Єдиний унікальний номер 252/1376/14-ц Номер провадження 22-ц/775/4466/2014
Категорія 46
Головуючий в I інстанції Орчелота А.В.
суддя доповідач Безрученко Ю.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Краснощокової Н.С.
суддів Безрученко Ю.О., Могутової Н.Г.
при секретарі Папченко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 28 березня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Орган опіки та піклування Горлівської міської ради про оспорювання відмови в наданні дозволу на виїзд дитини за кордон,
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2014 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа Орган опіки та піклування Горлівської міської ради про оспорювання відмови в наданні дозволу на виїзд дитини за кордон. Свої вимоги обґрунтувала тим, що з 04 жовтня 2008 року по 14 жовтня 2012 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу вони мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. З 2012 року вони з відповідачем мешкають окремо, дитина проживає разом з нею. Крім відпочинку на території України, вона має намір оздоровити дитину за межами України, а саме виїжджати за кордон для оздоровлення на морському узбережжі. Позивач зверталась до відповідача з проханням надати їй дозвіл на виїзд дитини за межі України разом з нею для оздоровлення, але відповідач відмовив їй у цьому без будь-яких підстав. Позивач просила суд з урахуванням уточнення позовних вимог визнати незаконною відмову ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 у наданні дозволу на виїзд доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України, а саме до Туреччини (Турецької Республіки) та до м. Сочі Російської Федерації, на період часу з 15 березня 2014 року по 15 вересня 2014 року та оформлення проїзних документів, без згоди та супроводу її батька.
Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 28 березня 2014 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Орган опіки та піклування Горлівської міської ради про оспорювання відмови в наданні дозволу на виїзд дитини за кордон задоволено частково. Надано дозвіл на виїзд з України до Російської Федерації та до Туреччини (Турецької Республіки) неповнолітньому громадянину України ОСОБА_3, 17 грудня 2008 ркоу народження, уродженці м. Горлівка Донецької області, разом із матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, за відсутності згоди та супроводу з боку батька ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на період часу з 28 березня 2014 року по 15 вересня 2014 року. В решті позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду в частині надання дозволу на виїзд за кордон дитини за відсутності згоди та супроводу батька з 28 березня 2014 року по 15 вересня 2014 року, з огляду на те, що спільна з позивачкою дитина не потребує медичного лікування, медичні довідки на підтвердження факту незадовільного стану здоров'я дитини викликають сумнів у відповідача, оскільки підписані одним і тим же складом лікарів та були надані неодночасно до суду. Судом відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судово-медичної експертизи щодо вирішення питання про можливість, безпечність та доцільність вивезення дитини за кордон, про що не зазначено у тексті судового рішення, чим порушено процесуальний закон. Крім того, судом неправомірно відмовлено в задоволенні клопотання про обов'язкову участь у судовому засіданні представника третьої особи - Органу опіки та піклування.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином листом і телефонограмою №1625, зареєстрованою у відповідному порядку від 30 квітня року (а.с.90), клопотань про перенесення розгляду справи та інших клопотань до апеляційного суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.
В судовому засідання апеляційного суду ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4, діючий на підставі договору (а.с. 60-62), заперечували проти апеляційної скарги та просили її відхилити.
В судове засідання апеляційного суду представник Органу опіки та піклування Горлівської міської ради не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином листом і телефонограмою №1626, зареєстрованою у відповідному порядку від 30 квітня 2014 року (а.с.91), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.
Заслухавши доповідача, сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що виїзд дитини з України до Російської Федерації та до Туреччини повністю відповідатиме інтересам дитини, її здоров'ю, фізичному, духовному та моральному розвитку. Відмовляючи у наданні дозволу на виїзд дитини з України, відповідач перешкоджає лікуванню дитини, її культурному розвитку, спілкуванню з родичами, що, на думку суду, негативно позначається на фізичному та психічному здоров'ї дитини, її духовному та моральному розвитку, тобто батько по відношенню до дитини діє нерозумно, недобросовісно, порушуючи права та інтереси дитини. Щодо позовних вимог позивача, в частині визнання судом незаконним відмову відповідача у надані дозволу на виїзд доньки за межі України, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не зазначено, у який спосіб, потрібно задовольнити ці вимоги, а зазначені дії відповідача свідчать про його особисте волевиявлення з цього приводу.
З таким висновком суду в оскаржуваній його частині можна погодитися.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Так, відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині зазначеним вимогам закону відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 мають малолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка у теперішній час мешкає разом з матір'ю, батько мешкає окремо (а.с.8).
Згідно довідки КЛПУ «Міська психоневрологічна лікарня м. Горлівки» № 436 від 05 лютого 2014 року, дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться під консультативним наглядом у дитячого лікаря-психіатра Горлівської психоневрологічної лікарні з діагнозом: енурез неорганічного походження (а.с.14).
Відповідно до довідок лікаря Перцовської С.М., дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 27 грудня 2013 року по 09 січня 2014 року перенесла гострий бронхіт та у період з 14 лютого 2014 року по 21 лютого 2014 року перенесла ГРВІ, дитячий колектив відвідувати може та епідоточення позитивне (а.с.46,47).
Згідно виписки від 17 березня 2014 року з історії хвороби та розвитку дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, наданої КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4 м. Горлівки» дитина хворіє частими простудними захворюваннями: ГРВІ, гострий бронхіт, алергічний дерматит. Дитячими інфекційними хворобами не хворіла. Травм та операцій не було. Протипоказань за станом здоров'я щодо виїзду за кордон не має ( а.с.64).
Обставини на які посилається позивач, вже були приводом для розгляду справи у суді, про що свідчить рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 30 грудня 2013 року (а.с.18-19), яке згідно із ухвалою апеляційного суду Донецької області від 10 лютого 2014 року залишено без змін (а.с.11), однак строк для виїзду за межі України, який був зазначений позивачкою у раніше пред'явлених позовних вимогах вийшов, що і стало приводом для звернення до суду повторно.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (далі - Закон) та постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, і без згоди та супроводу другого з батьків може бути дозволено й на підставі рішення суду.
У ст. 141 СК України визначена рівність прав і обов'язків батьків відносно дитини.
Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи (чч.1, 2 ст. 159 СК України).
Відповідно до чч.4, 5 ст. 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Разом з тим орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
У матеріалах справи відсутній висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору, проте такий спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дочкою, як надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої до Російської Федерації та до Туреччини (Турецької Республіки), не є у прямому розумінні участю у вихованні та спілкуванні з дитиною, а є лише можливістю виїзду дитини за кордон, порядок та підстави якого передбачені Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Правилами перетинання державного кордону громадянами України, Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання і вилучення.
Отже, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України зазначені вимоги закону врахував, перевірив доводи відповідача щодо необхідності та терміну вивезення дитини за кордон; дослідив та перевірив докази позивача про те в яку країну та на який термін вона має вивезти дитину, визначився з правовою підставою надання дозволу на виїзд дитини без згоди батька на період з 28 березня 2014 року по 15 вересня 2014 року.
Доводи апеляційної скарги, що в рішенні суду не зазначено про заявлене відповідачем клопотання під час судового засідання щодо призначення по справі судово-медичної експертизи є необґрунтованими та спростовано ухвалою Микитівського районного суду м. Горлівки від 28 березня 2014 року про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_6 про призначення судово-медичної експертизи на предмет існуючого захворювання ОСОБА_3 та для встановлення безпечного виїзду дитини за кордон, враховуючи стан її здоров'я, що відповідає положенням ст.ст. 144, 168 ЦПК України.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині того, що довідки підписані одним і тим же складом лікарів та були надані неодночасно до суду, то такі доводи не спростовують правильність висновків суду про надання дозволу на виїзд з України. Більш того, зазначеним довідкам, суд дав належну правову оцінку у відповідності до норм процесуального права та у апеляційного суду відсутні підстави для переоцінки зазначених доказів, що відповідає положенням статті 303 ЦПК України.
Щодо обов'язкової участі у судовому засіданні в суді першої інстанції представника третьої особи - Органу опіки та піклування, то такі доводи апеляційної скарги не є такими, що впливають на правильні висновки суду, оскільки рішення суду не може бути скасовано з одних лише формальних міркувань. Більш того, в матеріалах справи є заява представника Органу опіки та піклування, в якій він просить розглянути справу у його відсутність (а.с. 34).
За вказаних обставин, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як таке що ухвалене з одержанням норм матеріального і процесуального права відповідно до частини першої статті 308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, Апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 28 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді: