РІШЕННЯ

іменем України

25 лютого 2008 року                                                      Сватівський районний суд

                                                                                         Луганської області

У складі головуючого  судді                                         Половинки В.О.

                         при секретарі                                          Фурсовій Н.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні зала суду міста Сватове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, закритого акціонерного товариства комерційний банк  “ПриватБанк” про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення матеріальної та моральної шкоди у цивільній справі № 2-15-08

встановив:

 Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому прохає суд розірвати угоду купівлі-продажу від 2 жовтня 2002 року та стягнути з відповідачів солідарно  сплачених нею  кредитні коштів у розмірі 4280 грн. та моральну шкоду в розмірі 1700 грн.

В судовому засіданні  позивачка  наполягає на задоволенні позову та суду пояснила, що 2 жовтня 2002 року вона уклала угоду купівлі-продажу м'якої меблі “Жемчужина”, вартістю  3780 грн. з  ПП ОСОБА_2. Грошей на придбання меблів у неї не було і  ОСОБА_2. пообіцяла їй допомогти  в оформлені кредиту у ЗАТ КБ “ПриватБанк” на придбання меблів. Процедуру оформлення кредиту ОСОБА_2. взяла на себе. Через декілька днів вона з ОСОБА_2. в Сватівській філії ЗАТ КБ “ПриватБанк” підписала документи. Через деякий час вона отримала від відповідача   другі екземпляри документів, необхідних для отримання кредиту: угоду купівлі-продажу, акт прийому-передачі предмету застави, кредитний договір,  графік погашення кредиту. ОСОБА_2. пообіцяла  їй   протягом декількох днів поставити меблі. Але до теперішнього часу меблі вона не отримала. Після цього вона усно звернулась до працівників банку з заявою про те, що  ОСОБА_2. не виконує  договірні зобов'язання, на що їй пояснили, щоб вона сама  розбиралась з ОСОБА_2. Вважає, що через вину ПП ОСОБА_2. та ЗАТ КБ “ПриватБанк” їй спричинені збитки у вигляді сплачених коштів за кредитним договором в розмірі 4280 грн. та спричинена моральна шкода, розмір якої вона визначила в сумі 1700 грн.

Представник позивача повністю підтримує вимоги позивачки і також  наполягає на їх задоволенні.

            Відповідач ПП ОСОБА_2. позов не визнала і вважає, що відсутні підстави для його задоволення та пояснила, що дійсно між нею та  позивачкою була укладена угода купівлі-продажу набору м'якої меблі “Жемчужина” вартістю  3780 грн. Відповідно  укладеної угоди позивачка сплатила частково в розмірі 30% вартості меблі - 1134 грн. Різницю між  повною вартістю меблі перерахував ЗАТ комерційний банк “Приват Банк”. 11 жовтня 2002 року ОСОБА_1 отримала меблі.  Отримання меблів підтверджується актом прийому-передачі  товару застави -- набору м'якої меблі “Жемчужина”.

            Відповідач Закрите акціонерне товариство комерційний банк  “ПриватБанк” в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений був належним чином, заяву про відкладення розгляду справи суду не подавав, причину неявки суду не повідомив. При таких обставинах суд вважає причину неявки відповідача неповажною та вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів.

Вислухавши пояснення позивачки, її представника, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає,  що даний позов   задоволенню не підлягає.

До такого висновку суд приходить враховуючи наступні обставини:

2 жовтня 2002 року між позивачкою та відповідачем ПП ОСОБА_2. укладена угода купівлі-продажу набору м'якої меблі “Жемчужина” вартістю  3780 грн. (а.с. 26).

            11 жовтня 2002 року  між позивачкою та ЗАТ КБ “ПриватБанк” укладена кредитна угода № 19/21, відповідно до якої банк надає позивачці кредит в розмірі 2646 грн. для покупки товарів (а.с. 21). В цей же день 11.10.2002 року між позивачкою та ЗАТ КБ “ПриватБанк” укладена угода застави товару (а.с. 22).

            2 жовтня 2002 року відповідно до умов угоди купівлі-продажу від 2.10.2002 року відповідач ПП ОСОБА_2. передала а позивач ОСОБА_1 прийняла набір м'якої меблі “Жемчужина”, який відповідає вимогам нормативно-технічної документації заводу виготовника, визнаний придатним для експлуатації та прийнятий покупцем, що підтверджується актом приймання-передачі предмета застави до угоди купівлі-продажу №20 від 2 жовтня 2002 року (а.с. 25).

            11 жовтня 2002 року  ЗАТ КБ “ПриватБанк” передав, а ОСОБА_1 прийняла на відповідальне зберігання  предмет застави  набір м'якої меблі “Жемчужина”, що підтверджується актом приймання передачі (а.с. 23).

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України норми Цивільного кодексу України застосовуються до цивільних відносин, що  виникли після набрання ним чинності ( з 1 січня 2004 року, п. 1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). Щодо  цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються  до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

            Згідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України  до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.  Норми ст. 240 ЦК України в редакції 1963 року вказують на те, що товари  тривалого користування можуть продаватися громадянам роздрібними торговельними підприємствами в кредит (з розстрочкою платежу) у випадках і  порядку, встановлених  законодавством України.  Продаж товарів у кредит провадиться за цінами, що діють на день продажу. Наступна зміна цін на продані в кредит товари не тягне за собою перерахунку.

            Стаття 128 ЦК України в редакції 1963 року передбачає, що  право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей  прирівнюється передача коносаменту або  іншого розпорядчого документа на речі.

Таким чином  в судовому засіданні встановлено, що відповідно п. 2.2 договору купівлі-продажу від 2 жовтня 2002 року право власності  на придбаний товар переходить до покупця в момент сплати ним  продавцю 1134 грн., що складає 30% вартості. В той же час  як вбачається з п. 3.1 вказаного договору, продавець зобов'язується передати товар покупцеві по акту прийому-передачі після сплати йому суми 3780 грн, тобто 100% вартості. До  вказаного договору додається акт прийому передачі набору м'якої меблі “Жемчужина” від 2 жовтня 2002 року, згідно якого  ПП ОСОБА_2. передала а ОСОБА_1 прийняла товар вказаний у договорі. Прийнятий товар ОСОБА_1 прийняла у банка на відповідальне зберігання 11 жовтня 2002 року, про що свідчить акт прийому - передачі від 11 жовтня 2002 року.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України  обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть доказуватись іншими засобами доказування.

Доводи позивачки, що меблі їй  не були передані відповідачем ОСОБА_2. є безпідставними, оскільки вони спростовуються  актом приймання передачі  предмета застави набору м'якої меблі “Жемчужина” до угоди купівлі-продажу №20 від 2 жовтня 2002 року  (а.с. 25)  та даними акту приймання-передачі предмета застави на відповідальне зберігання від 11.10.2002 року (а.с. 23). В цих актах позивачка своїми підписами підтвердила факт прийому меблі.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Ці обставини є підставою звільнення від доказування.

Вироком Сватівського районного суду від  28 серпня 2004 року (а.с. 63) встановлено, що суд критично оцінив показання потерпілих у справі, в тому числі іОСОБА_1., в тій частині, що кредити оформлялись в банку за допомогою ОСОБА_2. на придбання меблі, якої вони не одержали  до теперішнього часу та вважає ці покази недостовірними, оскільки вони  спростовуються показаннями в судовому засіданні свідків. ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також підсудної ОСОБА_2.

Цим вироком суд виправдав ОСОБА_2. за ст. 190ч2 КК України через недоведеність її вини в скоєнні злочину, оскільки факти заволодіння ОСОБА_2. чужим майном потерпілих шляхом зловживання довірою на знайшли свого підтвердження в ході судового слідства.

Цей вирок позивачкою ОСОБА_1 яка була потерпілою у тій кримінальній справі, не оскаржувався, на той момент до суду з даним позовом як потерпіла, не звернулася, а лише звернулась до суду після  набрання законної сили вироком суду.

 Крім того позивач ставить питання про розірвання договору від 2 жовтня 2002 року. Але норми діючого цивільного Кодексу України застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. А згідно п. 6.2 договору купівлі-продажу від 2 жовтня 2002 року, він діє до повного виконання зобов'язань сторонами. Як встановлено в судовому засіданні, сторони вказаного договору виконали свої зобов'язання.

Відповідно до ст. 23 ЦК України  особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Пункт 3 ч.2 ст. 23 ЦК України передбачає, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку  із знищенням чи пошкодженням її майна. Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Враховуючи викладені факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що       вимоги позивачки про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки позивачка не  довела в суді вину відповідачів, не вказала які страждання вона понесла, не обґрунтувала розмір грошового відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного  дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Також відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 131 сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів.

Вимоги ст. 60 та ст. 131 ЦПК України були роз'яснені сторонам під час попереднього розгляду та розгляду справи по суті.

  За весь час судового розгляду справи від сторін не надходили до суду заяви чи клопотання про дослідження інших доказів, крім тих, які були в матеріалах цивільної справи та досліджені в судовому засіданні.

Таким чином судом прийнято рішення на підставі наявних доказів, які були надані сторонами.

                                                                                    На   підставі викладеного,

 керуючись п.4, п.9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України;

 ст. 240, 128 ЦК України в редакції 1963  року;

 ст. 23, 1167 ЦК України;

 ст.ст.11, 59-61,  131, 212, 213, 214, 215 ЦПК України,

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, закритого акціонерного товариства комерційний банк  “ПриватБанк” про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення матеріальної та моральної шкоди через його безпідставність

Заяву про апеляційне оскарження рішення  може бути подано в Луганський апеляційний суд через Сватівський районний суд на протязі  десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана в Луганський апеляційний суд через Сватівський районний суд на протязі  двадцяти днів  після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

                  Суддя Сватівського

                  районного суду                                        В.О. Половинка