УХВАЛА Іменем    України

06 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого Шестакової Н.В. Суддів    Кателіна В.П. Летягіної О.В. При секретарі    Войциховська Е.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Голуба долина" про визнання дійсною угоди купівлі-продажу і визнання права власності на майно за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бахчисарайського районного суду від 29 травня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Бахчисарайського районного суду від 29 травня 2006 року задоволено позов ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Голуба долина" про визнання дійсною угоди купівлі-продажу між сторонами від 10.02.2006 року і визнання права власності на будівлю „Ефірний цех" з відповідним устаткуванням.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позову, зазначивши, що сторони не надали відомостей, що спірне майно належить СТОВ „Голуба долина"; при здійсненні угоди порушена заборона щодо права укладати договори по відчуженню майна, яке належить СТОВ; рішення суду не містить зазначення третьої особи і мають місце порушення процесуальних норм при вирішенні питання про прийняття позовної заяви.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідача, позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено ст.ст.3,36 ЦПК України, право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, свобод чи інтересів має кожна особа; предметом розгляду цивільної справи є правовідносини, у яких порушені права, свободи або інтереси позивача; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов"язки щодо однієї із сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що апелянт був залучений до справи у якості третьої особи на підставі його заяви (а.с.22), у якій він зазначив, що він є одним з засновників СТОВ, при розгляді справи зачіпаються його права та інтереси, які пов"язані із управлінням та відчуженням майна СТОВ.

Колегія суддів вважає, що правове становище апелянта як засновника і учасника СТОВ не надає йому права оскаржувати або піддавати сумніву правочини, які

Справа №22-ц-7300/2006р.                                         Головуючий в 1 інстанції Бельский В.І.

Доповідач Шестакова Н.В.

укладаються між повноважною особою від імені СТОВ та іншими особами відносно майна, яке належить СТОВ.

Відповідно до ст.26 Закона України „Про власність" об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом. Це положення також міститься у ст. 12 Закону України „Про господарські товариства", згідно з якою товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність, одержаних доходів та іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Зазначені положення також містяться у п.3.2 Статуту СТОВ „Голуба долина" (а.с.26).

Колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт зазначав у заяві (а.с.22) тільки порушення його права як засновника щодо управління та розпорядження майном, тобто при розгляді цивільної справи апелянт не зазначав свої заперечення з урахуванням заборони у вигляді ухвали суду від 20 грудня 2005 року; копія цієї ухвали була вперше надана суду одночасно з апеляційною скаргою.

Приймаючи до уваги принцип диспозитивності, який встановлений ст.11 ЦПК України і передбачає право особи, яка бере участь у справі, розпоряджатися своїми права щодо предмету спору на власний розсуд, колегія вважає, що апелянт не скористався своїм правом надати суду при розгляді справи копію ухвали суду від 20 грудня 2005 року з відповідними запереченнями.

Крім того, правова позиція апелянта не зовсім зрозумила, оскільки з одного боку він ствержує, що спірне майно не є власністю СТОВ, з другого боку - що правочин між сторонами від 10.02.2006 року зачіпає його майнові інтереси як засновника.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, не можуть бути прийняті до уваги заперечення апелянта, який за своїм правовим становищем засновника СТОВ, не може вирішувати питання про недійсність або дійсність угоди по відчуженню майна СТОВ між уповноваженою особою СТОВ та іншими особами.

Доводи скарги про те, що рішення суду має процесуальні недолікі щодо зазначення апелянта як третьої особи і невирішення питання про стягнення витрат на івнформаційно-технічне забезпечення, не можуть біти підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бахчисарайського районного суду від 29 травня 2006 року по суті залишити без змін. Доповнити резолютивну частину рішення зазначенням щодо стягнення з СТОВ „Голуба долина" витрат на інформаційно-техничне забезпечення у суді першої інстанції у сумі 30грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.