювання.
Так, відповідно до ч.ч. 1-3 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Пунктом 1 ч.2 ст.1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
При цьому, згідно із ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Так, відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до п.5 Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008р. "У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту "б" підпункту 4 п.3 ст.7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", п.1, абзацу третього пунктів 5, 9, абзаців 2, 3 п.10, п.11 розділу I Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (справа про страхові виплати)" Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст.22 Конституції України.
З огляду на викладене Конституційний Суд України не вбачає підстав для визнання неконституційними положень п.1, абзацу 3 п.5, п. 9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу I Закону N 717-V.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач внаслідок виробничої травми та профзахворювання зазнає фізичних і моральних страждань, потребує додаткових зусиль для організації свого життя, чим йому спричинено моральну шкоду.
Розглядаючи спір, суд повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін і дійшов правильного висновку про те, що позивач надав суду достатньо доказів наявності у нього моральних страждань внаслідок пошкодження здоров'я на виробництві. Він змушений докладати додаткові зусилля для організації свого життя.
При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, враховуючи вимоги п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4, визначив розмір моральної шкоди в межах заявлених вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер та тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих стосунків. Отже, посилання відповідача на стягнення відшкодування тільки з факту виявлення профзахворювання визначеного у розмірі від встановлених відсотків стійкої втрати працездатності є необґрунтованими.
Доводи апелянта про обізнаність позивача про небезпечні та шкідливі умови праці не є підставою для звільнення власника від відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції у частині стягнення з ТДВ «Шахта «Білозерська» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 17000грн. відповідає вимогам закону і підстав для його скасування немає.
Доводи апеляційної скарги відповідача не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» -
відхилити.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 04 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: