22-ц/775/235/2014(м)

0535/2870/2012

Головуючий у 1 інстанції Безрук Т.В.

Категорія 45 Доповідач Мальцева Є.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

19 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Песоцької Л.І.,

суддів Баркової Л.Л., Мальцевої Є.Є.,

при секретарі Бєльченко Б.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», третя особа - Відділ Держкомземагенства у Новоазовському районі Донецької області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та витребування земельної ділянки, за апеляційними скаргами Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та ОСОБА_1 на рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 9 серпня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА :

В липні 2012 року позивачка звернулася до суду з даним позовом, вказуючи на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її чоловік ОСОБА_3, якому на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку від 14.09.2006 року належала земельні ділянка площею 4,4110 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована та території Лебединської сільської ради Новоазовського району Донецької області. Після смерті чоловіка, 02.10.2008 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким успадкувала вищезазначену земельну ділянку. 06.05.2009 року отримала державний акт про право власності на вказану земельну ділянку серії ЯЕ №707941. 03.02.2012 року після отримання реєстраційної справи їй стало відомо, що 01.08.2008 року у Новоазовському районному відділі Донецької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України під №04081400014 був зареєстрований договір оренди зазначеної земельної ділянки, укладений 30.11.2006 року між її чоловіком ОСОБА_3 та ДП «Ілліч - Агро Донбас» за № 932. Вважає вказаний договір оренди недійсним, оскільки на час державної реєстрації оскаржуваного договору ОСОБА_3 помер, тобто, не був власником земельної ділянки. Також було порушено ст.17 Закону України «Про оренду землі», згідно якої передача об'єкту оренди здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, які вказані в договорі оренди землі, за актом приймання - передачі. У п.2.2 оскаржуваного договору визначено, що земельна ділянка передається орендодавцем орендатору за актом приймання - передачі протягом 10 днів з часу реєстрації договору. Проте, оскільки ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року до реєстрації договору, то не міг передати земельну ділянку відповідачу протягом 10 днів з дня реєстрації договору, яка відбулася 01.08.2008 року. Акт приймання - передачі № 932 без дати, який є додатком до договору оренди землі, є фіктивним, оскільки реальної передачі земельної ділянки не здійснювалося. В оскаржуваному договорі відсутні істотні умова, передбачені ст. 15 ЗУ «Про оренду землі Вона стала власником спірної земельної ділянки після отримання державного акту про право власності на земельну ділянку і вважає також, що задоволення позову про повернення їй земельної ділянки є підставою для скасування попередньої реєстрації на підставі ст.ст. 19,27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З урахуванням уточнень позивачка просила визнати недійсним договір оренди №932 від 30.11.2006 року земельної ділянки площею 4,4110 га, кадастровий номер 1423683500:05:000:0502, укладений між ОСОБА_3 та ДП «Ілліч Агро Донбас», зареєстрований за №040816400014 від 01.08.2008 року; зобов'язати відповідача повернути вказану земельну ділянку, з передачею їй незібраного врожаю без відшкодування витрат за час незаконного її використання. Також просила стягнути з відповідача понесені нею судові витрати та витрати на правову допомогу.

Рішенням Новоазовського районного суду Донецької області від 09 серпня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано ДП «Ілліч-Агро Донбас» повернути ОСОБА_1, належну їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №707941 від 06 травня 2009 року, земельну ділянку розміром 4,4110 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Лебединської сільської ради Новоазовського району Донецької області.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В порядку виконання судового рішення зобов'язано позивача ОСОБА_1 не чинити перешкод ДП «Ілліч-Агро Донбас» у зборі врожаю з вказаної земельної ділянки.

Стягнуто з ДП «Ілліч-Агро Донбас» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 742,27грн. та на користь держави судовий збір в сумі 561,15грн..

Позивачка ОСОБА_1 не погодилась з таким рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить рішення змінити, позовні вимоги про визнання договору оренди землі недійсним задовольнити, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ДП «Ілліч Агро Донбас», в порядку виконання судового рішення зобов'язати ДП «Ілліч Агро Донбас» повернути земельну ділянку їй після збору врожаю 2013 року на зазначеній земельній ділянці у придатному для використання стані, але не пізніше 16.09.2013 року, стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн., витрати за подання апеляційної скарги також покласти на відповідача. При цьому посилається на необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права.

З рішенням суду також не погодився відповідач ДП «Ілліч Агро-Донбас», який в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, стягнути з позивачки на його користь судові витрати по справі. В апеляційній скарзі посилається на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Позивачка ОСОБА_1 та представник третьої особи в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не подали. Відповідно до положень ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутності зазначених осіб.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення та заперечення представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_5, який доводи апеляційної скарги позивачки підтримав, просив апеляційну скаргу відповідача відхилити, апеляційну скаргу позивачки задовольнити, пояснення та заперечення представника ДП «Ілліч Агро-Донбас» - Танача Ю.А., яка доводи апеляційної скарги відповідача підтримала, просила апеляційну скаргу позивачки відхилити, апеляційну скаргу відповідача задовольнити, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачки підлягає частковому задоволенню, а скарга відповідача - відхиленню, з таких підстав.

Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що згідно з договором оренди землі № 932 від 30.11.2006 року між ОСОБА_3 та ДП «Ілліч - Агро Донбас» був укладений у письмовій формі договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець ОСОБА_3 передав орендарю ДП «Ілліч - Агро Донбас» належну йому, орендодавцю, в оренду земельну ділянку площею 4,41 га, що належала йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 104820 від 14.09.2006 (т.1 а.с.10-11,13).

Пунктом 10.2 зазначеного договору передбачено, що цей договір набирає чинності після його державної реєстрації.

Вказаний договір оренди 01.08.2008 року був зареєстрований у ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» за №040816400014 (т.1 а.с.11 зворот).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (т.1 а.с.17).

З копії свідоцтва про укладення шлюбу вбачається, що позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 (т.1 а.с.36).

Позивач ОСОБА_1 після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 успадкувала належну йому земельну ділянку площею 4,41 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Лебединської сільської ради, що не оспорювалось учасниками судового процесу, та на підставі державного акту серії ЯЕ № 707941 від 06.05.2009 року є власником вказаної земельної ділянки (т.1 а.с.18).

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання договору недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний договір оренди землі не був зареєстрований за життя орендодавця, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тому прийшов до висновку, що такий договір є неукладеним, а неукладений договір не може бути визнаний недійсним.

Враховуючи те, що власником спірної земельної ділянки на теперішній час є позивачка і відповідач користується цією земельною ділянкою без достатніх правових підстав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині повернення земельної ділянки підлягають задоволенню. Повертаючи позивачці належну їй земельну ділянку, не знайшов такими, що підлягають задоволенню, її вимоги про передачу їй незібраного врожаю без відшкодування витрат за час незаконного використання земельної ділянки, оскільки судом встановлено, що на теперішній час спірна земельна ділянка засіяна відповідачем.

Керуючись ст.217 ЦПК України, суд визнав обґрунтованим клопотання представника відповідача про визначення порядку виконання рішення суду та в порядку виконання рішення суду зобов'язав позивачку не чинити перешкод ДП «Ілліч-Агро Донбас» у зборі врожаю з вказаної земельної ділянки.

На підставі ст.88 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог суд стягнув з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 742,27грн., сплачені позивачем, та на користь держави з відповідача стягнув недоплачену позивачкою суму судового збору у розмірі 561,15грн., виходячи вартості спірної земельної ділянки станом на 01.01.2013 року. Підстав для задоволення вимог позивачки про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 5000грн. суд не встановив, посилаючись на те, що нею не надано належного доказу на підтвердження факту понесення таких витрат (платіжне доручення, квитанція тощо), а наданий акт виконаних робіт таким доказом не є.

З такими висновками суду першої інстанції колегія судів в повному обсязі погодитись не може.

Відповідно до частини першої ст..202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, заміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За змістом статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди, позивачка зазначила, що оспорюваний договір оренди землі укладено без вільного волевиявлення її чоловіка ОСОБА_3 (стаття 203 ЦК України) та з порушенням вимог статті 15 Закону України «Про оренду землі».

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справи про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Частинами 1,3 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тобто, за своєю правовою природою відсутність волевиявлення учасника правочину є самостійною підставою для визнання його недійсним, при цьому правові наслідки недотримання цієї вимоги закону передбачені статтями 229-235 ЦК України.

Натомість, частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» визначені істотні умови договору, які є обов'язковим під час укладання договору оренди землі.

У разі відсутності у договорі оренди землі хоча б однієї з його істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги до правочинів, їх невиконання є підставою для визнання правочинів недійсними. В той же час, відсутність істотних умов договору, визначених у статті 15 Закону України «Про оренду землі» є окремою підставою для визнання договору недійсним.

Отже, вказані норми є різними за своєю правовою природою, і кожна з них є окремою підставою для пред'явлення позову про визнання правочину недійсним.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Згідно ст.16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст.14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі.

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

В силу ч.1 ст.210 ЦК України та ч.1 ст.20 Закону «Про оренду землі», договір оренди підлягає державній реєстрації і, виходячи із змісту ст.640 ЦК України та ст.18 Закону України «Про оренду землі» (чинній на момент виникнення спірних правовідносин), є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до п.2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року № 2073 (в редакції на час реєстрації договору) державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

За змістом ст.216 ЦК України недійсність правочину не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Зі справи вбачається, що спірний договір оренди земельної ділянки №932 від 30.11.2006 року між ОСОБА_3 та відповідачем був укладений у письмовій формі, підписаний від імені обох сторін та зареєстрований у встановленому законом порядку у Центрі державного земельного кадастру 01.08.2008 року за №04816400014.

Отже, договір оренди земельної ділянки є укладеним.

Разом з тим, зі справи вбачається, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

За таких обставин, з урахуванням наведених норм права, виходячи з того, що спірний договір оренди земельної ділянки підписаний обома сторонами та зареєстрований у встановленому законом порядку, цей договір є укладеним та набрав чинності. Між тим, на момент реєстрації договору оренди ОСОБА_3 помер, у зв'язку з його смертю припинилась його цивільна правоздатність та його право власності на земельну ділянку, він не міг передавати по акту приймання-передачі земельну ділянку, який є невід'ємним до договору оренди земельної ділянки. Тому, колегія суддів, виходячи з правових позицій Вищого спеціалізованого суду України та Верховного суду України, приходить до переконання, що такий договір не може вважатися дійсним, оскільки не відповідає вимогам ст.4 Закону України «Про оренду землі», ст.203 ЦК України, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Однак, суд першої інстанції на наведене належної уваги не звернув та помилково дійшов до висновку, що договір є неукладеним.

У зв'язку з цим рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про визнання договору оренди недійсним та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Звертаючись до суду з позовом про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, ОСОБА_1 посилалася як на підстави своїх вимог на норми ст.203 ЦК України і ст..15 Закону України «Про оренду землі».

Оскільки колегія суддів вважає договір оренди недійсним з вищенаведених підстав, то не обговорює доводи позову про відсутність істотних умов в договорі, тому й доводи апеляційної скарги відповідача про те, що у договорі оренди передбачені всі істотні умови договору оренди і договір є дійсним, не мають значення для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст.216 ЦК України за недійсним договором оренди відповідач зобов'язаний повернути позивачці належну їй земельну ділянку. При цьому колегія суддів вважає, що відповідач зобов'язаний повернути позивачці земельну ділянку площею 4,4110га, розташовану на території Лебединської сільської ради Новоазовського району Донецької області.

З матеріалів справи вбачається, що 11.10.2013 року відповідачем передана позивачці спірна земельна ділянка, про що складений відповідний акт ( т.2 а.с 20).

Встановлено, що відповідач використовував належну позивачці земельну ділянку на підставі недійсного договору оренди та сплачував позивачці орендну плату ( т.1 а.с.135), спірну земельну ділянку засіяв сорго. Оскільки на час перегляду рішення врожай на спірній земельній ділянці зібраний, що сторони не оспорювали, колегія суддів погоджується з рішенням суду в частині повернення земельної ділянки відповідачем провести після збору врожаю 2013 року і покладання на позивачку зобов'язань не чинити відповідачу перешкод у зборі врожаю.

Підстав для скасування решти рішення суду колегія суддів не вбачає.

Відмовляючи у відшкодуванні позивачці витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності. З такими висновками суду колегія суддів не може не погодитись, оскільки рішення в цій частині є обґрунтованим та законним. Посилання в апеляційній скарзі позивачки на те, що суд неправильно не прийняв доказом довідку про оплату адвокату ОСОБА_5 винагороди за надання правової допомоги, акт виконаних робіт, колегія суддів вважає безпідставними. Як вбачається зі справи, в довідці про оплату винагороди адвокату в сумі 5000грн. (а.с.202) та в акті виконаних робіт (а.с.209) не зазначено конкретно, який час на надання якої правової допомоги адвокатом було затрачено, не зазначені обумовлені між сторонами про надання правової допомоги тарифи, за якими проводилось нарахування загальної суми.

Також, колегія суддів не вбачає підстав для втручання у рішення суду в частині розподілу судових витрат щодо судового збору, оскільки у зв'язку з визнанням договору недійсним та витребуванням у відповідача на користь позивачки земельної ділянки відповідно до вимог ст.88 ЦПК України відповідач повинен відшкодувати позивачці понесені нею та документально підтверджені витрати по оплаті судового збору та сплатити на користь держави недоплачену позивачкою суму судового збору, виходячи з вимог майнового характеру відповідно до розміру, встановленого Законом України «Про судовий збір».

Таким чином, апеляційна скарга позивачки підлягає повному задоволенню, а апеляційну скаргу відповідача слід відхилити.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, то відповідно до вимог ст.88 ЦПК України понесені нею витрати по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги відшкодуванню за рахунок іншої сторони в розмірі 57,36 грн..

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 09 серпня 2013 року скасувати в частині відмови у визнанні договору оренди земельної ділянки недійсним.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №932 від 30 листопада 2006 року, укладений між ОСОБА_3 та ДП «Ілліч-Агро Донбас», зареєстрований 01 серпня 2008 року за №040816400014 у Новоазовському район відділі Донецької регіональної філії «Центр державного земельного кадастру».

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат 57,36 грн.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: