Єдиний унікальний номер 244/458/14-ц Номер провадження 22-ц/775/4253/2014

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Маширо О.П.

суддів Зайцевої С.А., Ткачук С.С.

при секретарі Біляєві М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу по апеляції комунального підприємства «Сніжнеміськспецтранс» на рішення Сніжнянського міського суду від 27 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Сніжнеміськспецтранс» про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

у с т а н о в и в :

До апеляційного суду звернувся представник комунального підприємства з апеляційною скаргою на рішення суду, яким позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково: суд стягнув з підприємства на користь позивачки вихідну допомогу при звільненні у сумі 9 298 грн. 80 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 14 523 грн. 84 коп. та моральну шкоду у сумі 500 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачка працювала на підприємстві на посаді бухгалтера з 24 жовтня 2008 року по 29 листопада 2013 року, звільнившись за власним бажанням у зв»язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати.

Оскільки при звільненні з позивачкою не був проведений повний розрахунок, а саме: не виплачена вихідна допомога, суд першої інстанції стягнув вихідну допомогу, а також середній заробіток за час затримки повного розрахунку та моральну шкоду.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду скасувати та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її вимог, оскільки вважає, що рішення суду є незаконним, таким, що ухвалене з порушенням вимог матеріального і процесуального права.

Так, на думку апелянта суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та не прийняв до уваги, що позивачка просила стягнути середній заробіток за час затримки виплати конкретної суми заробітної плати, яка була сплачена їй у повному обсязі 16 січня 2014 року, тобто ще до звернення з позовом до суду.

Натомість суд стягнув середній заробіток за час затримки розрахунку, тоді як таке питання ОСОБА_1 не ставила.

Крім того, суд лишив поза увагою той факт, що позивачка, коли просила стягнути середній заробіток та моральну шкоду, не вказала, на чию користь слід провести такі стягнення.

До того ж, суд першої інстанції неправильно розрахував середній заробіток за час затримки виплати позивачці заробітної плати та не обґрунтував відшкодування моральної шкоди.

Представник підприємства та позивачка до апеляційного суду не з»явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Оскільки сторони не надали доказів на підтвердження поважності причин своєї неявки до апеляційного суду, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін, з таких підстав.

У відповідності до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим у відповідності до вимог процесуального судочинства на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам процесуального і матеріального закону, тому підстав для його скасування немає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги позивачки ґрунтуються на законі.

У рішенні наведені відповідні мотиви, з яких суд його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка 24 жовтня 2008 року була прийнята на роботу до комунального підприємства «Сніжнеміськспецтранс» на посаду бухгалтера (а.с.4-6).

Наказом № 88-к від 29 листопада 2013 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи за ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв»язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати (а.с.7).

Той факт, що заробітна плата дійсно сплачувалась несвоєчасно, через що утворилась заборгованість, підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку відповідає вимогам ст.44 КЗпП України, тому рішення суду в цій частині є підставним та обґрунтованим.

В апеляційній скарзі представник підприємства, не погодившись з розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку, вказав, що таке нарахування слід проводити до дня виплати позивачці заборгованості по заробітній платі.

Натомість апеляційний суд вважає, що з таким доводом скарги погодитись не можна, оскільки як на час звернення з даним позовом до суду, так і на час ухвалення судового рішення повний розрахунок з позивачкою проведений не був, як того вимагає правова норма ст.116 КЗпП України, оскільки ОСОБА_1 не була сплачена вихідна допомога.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду і в частині задоволення вимог позивачки про часткове відшкодування моральної шкоди також відповідає вимогам закону, оскільки несвоєчасним розрахунком з позивачкою при звільненні з роботи їй дійсно була спричинена моральна шкода, тому у відповідності до вимог ст.237-1 КЗпП України суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 і в цій частині позовних вимог.

Усі інші доводи апеляційної скарги також були предметом дослідження у суді, на правильність висновків суду вони не впливають та зроблених судом висновків не спростовують, тому апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити як безпідставну, рішення суду як таке, що відповідає вимогам закону, залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Сніжнеміськспецтранс» відхилити.

Рішення Сніжнянського міського суду від 27 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: