АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-ц/791/1434/2014 Головуючий в І інстанції Сіянко В.М.
Категорія 20 Доповідач: Вадзінський П.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Колісниченка А.Г.,
суддів: Вадзінського П.О.,
Капітан І.А.,
при секретарі: Грицак А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 21 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на земельну ділянку, -
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 11 березня 2001 року між нею та ОСОБА_4 укладений договір №2-1689 купівлі - продажу земельної ділянки площею 0,0610 га, розташованої на території Великокардашинської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, зареєстрований на товарній біржі «Ва-Банк». Оскільки між сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу і відбулося повне його виконання, проте, на момент укладення зазначеного договору нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна не вимагалось, просила визнати дійсним договір №2-1689 купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0610 га, розташованої на території Великокардашинської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 11 березня 2001 року, визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, площею 0,0610 га, розташовану на території Великокардашинської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.
Заочним рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 21 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, вважаючи вказане рішення таким, що ухвалено з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, подала апеляційну скаргу, в якій просила вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення у визначених законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 11 березня 2001 року між сторонами по справі у простій письмовій формі укладено договір № 2-1689 купівлі-продажу недобудованої дачі, готовністю 85 %, яка знаходиться в АДРЕСА_1. Договір зареєстровано на товарній біржі «Ва-Банк». /а.с.4/.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) Цивільний Кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Суд першої інстанції вірно встановив, що оскільки договір купівлі-продажу був укладений 11 березня 2001 року, то правовідносини сторін регулюються нормами ЦК УРСР (1963 року).
Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР (1963 року) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Згідно до ст. 47 ЦК УРСР (1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 року №13 та від 25 травня 1998 року № 15) з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах) міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч.2 ст.47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження (наприклад, статтями 105, 114, ЦК.
За правилами ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Враховуючи те, що позивачка, скориставшись наданим їй цивільним процесуальним законом правом, самостійно визначилася з предметом свого позову та заявила вимоги про визнання недійсним договору № 2-1689 купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0610 га, розташованої на території Великокардашинської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, укладеного між нею та ОСОБА_4 11.03.2001 року, якого не існує, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки з договору №2-1689 купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 11.03.2001 року, вбачається, що предметом договору була недобудована дача, а не земельна ділянка.
Сторона позивача ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції не надала доказів про укладення між сторонами договору щодо купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0610 га, розташованої на території Великокардашинської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, право власності належить відповідачу на підставі державного акту про право приватної власності на землю, виданого головою Великокардашинської сільської ради Голопристанського району Херсонської області 24.05.1994 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №119.
Доводи апеляційної скарги про те, що предметом договору купівлі-продажу була земельна ділянка, про що свідчить факт передачі відповідачем позивачу оригіналу державного акту про право приватної власності на землю, є необґрунтованими і такими, що до уваги колегії суддів прийняті бути не можуть, оскільки не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 57, 58, 59 ЦПК України, згідно яких належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Вказані дані не є доказом, який містить інформацію щодо укладення між сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки рішення суду постановлено правильно, у відповідності до вимог норм матеріального та процесуального права, в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів, досліджених в судовому засіданні.
Перевірені колегією доводи апеляційної скарги до уваги прийняті бути не можуть, оскільки вони не спростовують висновків суду і не містять посилання на нові факти або засоби доказування, які мають значення для справи, а вказані в скарзі посилання на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права не підтверджені належними доказами.
За таких обставин підстав для скасування чи зміни рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, відхилити.
Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 21 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: