22-ц/775/204/2014(м)

0541/4361/2012

Головуючий у 1 інстанції Сараєв І.А.

Категорія 27 Доповідач Мальцева Є.Є.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Песоцької Л.І.,

суддів Мальцевої Є.Є., Ткаченко Т.Б.,

при секретарі: Костомановій А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором іпотечного кредиту, пені, інфляційних витрат, та зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державної іпотечної установи про захист прав споживача, зменшення пені, за апеляційною скаргою Державної іпотечної установи на рішення Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 28 листопада 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2012 року Державна іпотечна установа звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просила стягнути солідарно з відповідачів на користь Державної іпотечної установи заборгованість за договором про іпотечний кредит станом на 31.03.2012 року в сумі 157827,61 грн, в тому числі, нараховані відсотки в сумі 68211,93 грн, пеню за прострочення сплати кредитних коштів в сумі 89615,68 грн.. Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги, просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість в сумі 263 526,75 грн в тому числі, нарахованих відсотків - 111 259,06 грн, пені за прострочення слати кредитних коштів - 152 267,69 грн, а також просив відшкодувати судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08 травня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит № 537-0071032/ФК-08 (надалі - договір про іпотечний кредит), за умовами якого банк надав ОСОБА_1 у кредит грошові кошти в сумі 300 000,00 грн строком з 08 травня 2008 року по 07 травня 2013 року включно зі сплатою 14,00 % річних. В забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за даним договором між ним та банком був укладений іпотечний договір № 537-0071032/Zфкіп-08 від 08 травня 2008 року. 08 травня 2008 року між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 537 -0071032/Zфпор-08 (далі - договір поруки). 24 червня 2008 року між Державною іпотечною установою та банком був укладений договір відступлення права вимоги № 1248/08, згідно якого банк передав позивачу всі права вимоги за договором про іпотечний кредит, іпотечним договором та договором поруки. Відповідач ОСОБА_1 не виконував належним чином зобов'язання. За порушення умов договору про іпотечний кредит за період з 08.06.2010 року по 24.05.2013 року нарахована заборгованість за кредитом: прострочені відсотки за користування кредитом - 111 259,06 грн, пеня за прострочення сплати кредитних коштів - 152 267,69 грн..

У жовтні 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися із зустрічною позовною заявою до Державної іпотечної установи, в якій просили у частині стягнення пені зменшити загальну суму пені з 89615,68 грн до 9000 грн, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що розмір стягуваної неустойки значно перевищує розмір простроченої суми відсотків.

Рішенням Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 28 листопада 2013 року позов Державної іпотечної установи до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором іпотечного кредиту, пені, інфляційних витрат задоволено частково.

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Державної іпотечної установи про зменшення розміру пені - задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за договором про іпотечний кредит в сумі: 83 212 грн, в тому числі нараховані відсотки - 68 211,93 грн, пеня за прострочення сплати кредитних коштів - 15 000 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи судові витрати - 1 578,27 грн..

В апеляційній скарзі Державна іпотечна установа просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідачів. В скарзі посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

У відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідачів, належних чином повідомлених рекомендованою поштою і телефонограмою, зареєстрованою в журналі під №67, через представника адвоката ОСОБА_3, про час та місце розгляду справи, які до суду повторно не явилися, не надавали заяв про відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Державної іпотечної установи Свердлік О.М., який просив апеляційну скаргу задовольнити, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення, згідно ст. 214 ЦПК України, суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими ґрунтувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються ; чи є інші фактичні дані (порушення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розділити між сторонами судові витрати та інше.

Проте оскаржуване рішення таким вимогам закону не відповідає.

Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, відповідач - позичальник ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед банком. Оскільки відповідачка ОСОБА_2 за умовами договору поруки для забезпечення виконання основного зобов'язання позичальника відповідають по його борговим зобов'язанням, суд з відповідачів в солідарному порядку стягнув заборгованість на користь позивача, частково задовольнивши вимоги про стягнення суми нарахованих відсотків в розмірі 68211,93 грн і зменшивши розмір пені з 89615,68 грн до 15000 грн..

З висновками суду першої інстанції колегія судів погоджується в частині солідарного стягнення суми заборгованості з відповідачів на користь банку, але не може погодитись із розміром заборгованості, оскільки висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 08 травня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит № 537-0071032/ФК-08 (надалі - договір про іпотечний кредит), за умовами якого банк надав ОСОБА_1 у кредит грошові кошти в сумі 300 000,00 грн строком з 08 травня 2008 року по 07 травня 2013 року включно зі сплатою 14,00 % річних. В забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за даним договором між банком та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір № 537-0071032/Zфкіп-08 від 08 травня 2008 року. 08 травня 2008 року між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 537 -0071032/Zфпор-08 (далі - договір поруки). (а.с.8-28)

Відповідно до п. 2.5 Договору про іпотечний кредит, нарахування відсотків здійснюється , починаючи з дати списання коштів із позичкового рахунку до дати повного погашення кредиту. Відсотки нараховуються на фактичний залишок заборгованості, виходячи з фактичної кількості днів у місяці й фактичної кількості днів у році (365 або 366). Відсотки нараховуються щомісяця, за період з першої дати поточного періоду сплати по останню дату поточного періоду сплати включно.

Пунктом 5.3.3 Договору про іпотечний кредит встановлено, що відповідач зобов'язаний у разі порушення умов Договору про іпотечний кредит та/або Іпотечного договору на вимогу Кредитора достроково повернути кредит з одночасною сплатою нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 6.1 Договору про іпотечний кредит, за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених чинним законодавством України та цим Договором

24 червня 2008 року між Державною іпотечною установою та банком був укладений договір відступлення права вимоги № 1248/08, згідно якого банк передав позивачу всі права вимоги за договором про іпотечний кредит, іпотечним договором та договором поруки. (а.с.29-32)

Умови погашення кредиту відповідачем ОСОБА_1 належним чином не виконувалися, внаслідок чого утворилася заборгованість за період з 08.06.2010 року по 24.05.2013 року: прострочені відсотки за користування кредитом складають 111 259,06 грн, пеня за прострочення сплати кредитних коштів - 152 267,69 грн..(а.с.118-119)

Згідно зі ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін, має бути досягнута згода.

Згідно ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ст.553 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до положень статей 1049,1050,1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша кредитна установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Зобов'язання згідно з положеннями статті 526 ЦК України має виконуватись належним чином відповідно до договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Враховуючи встановленим факт наявності у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем заборгованості за кредитним договором, нарахованої відповідно до умов договору, та права банку, яке він відступив позивачу, при невиконання або неналежному виконанні позичальником грошових зобов'язань вимагати дострокового виконання цих зобов'язань як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, включаючи нараховані відсотки за користування кредитами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів, як з позичальника і поручителя, суми заборгованості, але необгрунтовано зменшив її розмір.

Відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Як роз'яснено п.8,10 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини. В описовій частині рішення необхідно, зокрема, вказати: зміст і підстави позовних вимог відповідно до позовної заяви; про внесені зміни підстав чи предмету позову, розміру позовних вимог, якщо вони мали місце, і узагальнено викласти позицію відповідача: чи визнає він позов, а якщо визнає, то повністю або частково, у разі заперечень - у чому суть заперечень проти позову; пояснення осіб, які беруть участь у справі, а також зазначити докази і обставини, для встановлення яких вони досліджувались.

Зі справи вбачається, що 05.07.2012 року позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення боргу за договором про іпотечний кредит станом на 31.03.2012 року в сумі 157827,61 грн, в тому числі, нараховані відсотки в сумі 68211,93 грн, пеню за прострочення сплати кредитних коштів в сумі 89615,68 грн..

11.06.2013 року позивач збільшив позовні вимоги, просив стягнути на його користь з відповідачів солідарно заборгованість в сумі 263 526,75 грн в тому числі, нарахованих відсотків - 111 259,06 грн, пені за прострочення слати кредитних коштів - 152 267,69 грн..(а.с.113-116.)

Суд першої інстанції в рішенні не навів мотивів часткового задоволення позовних вимог про стягнення нарахованих відсотків в розмірі 68211,93 грн, в той час як уточнені позовні вимоги були заявлені про стягнення суми 111 259,06 грн..

Відповідно до статей 611, 615 ЦК України, у випадку порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачами сума заборгованості за нарахованими відсотками по договору про іпотечний кредит нічим не спростована і не оспорювалася.

За таких обставин колегія суддів вважає незаконним рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову Державної іпотечної установи про солідарне стягнення з відповідачів боргу за нарахованими відсотками в розмірі 68211,93 грн, тому оскаржуване рішення підлягає зміні в цій частині, з ухваленням рішення про повне задоволення вимог в сумі 111 259,06 грн..

Вирішуючи зустрічний позов, суд першої інстанції зменшив розмір пені, також виходячи з розміру пені, заявленого позивачем при зверненні до суду в 2012 році, мотивуючи своє рішення вимогами ч.3 ст.551 ЦК України.

Зі змісту зустрічного позову відповідачів від 24.10.2013 року про зменшення пені вбачається, що вони просять зменшити розмір пені з 89615,68 грн до 9000 грн, посилаючись на вимоги розумності і справедливості (а.с.147).

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зміст уточненого позову Державної іпотечної установи від 11.06.2013 року не дає підстав для висновку, що розмір неустойки значно перевищує розмір нарахованих відтоків.

При зверненні до суду з зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не зазначили, які інші обставини суд повинен прийняти до уваги, вирішуючи питання про зменшення розміру пені.

Крім того, п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу.

Згідно з п.6.2 Договору про іпотечний кредит, за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, відповідач зобов'язувався сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необгрунтованість оскаржуваного рішення в частині зменшення розміру нарахованої пені також.

Відповідно до положень п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки.

На підставі викладеного, вирішуючи позовні вимоги про стягнення пені з відповідачів, колегія суддів виходить з розрахунку боргу, наданого позивачем, і вважає необхідним змінити рішення, задовольнивши позов частково, і, відповідно до положень закону про застосування строку позовної давності, враховуючи, що позивач звернувся до суду 05.07.2012 року, а 11.06.2013 року збільшив позовні вимоги, стягнути пеню за період з 05.07.2011 року по 24.05.2013 року в розмірі 101932,61 грн..

Таким чином, апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення - зміні в частині розміру заборгованості, і з відповідачів на користь позивача слід солідарно стягнути заборгованість за договором № 537-0071032/ФК-08 про іпотечний кредит від 08 травня 2008 року станом на 24.05.2013 року, яка складається з нарахованих відсотків в сумі 111 259 гривень 06 копійок та пені за прострочення сплати кредитних коштів - 101 932 гривень 61 копійка.

У відповідності до положень ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути судові витрати, які складаються з судового збору за подачу позову та апеляційної скарги, по 1497 гривень 14 копійок з кожного (враховуючи, що задоволено 80,9 відсотків від суми заявлених вимог).

Керуючись ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 28 листопада 2013 року - змінити в частині розміру заборгованості за кредитом та судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь Державної іпотечної установи заборгованість за договором № 537-0071032/ФК-08 про іпотечний кредит від 08 травня 2008 року станом на 24.05.2013 року, яка складається з нарахованих відсотків в сумі 111 259 гривень 06 копійок та пені за прострочення сплати кредитних коштів - 101 932 гривень 61 копійка..

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи у відшкодування судових витрат по 1497 гривень 14 копійок з кожного.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, може бути оскаржене протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Судді: